"У мене маса матеріалу. Іноді здається, що кожний паркан, кожна маленька квіточка кажуть: "Подивися на мене, і тобі відкриється історія всього мого життя". І варто зробити так, як з'являється готова розповідь", – ділився данський письменник Ганс Крістіан Андерсен (1805–1875).
Син чоботаря з провінції 14-річним приїхав підкорювати Копенгаген. Намагався влаштуватися актором, акробатом, співаком – не вдалося. У нього були маленькі очі, довжелезний ніс, величезні пальці – його дражнили орангутангом. Писав вірші та п'єси. Кілька поставили в королівському театрі. Однак Андерсен не міг вилізти зі злиднів. Тоді взявся за казки.
1 грудня 1835 року виходить перша збірка – "Казки, розказані дітям". У ній три історії – "Принцеса на горошині", "Русалонька" та "Кресало". Андерсен нотує у щоденнику: "Я назвав цю збірку так, бо переказав старі казки, що чув у дитинстві".
Збірка стає популярною, але її називають аморальною. Якийсь критик обурюється: "Почуття пристойності в дитини аж ніяк не поглибиться, коли вона прочитає, як спляча принцеса їде на спині собаки до солдата, а той цілує її. Потім принцеса прокидається та розповідає про цю пригоду, як про "дивовижний сон". Чи виросте в дитяти почуття честі, коли прочитає про селянку, яка за відсутності чоловіка сидить наодинці з паламарем? Чи посилиться її повага до людського життя, якщо дізнається про вбивство Великим Клаусом рідної бабці, а Маленьким Клаусом – Великого?"
Андерсен напише від 156 до 256 казок, за різними підрахунками. На створення однієї витрачає ніч, або – дві.
Вірить, що на творчість впливають зуби. Перестає писати 1872-го, коли втрачає останній. "Чарівні історії більше не приходять до мене, я залишився цілком сам", – нотує. Того року він падає з ліжка, вдаряється і більше не встає. Але проживе ще три роки.
2години 23 хвилини збирали автомобіль Ford Model T на заводі Генрі Форда у Гайленд-Парку, штат Іллінойс. Конвеєр запрацював 1 грудня 1913 року. 84 робітники стояли уздовж рухливої платформи, кожен виконував свою операцію. Наступного року половина автомобілів, проданих у США, були цієї моделі
31 листопада 1886 року в кабаре Folies Berge're у Парижі відбулася прем'єра вистави "Майдан молодих". Її вважають першим зразком ревю – сценічного жанру, що поєднує театр, танці, оперету й пародію. Однак, глядачів зацікавив не так зміст вистави, як напівоголені танцівниці. Їх у кабаре працювало близько 200. Ще одна особливість – у назвах усіх вистав було 13 літер. Ревю в Folies Berge're стало передвісником стриптизу, що з'явиться за сім років в іншому паризькому кабаре – Moulin Rouge.
5 грудня 1657 року в Амстердамі почався розпродаж майна художника Рембрандта ван Рейна (1606–1669). За рік до цього він проголосив себе банкрутом – усе майно розтринькав після смерті дружини Саскії (1612–1642). А тут ще й нянька сина подала до суду – запевняла, що Рембрандт обіцяв одружитися з нею. Борг кредиторам становив 20 тис. гульденів. Виставив на продаж будинок, колекцію картин і 70 власних робіт. За три дні вдалося вторгувати 12 тис. Рембрандт переїхав у бідний квартал, де й доживав віку.
6 грудня 1768 року в Единбурзі вийшла друком перша брошура "Британської енциклопедії, або Словника мистецтв і наук, складеного за новим планом". У вихідних даних було вказано, що видавцем є "Товариство шотландських джентльменів". Протягом наступним трьох років опублікували 100 таких брошур – 2400 сторінок тексту і 160 ілюстрацій. 1771-го їх видали у трьох томах накладом 3 тис. примірників кожен. Відтоді Encyclopedia Britannica перевидавали 14 разів. У першому "Словнику" було чимало помилок: вермішель називали афродизіаком, печію радили лікувати чаєм, а біль у кінцівках і параліч – бензином. Автори однієї зі статей стверджували, що людський рід налічує чотири раси – американців, європейців, азіатів і монстрів.
"Той, хто знав юнака, що увіковічнив себе, хто бачив, як він ішов шляхом чесноти і справедливості, розділить мою скорботу і вшанує його мовчанням", —
таку записку розіслав друзям німецький письменник Ернст Теодор Амадей Гофманн (1776–1822) 30 листопада 1821 року. Писав про свого 3-річного кота, що помер того дня. Він став прототипом головного героя роману "Життєві погляди Кота Мурра укупі з фрагментами біографії капельмейстера Йоганнеса Крейслера, що випадково уціліли в аркушах макулатури". Гофманн пережив домашнього улюбленця на півроку.
3 
1
Коментарі