Дія вистави "Москалиця" відбувається у 1940 роках на Буковині.
Сирота Северина змушена виживати на самоті. В селі її не люблять, через знахарство називають відьмою. Влада постійно змінюється. Окупанти — то німці, то угорці, то більшовики. В лісах ховаються українські партизани, яким Северина допомагає. За це червоні намагаються її вивезти в Сибір, за сюжетом.
Спектакль "Москалиця" за повістю Марії Матіос поставили на новій сцені Національної оперети в Києві.
— Для мене Матіос геніальна письменниця, — каже режисер Влада Бєлозеренко, 31 рік.
— Перечитала всі її твори. Після "Москалиці" на душі стало тепло і світло. Всі кажуть, там такий жах відбувається, стільки подій неприємних. Адже героїня потрапляє у вир війни, її осуджують сусіди. Я думаю, це — історія про вічність. Про жінку, яка вмирає. Наостанок пригадує минуле. Смерть я розглядаю не як фінал, а як частину життя. Прозу ми переводили в драматургію, використовували багато пластики. У виставу запросили акторку Ірину Ткаченко з театру "Золоті ворота". Втілила Москалицю. В інших ролях — актори театру оперети. Для багатьох із них, можливо, це було вперше. Звикли на сцені співати, танцювати. У нас навіть артисти балету виконують драматичні ролі.
— Москалицями на Буковині називали байстрючок. Які народилися після російської окупації, особливо в Першу світову, — розповідає письменниця Марія Матіос, 59 років. — Москалі приходили на Буковину тричі. Провідна ідея повісті, як і в "Солодкій Дарусі", що на кожну бідну дівчину, безпомічну, беззахисну, завжди знаходиться людина в лампасах. Перекроює їй життя. Філософія життя цієї жінки — врятуватися. Вона не чинить зла нікому. "Москалиця" вийшла 2008-го. Книжка витримала чотири перевидання. Це 14-та інсценізація за моїми творами. Хоча не написала жодної п'єси. Вражена модерним підходом у цій постановці. Сьогодні прийду і перечитаю "Москалицю".
Наступний показ вистави "Москалиця" в Національній опереті відбудеться 10 листопада.
Коментарі