Держпідтримка частково надійде фірмам, пов'язаним із главою Офісу президента Андрієм Єрмаком.
— Розподіл грошей на кіно без скандалів ніколи не обходився, — каже кінокритик Дмитро Десятерик, 58 років. — Але раніше держава так прямо не була замазана в цьому. Парадокс: здавалося б, до влади в Україні прийшли люди прямо з кіноіндустрії. Президент Володимир Зеленський — і актор, і голова студії. Його права рука Андрій Єрмак — продюсер. Стан справ у сфері мав би різко поліпшитися. Але виявилося, що ці люди насамперед переслідують не інтереси українського кіно, а особисті.
Масштаб нинішніх зловживань не порівняти із жодним попереднім періодом. Нині у світі велика увага до всього українського. Теперішній владі кіно потрібне для задоволення свого марнославства. Та й гроші тут теж грають роль.
Важливо висловлювати обурення. Ми ж не Росія — маємо право критикувати владу за такі хамські, корупційні рішення.
— Російські ідеологи кидали величезні ресурси, щоб довести нам, що українське кіно погане. Наприклад, до Києва приїздив московський продюсер Олександр Роднянський і розповідав на лекціях, у телевиступах, що знімаємо лайно. Коли у ворога виникають такі намагання — це успіх, — говорить режисер 46-річний Тарас Ткаченко.
— А все тому, що українське кіно з 2020-го до лютого цього року показувало фантастичну динаміку. Вітчизняних прем'єр було стільки, що починали конкурувати в прокаті не з Голлівудом, а між собою. В українських фільмів стрімко зросла своя публіка. Це багато в чому допомогло змінити політику телебачення. До "Спіймати Кайдаша" знімали безликі, російськомовні серіали, бо їх ще треба було продати в Росію чи Казахстан.
За "Кайдашами" вийшли "Схованки", "Перші ластівки", інші телефільми. У вересні восьмисерійна мелодрама "Пікнік" перемогла на престижному фестивалі серіалів у чеському Брно. Нашим бюджетам ще далеко навіть до польських. "Пікнік" відзначили передусім за сильний сценарій і гру акторів.
Українське кіно й серіали перетворилися на наймасштабніше суспільне явище. Для усвідомлення себе українцями комедія "Мої думки тихі" зробила більше, ніж будь-яке героїчне кіно про козаків.
Щоб зменшити суспільний вплив, нове керівництво Держкіно з 2021-го почало гасити запал цієї хвилі.
Знову заговорили про комерційну невигідність вітчизняного кіно. Не можна судити культуру за критеріями бізнесу. Треба будувати вже нову систему підтримки фільмовиробництва.
Якщо згадати досвід Другої світової, то американці, німці, "совіти" в цей час активно знімають. Кіно вирішує важливу функцію пропаганди, треба перестати боятися цього слова.
Молоді люди, які пішли на фронт, мають правильні цінності, за них і б'ються. Їм треба дати відчуття життя поза війною.
Показовий приклад — радянський фільм "Два бійці" 1943-го. В ньому реалії боїв за Ленінград, але насамперед картина про дружбу й кохання. Бо любов це те, що найшвидше спрацює, дасть молодій людині переключитися.
Ще важливо — це пропаганда українського стилю життя. Є території, що вісім років перебувають під окупацією. Школярі там ростуть в абсолютно іншому інформаційному середовищі.
Для формування світогляду радянської людини важливим був, зокрема, "Чапаєв". Діти гралися в героїв цієї картини. Важливо зняти свої захопливі пригодницькі історії, щоб наші підлітки почали правильно трактувати світ довкола себе. Бо момент можна упустити.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі