— Малюй "Ромео і Джульєтту"! Як ні, то зробимо котлєту! — каже видавець 53-річний Іван Малкович художнику Владиславові Єрку, 51 рік. Той стоїть на колінах, руки склав, як у молитві. — Кажи громаді: вже малюю. Кажи гучніше — щось не чую!
Жартівливий діалог Єрко і Малкович розіграли на Шекспірівських читаннях у "Мистецькому Арсеналі" 31 травня. Восени до 450-ї річниці від дня народження британського драматурга "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га" перевидасть трагедію "Гамлет" у перекладі Юрія Андруховича та з ілюстраціями Єрка. Письменник також переклав п'єсу "Ромео і Джульєтта". Малкович обіцяє надрукувати книжку, щойно Владислав Єрко закінчить ілюстрації.
— Я програвав усі двобої з Малковичем. Він завжди мене дотискав, — розповідає Владислав Єрко. — До того ж, Іван — мій хрещений батько. 2001 року мене взяли за комір і сказали: "Єрко, тебе сьогодні хрестять". Малкович не терпить нехристів по сусідству.
Якими будуть Ромео і Джульєтта?
— Поки що не уявляю Джульєтту. Спершу хапаюся за чоловічі персонажі. Починаю працювати з "мерзавцов" і "подлєцов". Готові оті два прощелиги, що йдуть у першому акті з дому Капулетті. Образ Ромео є, але такий солоденький, що перероблятиму його. Мені хочеться темних героїв Шекспіра — Макбета, Річарда. А з Італією в мене нескладуха. Завжди не любив цю п'єсу. Єдиний персонаж у ній, який мене грів із дитинства, — це Меркуціо. Жалкую, що його так рано вбивають. Герої Ромео і Джульєтта у п'єсі зайві. Є гарний персонаж — Парацельс, монах, який врешті звів їх зі світу. Візьмуся спершу за нього.
Як ілюструвати книгу, що не подобається?
— Як і багатьох, мене колись зупинили слова Євстигнєєва: "А не замахнуться ли нам на Уильяма нашего, Шекспира?" Мовляв, не можна братися за Шекспіра, бо це "не по Сеньке шапка". Таку думку треба гнати подалі. Перед початком роботи я обклався купою його поганючих ілюструвань. Тоді зрозумів, що із Шекспіром можна робити що завгодно. Він завжди як новий.
"Гамлета" було складно малювати?
— Мій перший спогад про Гамлета — з дитинства. Ще не вмів читати, був тоді в селі. Показували фільм "Гамлет" Григорія Козінцева. Після дев'ятої вечора телевізор дивитися заборонено. Тож, щоб побачити екран, треба було сміливо звіситися з ліжка. Я впав саме тоді, коли з'явився привид. Прийшла бабуся і я своє отримав. Потім переглянув цю стрічку повністю, вона справила сильне враження. Збирав ілюстрації до трагедії. Радянські художники обов'язково малювали Гамлета із черепом у руках. А на його голові була корона, як у Дюймовочки. Зрозумів: "Гамлет" — дивна п'єса. Її можна ілюструвати щоразу по-іншому, вона все стерпить. 1993-го малював Гамлета. Книжку видали, було 10 тисяч примірників — усі пішли під ніж. Видавець сказав, що жоден ідіот не купить її. Там мої ілюстрації були надто абстрактними, філософськими. Збереглися два примірники того "Гамлета": один — у дизайнера, другий я подарував. У мене не залишилося жодного, про що жалкую.
2 
1
Коментарі