Наклейка-"слюнявчик" на пляшці радянського пива, схожа на нагрудний знак німецької польової жандармерії, впізнавалася здалека. Із декількох тодішніх сортів найпопулярнішим було "Жигулівське" - 37 коп. разом із пляшкою.
Крім пляшкового, продавалось і бочкове пиво - 22 коп. за кухоль. От про "баночне" мало хто чув. У юності, пригадую, читав якийсь репортаж із війни у В'єтнамі. Американський солдат, сидячи в окопі, підкидав над бруствером порожню банку з-під пива. Її одразу пробивала куля в'єтнамського снайпера.
Так-от: вражав не снайпер-герой, а банка. Вона уявлялася, як бляшанка з-під кільки в томаті чи сардин в олії. Бо хто ж у нас знав інші? Мабуть, незручно його пити, те пиво - думалося. Тому й не хотілося.
Пиво, як воно було - сказати би про радянські сорти пива зі "слюнявчиками" на пляшках. Та це буде неправдою. Бо те пиво існувало, та насправді не завжди було. На весь Союз колись прогримів афоризм, дослівно списаний нібито десь у гастрономі: "Пива нет и неизвестно!" Якщо ж воно раптом з'являлось, то за ним миттю збиралася черга. Утім, рухалася вона швидше, ніж черга за "Жигулями".
3 
1
Коментарі
1