– Не маю жодного історичного права, яке доводило б мої претензії на владу. Але все, що я роблю, роблю як благородний жест, – заявив у липні 1934-го в інтерв'ю мадридській щоденній газеті Ahora король Андорри 40-річний Борис І.
Його повне ім'я – Борис Скосирєв. Народився у Вільно – теперішній Вільнюс у Литві, а тоді – губернське місто Російської імперії. Під час громадянської війни дослужився до штабс-капітана. Після поразки "білих" попросив політичного притулку у Великій Британії, служив там у флоті та розвідці. 1925-го отримав "паспорт Нансена" – документ для біженців – і виїхав до Нідерландів. Одружився зі старшою на 10 років француженкою. Згодом закохався у молоду британку. З нею прибув до Андорри.
Із ХІІІ ст. цим князівством у Піренеях площею 468 кв. км спільно управляли президент Франції і єпископ сусіднього каталонського містечка Сео-де-Урхель в Іспанії. Та в 1930-х місцеве населення – близько 5 тис. осіб – зобов'язало уряд змінити устрій. Відбулися кілька акцій протесту, на яких вимагали загальне виборче право – доти голосували тільки глави сімейств – і можливість самостійно розпоряджатися казною.
Борис Скосирєв надумав реформувати державу й облаштувати там гральну зону на зразок Монако. Про свої плани розповів Генеральній Раді – вищому законодавчому й виконавчому органу Андорри. Його ідеями не зацікавилися й вислали з країни. Оселившись у сусідній Каталонії, почав роздавати інтерв'ю. Надрукував 100 екземплярів конституції із 17 пунктів, за якою в Андоррі проголошували свободу преси, політичних і релігійних поглядів та встановлювали режим "податкового раю". Але натомість Скосирєва повинні були оголосити королем. Колишній штабс-капітан надсилає проект до Генеральної Ради Андорри. 7 липня 1934 року 23 з 24 делегатів підтримали нову конституцію, а Скосирєва проголосили королем Андорри Борисом І. Призначили вибори до Генеральної Ради.
Єпископ Урхельский схвально сприйняв пропозиції росіянина. Та коли дізнався, що той надумав облаштувати в міні-державі велетенське казино, обурився. Борис І оголосив йому війну. 20 липня п'ятеро іспанських жандармів, висланих єпископом, заарештували Скосирєва. Журналісти билися за право взяти інтерв'ю у "короля". У Барселоні він постав перед судом – його виправдали. Проте повертатися в Андорру заборонили. Решту життя Скосирєв провів у Франції, Німеччині та СРСР, куди потрапив під час Другої світової. 10 років відсидів у радянських таборах. Помер 27 лютого 1989-го – 103-річним.
420 000 в'язнів виправних таборів і в'язниць, засуджених за прогули на роботі, крадіжки та хуліганство, відправили на фронт, згідно з постановою Верховної Ради СРСР від 12 липня 1941 року. У штрафних батальйонах вони мали "кров'ю змити вину перед державою". Протягом війни мобілізували
більш як мільйон ув'язнених ГУЛАГу. Кожен 34-й військовослужбовець
Червоної армії був звідти. П'ятеро з них стали Героями Радянського Союзу. Зокрема й Олександр Матросов, який закрив собою німецький ДЗОТ
"Проголошуємо всьому культурному світові, що ми, підкарпатські русини, є частиною великого українського народу, та що наша мова і література була, є і буде та ж сама, що і наших братів з того боку Карпат. Проголошуємо, що всілякі стремління, щоби сфабрикувати з нас якесь окремішнє плем'я і тим відірвати нас від матірних земель, будемо всіма силами поборювати, і взиваємо, щоб назву "русин-українець" завжди і всюди уживати", –
ішлося в заяві першого з'їзду Народовецької молоді Підкарпатської Русі, що відбувся в Ужгороді 7 липня 1929 року. Закарпаття під цією назвою тоді належало до Чехословаччини. Місцеві, що зберегли давню самоназву "русини", вагалися, ким вони є: окремим народом, частиною українського чи російського. Декілька тисяч учасників з'їзду Народовецької молоді Підкарпатської Русі задекларували, що вони – українці, а край має називатися "Закарпатська Україна"
10 липня 1934 року створили Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР. Доти його функції виконувало ОДПУ – Об'єднане державно-політичне управління. Формально завданням відомства було забезпечення громадського порядку і державної безпеки. Насправді НКВС винищував "ворогів народу", у його структурі діяла система ГУЛАГ. Першим головою комісаріату став Генріх Ягода. За чотири роки його розстріляли за звинуваченням у шпигунстві. Далі НКВС очолювали Микола Єжов і Лаврентій Берія. 1946-го відомство перейменували на Міністерство внутрішніх справ СРСР.
11 липня 1576-го англійська експедиція з трьох кораблів під керівництвом Мартіна Фробішера відкрила острів Гренландія. Мореплавець хотів знайти протоку на півночі, щоб дістатися повз Америку до Китаю. Сильний снігопад і туман завадили висадитися на острові. За місяць англійці добралися до берегів сучасної Канади, звідки повернулися на батьківщину.
13 липня 1938 року в Бостоні, США, відкрили перший у світі телетеатр. Актори показували виставу перед камерою, глядачі бачили зображення на телеекрані поверхом нижче. Квиток коштував 25 центів – $4,13 на сьогоднішні гроші. На прем'єрі був аншлаг – 200 глядачів. 45 хв вони спостерігали шоу з комічними піснями і танцями.
3 
1
Коментарі