Щоб продати на базарі труси, слід зробити на них наліпку adidas. Таким було одне з перших правил вітчизняних торговців, що емпірично сформувалося в процесі пізнання українцями основних законів маркетингу. Відповідно до згаданого правила, футбол як видовище вже багато років успішно продається в Україні. Щоправда, футбол цей – не український.
Наші люди готові купувати недешеву символіку провідних європейських футбольних клубів або дешеві її підробки. Готові оплачувати користування кабельними телеканалами, що транслюють матчі цих клубів. Готові заплатити чималі гроші, щоб сходити на стадіон і побачити один із "великих клубів", коли той стає суперником української команди й прибуває на нашу територію. Тож у багатомільйонних прибутках "Барселони" чи "Ліверпуля" є гроші, нехай і не дуже значні, зароблені в Україні. Чи можна залишити ці кошти тут, щоб наші вболівальники матеріально підтримували свій, а не закордонний футбол?
У цьому немає жодної проблеми. Варто лише доручити проведення футбольного чемпіонату України професійним маркетологам, чиї колеги давно і успішно викачують із українок шалені суми, продаючи їм засоби для гоління ніг і маючи майже 20 мільйонів постійних клієнток. Якби це сталося, якби наш футбол діяв згідно із законами маркетингу, українська футбольна ліга вже за рік вийшла
б на самоокупність, а потім – почала
б давати прибуток.
Чому цього не роблять? Тому що професійним маркетологам все одно кому належить та чи інша футбольна команда. Їм також байдуже, хто саме стане чемпіоном. Так само їх не обходить, чиїм родичем або знайомим є той чи інший футбольний функціонер, або які він має заслуги у футболі. Залишать тільки справді потрібних і знаючих, а не вистачить – навчать нових. Приблизно як у новій київській поліції.
Думаю, далі продовжувати не варто. Ви і так зрозуміли, чому наш футбол не може в нинішніх умовах бути бізнесом. Та не варто втрачати надію – наші жінки теж колись ходили неголені.
4 
1
Коментарі