Збірна України має серйозні проблеми з грою в захисті

Малиновський довів, що його даремно списали

Дві перемоги над Ісландією (5:3) та Азербайджаном (2:1) показали нам головне – збірна має характер. В обох матчах вона його продемонструвала в найвідповідальніші моменти. Власне, як і наш народ. Що цікаво, цей характер проявляється і в інших видах спорту, ніяк не пов'язаних із футболом, – боксі, шахах.

Щодо самої гри, то я маю віддати належне Сергієві Реб­рову за сміливість. Багато хто, і я серед них, вважали, що найкращі часи Руслана Малиновського вже позаду. Однак тренер і футболіст довели протилежне – у двох матчах Руслан забив три м'ячі і віддав одну гольову передачу. Думаю, ренесанс Малиновського відбувся через те, що він знайшов клуб в Італії ("Дженоа". – Країна), де йому довіряють, дають грати 60–70 хвилин.

 

Матч з Ісландією виявився легшим. З тієї причини, що ми грали гру, яку вміємо. Яку вбираємо ледь не з молоком матері – це контратаки. Як виявилося після матчу в Рейк'явіку, нам не треба тривале володіння м'ячем – достатньо 35%. Із Азербайджаном ситуація була гірша – володіння м'ячем більше, ініціатива в нас, а результативність набагато скромніша. Маємо проб­лему з грою правого захисника Юхима Коноплі. Якщо до нього додати невпевненість центральних оборонців Забарного й Матвієнка, то на виході бачимо пропущені м'ячі в кожному матчі.

Забарного я ще можу зрозуміти: хлопець грає у французькому "Парі Сен-Жермені" – найсильнішому клубі Європи з найвищою у світі конкуренцією. Іллі бракує концентрації на матчі збірних. Він забагато грав із м'ячем і не зумів вчасно з ним розлучитися. З грою в захисті терміново треба щось робити, бо ніколи нічого не виграє команда, яка невпевнено захищається.

Щодо метаморфози, яка відбулася з нашою збірною, то вважаю, що нищівна критика напередодні цих двох матчів пішла їй на користь. Команда змогла мобілізуватися – отже, були ще приховані резерви – й навіть із великими кадровими проблемами обіграти ісландців, прямих конкурентів.

Ще один висновок: відтепер для нашої команди не існує суперників – відвертих аутсайдерів. Футбол вирівнявся настільки, що тепер немає команд, перемогу над якими ми могли дозволити собі святкувати ще до гри. Тепер кожен матч і кожен виграш доводиться вигризати на морально-вольових якостях. І це добре, бо загартовує характер. Команди з вразливою психікою зазвичай провалюються на Кубку світу.

У майбутнє я дивлюся з оптимізмом. Після таких перемог у команди з'являється впевненість, а з упевненістю приходить і творчість на футбольному полі.

×