"Лише троє людей змогли змусити замовкнути "Маракану": Папа Римський, Френк Сінатра та я. Стадіон повністю стих, не було чути жодного звуку. Це був найкращий гол, який я будь-коли забивав", – розповідав у інтерв'ю для ВВС уругвайський футболіст і тренер Алсідес Гіджа (1926–2015) про м'яч, який він забив у ворота збірної Бразилії на стадіоні Maracanã в Ріо-де-Жанейро 16 липня 1950 року.
Бразильці тоді приймали матчі чемпіонату світу з футболу. Спеціально для цього в Ріо-де-Жанейро збудували найбільший у світі стадіон. Змагання були особливі, бо вирішальні матчі грали не за звичною олімпійською системою – на виліт. Команди, які посіли перші місця в чотирьох групах, мали зіграти між собою по три матчі. Той, хто набирав найбільше очок, ставав чемпіоном світу.
До цієї фінальної групи потрапили збірні Бразилії, Уругваю, Іспанії та Швеції. Після двох етапів змагань між ними визначилися лідери – Бразилія та Уругвай.
Їм випало зіграти між собою на третьому етапі. Бразильці були впевнені у своїй перемозі. Підстави в них були. Вони перемогли збірну Швеції з рахунком 7:1 та Іспанію – 6:1. Уругвай зіграв унічию проти Іспанії та здобув мінімальну перемогу над Швецією.
Ще до завершення чемпіонату бразильський уряд доручив виготовити 22 золоті медалі з іменами гравців своєї збірної. Була написана та готова до виконання після завершення матчу проти Уругваю пісня "Бразилія-переможниця".
У день гри місцева газета O Mundo опублікувала фотографію бразильської команди з підписом "Це чемпіони світу". Політики у своїх виступах вітали бразильських футболістів. Деякі з них прийшли на передматчеве тренування і стали виголошувати палкі промови перед гравцями.
Про можливу шкоду від передчасних вітань попереджав бразильський футболіст Паулу Машаду де Карвалью. Він звернув увагу тренера Флавіо Кошту на порушення концентрації гравців. Але той з ним не погодився.
На вулицях Ріо-де-Жанейро розгортався імпровізований карнавал. Люди носили плакати з переможними гаслами та скандували "Бразилія – чемпіон". На матч продали 173 850 квитків.
Капітан збірної Уругваю Обдуліо Варела купив кілька пачок газет O Mundo, розкидав по підлозі ванної кімнати та закликав партнерів по команді плювати та справляти малу потребу на них. Тренер збірної Уругваю Хуан Лопес зайшов до роздягальні і сказав, що єдиний шанс гідно провести матч – грати в оборонний футбол.
"Хуансіто – хороша людина, але сьогодні він помиляється, – сказав Варела після виходу тренера. – Якщо ми сидітимемо в обороні проти Бразилії, наша доля нічим не відрізнятиметься від долі Іспанії чи Швеції".
Він закликав не піддаватися тиску й залякуванням. "Аутсайдери не грають. Нехай шоу почнеться", – сказав капітан. Партнери відзначали, що кілька реплік Варели сильно покращили настрій команди.
Збірна Бразилії забила гол у ворота Уругваю на початку другого тайму. Варела довго сперечався із суддею і доводив, що було порушення правил. Потім відніс м'яч до центру поля та крикнув своїй команді "А тепер час перемагати!"
Уругвайці зрівняли рахунок. Оборона бразильців не була готовою до активності противника. За 11 хв. до кінця матчу гості вийшли вперед і перемогли. Бразильці назвали матч "Мараканасо" – "великий удар Маракани". Поразка була шоком для місцевих, та вони сприйняли її з гідністю.
У Бразилії заговорили про підвищення рівня патріотичності футболістів і зміну кольорів їхньої форми – була біла із синіми комірцями. Оголосили конкурс на новий дизайн із використанням кольорів національного прапора.
Відтоді Бразилія почала виступати в жовтих футболках із зеленим кантом, синіх шортах і білих гетрах. Змогли виграти п'ять чемпіонатів світу.
345 будівель знищила Велика пожежа в Нью-Йорку 19 липня 1845-го. Загинуло четверо пожежників і 26 цивільних. Займання сталося на фабриці з перероблення китового жиру в районі Мангеттен. За годину після початку пожежі вибухнув склад селітри, що збільшило площу поширення вогню. Катастрофа довела цінність будівельних норм, що обмежили дерев'яно-каркасне будівництво. Вогонь вдалося зупинити на вулицях із кам'яною забудовою та металевими дахами
17 липня 1505-го до монастиря августинців-відлюдників у німецькому місті Ерфурт вступив 21-річний Мартін Лютер. Він потрапив під сильну грозу й дав обітницю стати ченцем, якщо виживе. За кілька років Лютера обурила фальшива побожність духовенства та прощення гріхів за гроші. Він зосередився на вивченні теології. За критику католицизму й заклик до реформ його відлучили від церкви. 1525-го він одружився з 26-річною Катаріною фон Бора, яка втекла з монастиря. У них народилося шестеро дітей. Погляди Лютера лягли в основу нової течії християнства – лютеранства.
18 липня 1806-го в місті Біргу на острові Мальта в Середземному морі вибухнув склад із 18 т пороху та 1,6 тис. гарматних ядер. Склад використовували британські війська, які відвоювали острів у французів 1800-го. Сховище не було пристосоване для боєприпасів – облаштоване було в казематах у середмісті. Група військових готувала снаряди для відправлення до фортеці Ґаета в Італії, яку тримали в облозі французи. Для споряджання ядер один із вояків взявся використовувати металеве долото, що суперечило інструкціям. Іскри від долота потрапили на порох, спричинили загоряння й вибух. Загинуло 40 військових і майже 200 цивільних.
"Джентльмен 30 років, зі значним майном, шукає молоду леді зі статком близько 3000 фунтів стерлінгів або близько до цієї суми. Готовий оформити стосунки договором", –
таке оголошення опублікував 19 липня 1695 року англійський тижневик "Поради для покращення сільського господарства і торгівлі". Це найдавніше з відомих оголошень від охочих знайти пару. Така реклама набула популярності в Європі в середині XVIII ст. У газетах почали з'являтися рубрики "Самотні серця", а згодом – спеціальні видання
2 
1
Коментарі