"Мама когда узнала, что я беременна, хотела на Игоря в милицию писать"

О 7.48 киянка 28-річна ­Тетяна покусує нарощені ­рожеві нігті на сходах під столичним РАЦСом на просп. Оболонський, 28-В. Вона тут із 6.20. Прохолодно, тому ­кутається в джинсову куртку.

– Прийшли під загс, а там уже черга. Он перед нами дві пари, ще дві в ­середу не встигли, то з них і ­почнуть, – Тетяна дістає з кишені джинсів рожевий Samsung. Телефонує нареченому Ярославу. – Ну де ти ходиш? Не міг у кіоску водички купити, треба було аж в "АТБ" пертися?

За 4 хв у протертих на ­колінах джинсах, вигорілій сіро-зеленій футболці підбігає Ярослав, 30 років:

– Везде продают с холодильника, а тебе холод­ного нельзя, – дає ­Тетяні півлітрову пляшку ­Borjomі. У руках – чорний пакет Boss. У ньому дзвонить телефон. Лунає пісня Софії Ротару "Я его любила, а он меня не простил". – Вот лошара я. Думал, забыл его в прихожей, – дістає з пакета синю Nokia.

– Ми вже вісім років разом живемо, – розповідає Тетяна. – ­Говорю українською, бо я з Черкас. А Славік під Луганськом народився. Він українську розуміє, але говорити стісняється. Наш будинок за 100 метрів від загсу. Щоранку біжимо сюдою на роботу, а Славік сміється: "Нащо тобі заміж? У черзі хочеш постояти?" Щоб подати заяву, двічі приходили. Минулого тижня у вівторок прийшли на дев'яту ранку, коли загс відкривається. А вже 18 людей у списку. Сказали, чекати безполєзно. Тих, що перед нами, записали в чергу: по дев'ять на вівторок і середу.

Ярослав дістає з кишені порожню пачку цигарок Parlament. Просить у дружини її сигарети. ­Курить тоненьку жіночу Glamоur.

– Будемо гуляти в ресторані на Одеській трасі, – продов­жує Тетяна. – Там по 50 доларів за місце. Звемо ­тільки багатих родичів без ­дітей. Інакше весілля не окупиться. Меню з дружкою замовляли. ­Будуть шашлички з мідій і креветки в клярі. ­Лобстери – тільки на столі у наречених.

У червоній облягаючій майці та синіх подертих на колінах джинсах стоїть Олена, 27 років. ­Погладжує кругленький живіт.

– Ждем мальчика, – дивиться на годинник і на двері загсу. До відкриття ще рівно година. – Игорь побежал делать ксерокс паспортов и военного билета, но здесь все говорят, что ксерокопий не надо. Мы в 6.10 подошли. Были в списке седьмыми. Но люди посмотрели, що я в положении, пропустили первой.

Свадьбу делать не хочу. ­Зачем деньги тратить? ­Скоро Иллюша родится, надо ему кроватку, коляску, памперсы на каждую неделю. Да и с мамой жить не хочу. Она мне довольно нервов потрепала. Когда узнала, что я беременна, хотела на Игоря в милицию заявление писать. Нормальная мать? Через неделю переедем в квартиру возле Dream Town. Еще и воду дома отключили. Вчера, чтобы помыться, нагрела пять ведер.

О 9.00 працівниця РАЦСу відчиняє центральний вхід.

– Заявления принимать не буду. Я на смене сама осталась. Одна коллега в отпуске, другая – на больничном. Сегодня только роспись, – каже русява працівниця і зачиняє двері свого кабінету.

– То якого милого ми тут 3 години стояли? – відчиняє ­двері чоловік. – У меня жена ­беременна. У нас ресторан на 23 июня заказан.

– Мужчина, не устраивайте балаган. Надо было подойти раньше. Все, кто хотел, подали заявление во вторник.

О 9.40 у темно-синій сукні з накидкою заходить 24-річна Алла. Її наречений Вадим несе пакет із цукерками та шампанським.

– Нам через два месяца рожать, поэтому подали заявление на прошлой неделе, а сегодня распишемся, – каже Алла. – Никому из друзей и родственников о свадьбе не говорили. Это наш праздник. ­Зачем знать всем?

– Молодые, кольцами обмениваться желаете? – ­запитує ведуча церемонії.

Наречений дістає з внутрішньої кишені піджака два паспорти й коробку з обручками. ­Молодят розписують за півтори хвилини, вручають ­свідоцтво про шлюб. На плазмі прокручують ролик із записом церемонії. ­Вадим і Алла дивляться, сміються, але купувати відеоролик відмовляються.

Фотограф "Країни" також знімає церемонію.

– Ребята, вы перебили мне всю работу, надо разобраться! – вибігає за нами і кричить на весь Оболонський проспект оператор із ­РАЦСу. – Кто вы такие? Если будете отбивать у меня клиентов, будете иметь дело с моими ребятами. Что это за фокусы? Здесь работает наша банда. Конкуренты нам не нужны.

текст: Анна УСІК,
фото: Тарас ПОДОЛЯН

О дев'ятій ранку двері Оболонського РАЦСу столиці відчиняють. "Жива" черга проходить усередину

2. Наречені складають список. Станом на 8.30 у ньому 15 пар молодят. За день працівники РАЦСу приймають від трьох до 10 заяв

3. Вадим цілує дружину Аллу в залі для урочистого укладання шлюбу. Вона на сьомому місяці вагітності. Подружжя планує жити у власному будинку в Пущі­Водиці

×