Сергій ПРОСКУРНЯ, 54 роки, режисер:
– Богдан Сильвестрович завжди кепкував із моїх вух. Коли я прийшов у театр Франка, то й справді це були найбільші там вуха. Він сказав: "Нарешті в театрі з'явилися вуха". Щоразу шукав зерно ролі – якийсь жест, предмет, деталь, яка допомагає почати створювати образ. Коли працювали над "Енеїдою" – це було перо, яким Котляревський писав поему. Ступка з тим пером робив неймовірну кількість варіацій. І диригував, і лоскотав ним.
Найяскравіша його роль, на мою думку, – сантехнік у виставі "Дикий ангел". Він вже тоді був провідним артистом театру, грав головні ролі, а тут не погребував епізодом – і це була шедевральна робота. За образом людини простої, не позбавленої вад, алкогольності, стояв абсолютний трагізм особистості.
Найгіршої його ролі не можу назвати. Ступка – актор такого масштабу, що й навіть аби в півноги грав – то це було б вражаюче, порівняно з іншими.
Зараз його часто порівнюють зі Смоктуновським. Але він тому і Ступка, що, скажімо, я не можу його порівнювати ні з ким. Однак треба говорити про те, що з ним відходить ціла театральна епоха. Він же практично стоїть на одному щаблі з такими гігантами українського театру, як Кропивницький, Саксаганський, Курбас.
Ступка хотів зіграти Пер Ґюнта. Це була б абсолютно несподівана і вибухова роль. Думав про цього персонажа Ібсена не традиційно по-театральному – як про ловеласа, красеня. Для нього він був Одіссеєм.
Ступка – це той випадок, коли відчуваєш неймовірну відповідальність режисера перед актором. Я не міг приходити на репетиції порожній, сподіваючись, що от зараз він чи якийсь інший актор щось таке зроблять – і я прокинуся.
Коли в нього щось не виходило, завжди відбувався жартами. Ну не те, що не виходило. Це був такий пошук, що міг тривати за лаштунками, у буфеті. Зерно ролі могло приснитися, звідкись з'явитися. Ми з ним часто згадували, що Армен Джигарханян на першу репетицію приносить мішок предметів і висипає їх на підлогу. З цієї гори бере щось одне й починає з ним працювати. Шукати підказки. В "Енеїді", коли Богдан Сильвестрович знайшов перо, – тоді й створилась феєрична роль. Карколомно швидко перевтілювався.
Ніколи через Ступку не могло бути затримки репетиції. Хоч він був завжди найбільш зайнятий з усіх. Коли мав поганий настрій – жартував на межі образи.
Якби він не був актором… Міг стати священиком – для них теж характерний акторський спосіб подачі смислів. А, наприклад, головою колгоспу Ступка бути не міг би, бо не мав рис деспота.
Будь-якій людині в момент хвороби властиво переживати, що щось не встигла. На риболовлю з друзями поїхати, відвідати якусь країну, не стільки приділяв уваги близьким, рідним. А він переживав, щоб ніхто не сумував. Уявляєте? Людина смертельно хвора, абсолютно чітко усвідомлює, що з нею відбувається, але думає не про свій біль і фізичне страждання, а про тих, хто має вийти з його палати не пригнічений, а з доброю енергетикою.
записав Захар КОЛІСНІЧЕНКО
Станіслав МОЇСЕЄВ, 53 роки, художній керівник театру ім. Франка:
– 13 років тому з Богданом і Остапом гуляли Мюнхеном. Так сталося, що свої вистави привезли і театр Франка, і Молодий. Коли відіграли, було трохи вільного часу. Остап шукав музеї. Казав: ну от цей цікавий, а там – музей Моцарта, давай зайдемо. Богдану Сильвестровичу це набридло, бо він за життя багато чого побачив і його нічим не здивуєш. Він угледів великий магазин, зупинився перед вітриною і каже: "О, я знайшов цікавий музей". Він гарно вдягався, був елегантний і стильний, на гастролях любив влаштовувати шопінг. Купував піджаки й капелюхи.
Андрій ВОДИЧЕВ, 36 років, актор театру ім. Франка:
– У лікарню в Харкові потрапив мій близький родич. Треба було терміново їхати туди. Я дізнався про трагедію, коли відіграв зі Ступкою виставу "Лев і Левиця". Богдан Сильвестрович зібрав усі квіти, що йому подарували шанувальники, і віддав мені. Сказав передати їх лікарям і попросити від нього особисто, щоб вони добре поставилися до мого родича. Я передав, і лікарі були зворушені.
Тетяна, буфетниця театру ім. Франка:
– Богдан Сильвестрович часто в нас обідав. Його улюблене місце було біля вікна, бо так він міг бачити всіх, хто заходив у буфет. Замовляв м'ясо, гарніри, любив, щоб було багато хліба. Він їв звичайний, чорний круглий. Я різала йому скибочку, як і всім. А він візьме тарілку з цією скибочкою і примружившись дивиться на мене: "ти мені хліба жалієш?" Я кажу: "вам же шкідливо, там багато вуглеводів". А він: "Нагодуй мене добре, а тоді про холестерин і вуглеводи говори". Не пам'ятаю, щоб колись солодке замовляв. До хвороби любив в обід червоного сухого вина випити.
Юрій РОЗСТАЛЬНИЙ, 52 роки, актор і режисер:
– 16 липня в мене починалася відпустка, і я їхав на зйомки. Вирішив провідати Богдана Сильвестровича в лікарні. Це було за вісім днів до його смерті. Він був у ліжку. Коли я зайшов, він каже: "Юрочко, зачекай хвилиночку, треба по телефону переговорити". Узяв мобільний: "Зараз нарада? Ну, хай мені передзвонить, як тільки зможе". Потім мені пояснює: "Хлопець із Закарпаття закінчив школу із золотою медаллю, так я хочу попросити, щоб його в медінституті не завалили". Мені аж ком у горлі став, бо ж бачу по ньому, що дуже хворий, небагато йому залишилося.
Богдан КОЗАК, 72 роки, актор, декан факультету культури і мистецтв Львівського національного університету ім. Франка:
– Ми ділили зі Ступкою не лише гримерки, а й ролі – Дон Жуана, Миколу Задорожного з "Украденого щастя". Ніколи не сперечалися й не сварилися щодо цього.
Богдан не боявся паузи, вона була частиною його гри. Хто гляне на застиглого на мить Ступку – вже не відведе очей, чекатиме наступної фрази. Талант пантоміми у нього був, він його ще розвинув на театральних курсах у Бориса Тягна, який навчався в самого Леся Курбаса.
Був я в Києві в театрі Франка на виставі "Лев і левиця" років зо п'ять тому. Ступка грав Льва Толстого. Вистава про любовні стосунки письменника із набагато молодшою за нього дружиною Софією. Наприкінці вистави Толстой виходить на сцену із нагайкою. І отак під час монологу наче бавиться нею, крутить у руках. Придивляюся, а він так її за спиною прилаштував, що глядач бачить письменника із хвостом, як у нечистого. Хто ще так зможе?
Запам'ятав назавжди фразу його про мене: "Як – ви не знаєте Козака?! Це – найгеніальніший український актор. Після мене, звісно".
Федір СТРИГУН, 72 роки, актор, режисер, художній керівник Львівського театру ім. Марії Заньковецької:
– Для мене Ступка – найкращий партнер в "Украденому щасті". Франковий твір у постановці Данченка ще ніхто не переплюнув. Перші вистави ми зіграли у Львові 1976-го. Класичний трикутник. Миколу грав Ступка, Михайла – я, Анну – моя дружина Таїсія Литвиненко. І лише Данченко показав, що постраждалих у виставі троє, – у Анни також украли її щастя.
У львівському "Украденому щасті" всі троє акторів були головними. Потім вистава разом із Ступкою і Данченком переїхала до столиці. У Києві наче все те саме – і постановка, і костюми. Але справжнім "Украдене щастя" було тільки у Львові. Богдан казав, що так щиро і ніжно, як кликала його моя дружина: "Миколо, ой, Миколо", – він ще не чув.
Молодий Ступка не брав дуже багато ролей, хотів мати більше вільного часу. Коли сформувався як відомий актор – став набирати стільки, що здоров'я почало підводити. Якби трохи пошанував себе – був би з нами.
Коментарі
Зечара своє колінце так аж в Іспанії лікував, бо знає які в Україні лікарі. Він Райці не довірить навіть в сраку собі заглянути, а тут раптом всі розпиzділися що наші лікарі можуть вилікувати Тимошенко...
Президент Виктор Янукович определяться ........Это он себя на вы или онт с кем то определятся .???? Если он ее отправит лечится он потеряет последнее уважение в стране .В том числе и на востоке.
давайте теперь лечить всех украинских зеков ЗА ГРАНИЦЕЙ !!!!!
а почему только зеков давайте всех лечить за границей больно смотреть на деток и их родителей которые ДЕЙСТВИТЕЛЬНО тяжело больны которые у всей страны просят хоть по 10 гривен ПОМОГИТЕ ЛЮДИ ДОБРЫЕ помогите спасти дитё а здесь носятся как с писаной торбой при ней же было украдено бабло на БОЛЬНИЦУ БУДУЩЕГО ..............
Тимошенко украла у украинского народа Больницу будущего, а оклеветала в этом президента Ющенко!
и помогают в таких случаях очень редко, и главное не политики. Воровка дин раз віделила 10 машин скорой помощи но и здесь без её афері не обошлось. Пусть сидит ГАДИНА. Да
вы меня извините "скорые"это громко сказано эти машины могут быть ТОЛЬКО неотложками а скорые для сельской местности это ТОЛЬКО так называемые"таблетки "УАЗЫ и никакие другие а она в очередной раз поиздевалась над людьми!!!


Дать бы ей ещё 10 лет. Вот было бы здорово !
И пусть все эти 10 лет наша жизнь все покращуется и покращуется... Янукович - наш президент!
мели емеля твоя неделя янык её ни то что до осени он её до конца срока точно не отпустит
А если отпустит то ему конец придет очень скоро .
Ох, скорей бы, Ромочка!
Это политологу сообщили в ап?
Воруем в Украине, лечимся за границей.
Так деньги та ее за границей . Тут она просто бомж даже квартиры нет .
Что за профессия такая политолог...Плетут эти политологи всякую чушь,кто заплатит,того и выгораживают...На основании чего он сделал эти выводы?Речи наших политологов напоминают пьяные застольные базары о политике.
Та до яких пір бандюкович і його банда буде знущатись над Ю.В.ТИМОШЕНКО , ФАКТИЧНО ВБИВАЮЧИ ЇЇ А СТІЛЬКИ ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ЯКІ ЗАВДЯКИ ТИМОШЕНКО ТУДИ ПРОЛІЗЛИ БУДУТЬ МОВЧКИ СПОКІЙНО ЗА ЦИМ СПОСТЕРІГАТИ. зека та ката УКРАЇНИ на нари. ЮЛІ ВОЛЮ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
за эти два месяца, бандюкевичи-бесПРдельщики, могут ее и убить..
янук не выпустит Тимошенко живой..
не смысла убивать - к тому же он не дурак, он ждет саммита.
он трус, поэтому пойдет на любую подлость..
САМИ ВЫ ПОДЛЫЕ ТРУСЫ И ПРЕДАТЕЛИ.... МАЛО ОНА ВАС ОБВОРОВАЛВ, МАЛО??? МАЛО ЗА ГАЗ ПЛАТИТЕ, МАЛО??? ТУПАРЬЁ НЕСЧАСТНОЕ....
МАЛО ЯНЕК ВАС ОБВОРОВАЛ, МАЛО??? МНОГО ЗАРПЛАТЫ ПОЛУЧАЕТЕ, МНОГО??? РАНО НА ПЕНСИЮ ВЫХОДИТЕ, РАНО??? ЧАСТО НА МОРЕ ОТДЫХАТЬ ЕЗДИТЕ. ЧАСТО??? РЕДКО НАШУ ВЛАСТЬ ПРОКЛИНАЕТЕ, РЕДКО???ТУПАРЬЁ НЕСЧАСТНОЕ...
100%
ющара, перелогинься и прекрати истерику..