— Серіали — це щоденна їжа, як хліб. Не наробиш на щодень шедеврів. Новий рік не може бути постійно, бо скоро зненавидите олів'є і шампанське. Але серіали мусять бути такі, за які не соромно. Треба зняти український серіал, співмірний якістю з російськими. Тоді ніхто від того не втратить — ні канали, ні глядачі. А замінити російські й показувати по три рази на день "Плем'я" Слабошпицького, то всі наші канали помруть, — каже київський продюсер Віктор Приходько, 57 років. Очолює телекомпанію "Про ТВ". У вересні громадська організація "Відсіч" досліджувала ефіри українських телеканалів. Понад 60% мовлення — російською. Це фільми, телепередачі та серіали.
Як держава може вплинути на ситуацію із серіалами?
— Вона не повинна втручатися. Держава хіба може проморолик чи історичний фільм замовити якомусь каналу. Але це одноразова акція. У США законом заборонено мати державні канали, газети чи будь-який вплив на медіа. Це нормально. Інша річ — відрегулювати мовлення, щоб не прославляли Путіна і його спецслужби. Нацрада видає прокатні посвідчення для кіно. Хай зроблять таке ж для серіалів. Якщо побачать у них пропаганду, то не видаватимуть посвідчення.
Нещодавно Держкіно заборонило телепрокат кількох російських стрічок, зокрема серіалу "Біла гвардія".
— Він поганий, то канали навіть виграли. Але це не можна робити вчорашнім числом, як у Союзі. Якщо канал заплатив за якийсь серіал, а його забороняють показувати — тоді хай держава поверне гроші. Будь-який 10-серійний російський продукт може коштувати півмільйона доларів. Серія — 50 тисяч у кращому випадку. Виходить, канал купив за мільйон річ, що доведеться за місяць викинути на смітник.
Скільки потрібно часу, щоб це змінити?
— Треба дивитися, скільки канал уже закупив продукту. Щоб замовити власний і випустити його в ефір, потрібно півроку, якщо постаратися. Треба вигадати, продати, записати, змонтувати. Щоб перейти на нову колію, треба з каналами радитися, як це зробити, знайти компроміс. Єдина проблема — показувати буде нічого. Перейдуть на повтори. А глядач хоче щодня нове.
Часто повторюють серіали про Вороніних чи Букіних.
— Але вони не пропагують російських спецслужб. Це формат американських серіалів, знятих росіянами. Дайте людям півроку, хай знімуть українську версію Вороніних. Але вона мусить виглядати не гірше. Це інший бік медалі. Інакше скажуть: бачте, українською вийшло погано, значить, не можна без російських серіалів. Потрібно замінювати тільки якісним товаром. Інакше це те саме, що їздити лише "Запорожцями". Хочу побачити таких патріотів зі щасливими обличчями за кермом вітчизняних машин.
Але українські компанії давно знімають хороші серіали.
— Український ринок не самодостатній. Не дозволяє за такі гроші зняти серіал лише для внутрішнього використання. Тому вимушені знімати на два ринки: український і російський. У Росії він 150-мільйонний. А ще війна, але компанії продовжують працювати. Є якісь особисті позиції. Деякі російські актори відмовилися зніматися. Інша річ, як перебудувати ринкові зв'язки. В Росії більше хороших сценаристів, акторів, режисерів. Щось комусь забороняти — це по-радянськи. Як поїхав Савелій Крамаров у Америку, давайте не показувати фільми з ним. Ми ж не Радянський Союз. Треба змінювати все демократично.
Поки що можна купувати польські чи американські?
— Російські серіали купують не тому, що вони дешевші. Глядачі впізнають у них себе. Хороший український фільм зібрав би набагато більше грошей, ніж американський чи російський такої ж якості. Але у нас знімають дурню собачу. Американські серіали йшли добре на початку 1990-х, як "Санта-Барбара". Російських тоді не було. А коли з'явилися, то почали дивитися серіали про мєнтів і бідну Настю. Бо чомусь бачать у них себе. А в американських домогосподарок одні проблеми — куди гроші дівати. Для наших — така собі смішна казочка. Хоча часто американські серіали дешевші за російські. Турецький серіал "Роксолана" був успішним. Бо всім страшно подобається, що наша блакитноока дівчина закохала у себе турецького султана. І першу українську "Роксолану" жахливої якості з Ольгою Сумською всі дивилися. Тому що про себе. Наша дівчина перемагає. Всі хочуть бачити, які ми найгарніші та найрозумніші. В Росії досі популярні фільми про війну, про перемогу, бо є чим гордитися.
Якщо попит на своє є, чому не знімають?
— У 1990-х ніхто не бачив реклами про "Братів Гадюкіних", але всі їх слухали. Так само "Океан Ельзи" ніхто не змушує любити. Вони якісні. А вся українська попса погана, бо пародіює погану московську. Хочуть дивитися вітчизняне, приходять у кінотеатр, а там — барахло. Так вдруге і втретє. У глядачів, як у собаки Павлова, виробиться умовний рефлекс, що всі українські фільми ніякі. Зробіть таке ж кіно, як гурт "Океан Ельзи" — на нього повалять у кінотеатри.
7,5 години на добу російського телепродукту припадає в середньому на 10 українських телеканалах. Найбільше — на каналі "Україна" — 12,45 год. на добу.
1 
1
Коментарі