Письменники-ветерани друкуються у самвидаві
— У мене погана новина — загальнонаціональної книжкової сенсації не буде, — каже літературна критикиня Тетяна Трофименко, 43 роки. Говоримо про тенденції та очікування від української прози.
— Бракує гучних подій у літературному житті, — продовжує. — Книжки не обговорюють ні на телебаченні, ні на радіо, ні в соцмережах.
Останній твір, що привернув увагу — "Доця" 2019-го про мисткиню, яка організовує підпільну групу спротиву під час окупації Донецька. Дебютний роман перекладачки й волонтерки Тамари Горіха Зерня справив вибуховий ефект одкровенням про російсько-українську війну і стрімко завоював перші позиції в сучасній українській літературі. Про книжку так багато говорили в професійному середовищі, що стала видимішою серед широкої аудиторії. Це добре. Бо те, що не роблять політики, може вдатися письменникам.
Який роман найбільше вразив 2021-го?
— "Там, де вітер" Любка Дереша. Головний герой — письменник Макс Тарнавський. Сидить у зйомній квартирі в нетрях Києва й не може написати нічого пристойного. Почувається викинутим із культурного середовища, бо не реагує на події. Не писав про Майдан, не пішов на фронт, не контактує з волонтерами. Ядро його читачів становила патріотична спільнота. Втративши авторитет, втрачає і письменницьку популярність, і себе як людину. Щоб віднайти натхнення, їде в турне провінційними містами зі студентським рок-гуртом "Придурки".
Дереш озвучує серйозну проблему. Чи в умовах війни можна мовчки любити Україну, чи ситуація потребує публічного озвучення поглядів, а головне — дій. Ми звикли, що всі письменники виявляють свою патріотичну позицію. Проте Дереш показує аполітичного митця. Що він робитиме? Інтрига цікаво розв'язується у творі. Але може стати скандальним. Автору можуть закинути "ватнічество".
Сподобалася збірка новел Сергія Осоки "Три лини для Марії". Розповідає історії з дитинства в селі на Полтавщині у 1980–1990 роках. Постійно в цій темі вариться. Закидають одноманітність. Але на рівні стилю — найсильніший прозаїк серед двотисячників.
Також варто відзначити двотомник "Крім Кобзаря". Містить 139 текстів українських авторів XIX століття та 49 есеїв літературознавця Михайла Назаренка. Не відкидає Тараса Шевченка, а показує, кого ще маємо в тогочасному письменстві. З ерудицією та знанням контексту доби, водночас без ідеалізації письменників і з почуттям гумору. Так писати про нашу літературу нікому не вдавалося.
Які головні явища в українській літературі сьогодні?
— Потужно твориться проза фронтовиків. Деякі ветерани не хочуть вливатися в літтусовку. Як колишній десантник Валерій Маркус. Принципово випускає твори самвидавом.
Розвивається феміністичний напрям. Проблеми жінок у суспільстві гостро порушує роман Гаськи Шиян "За спиною". Про менеджерку, яка намагається змиритися з тим, що її хлопець пішов до армії. Вперше після "Польових досліджень з українського сексу" Оксани Забужко наша література заговорила голосом нормальної сучасної живої жінки.
З'являються молоді цікаві автори. Невідомий Ілля Макаренко став фіналістом "Книги року Бі-Бі-Сі" з дебютним романом "Магнум" про донецького заробітчанина в португальському Лісабоні.
Які прогнози стосовно нового літературного року?
— На 2022-й страшно прогнозувати. Активно обговорюється підвищення цін на папір. Книжки дорожчатимуть.
Оксана Забужко готує роман "Сміх Кассандри". Наскільки я знаю, буде чергова родинна сага в історичних декораціях.
Давно обіцяють новий роман Ліни Костенко. Якщо в один рік вийдуть новинки від Забужко й Костенко, то це буде битва титанів.
4 
1
Коментарі