13 міст приймуть концерти проекту "Повернення української класики".
— Уже побували у Львові, Тернополі, Хмельницькому, Вінниці, Рівному, Житомирі. На черзі Київ — тут презентація відбудеться 15 жовтня в Малому залі Національної музичної академії, — розповідає диригент і композитор Іван Остапович, 31 рік. Він — один із засновників проекту.
— Публіка реагує дуже добре. І професіонали, і любителі музики. Завжди в артистичній стоїть черга із музикантів, які хотіли б отримати ноти для власного виконання. Багато хто розпитує про композиторів. Люди дивуються, що досі не чули такої музики. Наш проект — це розповідь про час, міфи й пристрасті.
Ми обрали твори, що зазвичай залишаються осторонь громадської думки та програм концертних залів. Знайомимо з галицькими композиторами першої половини ХХ століття. Це період багатьох творчих пошуків, розвитку нових жанрів і стилів в українській музиці.
Які міфи розвіюєте?
— Що наші композитори того часу принципово другорядні. Склався у радянський час. Василь Барвінський, Борис Кудрик опинилися в мордовських таборах. Незручними ідеологічно для комуністів постатями були Зиновій Лисько, який емігрував до США, та Нестор Нижанківський. Цей стереотип другорядності української музики досі вкорінений у свідомості музикантів-виконавців.
Складно втілювати такі проекти?
— Нам допомагає Український культурний фонд. Уперше із часів незалежності хтось займається нашою культурою серйозно, професійно й систематично. При правильному маркетинговому підході з часом такі проекти можуть бути цілком успішні навіть фінансово. Подібні ситуації із національною музикою переживали всі країни у період становлення власних композиторських шкіл. Наприклад, Каміль Сен-Санс писав у середині ХІХ століття: "Як зробити так, щоб на концерт ніхто не прийшов? — Це скласти програму із творів виключно французьких композиторів, а ще бажано живих, і тоді публіка буде стрімголов тікати від афіш". Тож ми повинні пройти цей етап також.
Яких композиторів проекту хотіли б виділити?
— Для нашої команди кожен має особливе значення. Кожен твір — це певний історичний етап розвитку української музики. Поряд із відомими класиками, як Станіслав Людкевич і Барвінський, я б виділив Лєшека Мазепу. Передовсім відомий як музикознавець. Йому належать фундаментальні праці з історії музичного життя Львова. Водночас був композитором. Ми виконуємо його "Елегійний ескіз" для тріо. Це дуже світла, тиха й медитативна музика. Твір, до речі, виконується вперше. Ноти нам люб'язно надала його донька — Тереза Мазепа.
Нестор Нижанківський — син відомого на Галичині композитора й священика Остапа Нижанківського. Виділяється зі всіх постатей того часу яскравими експериментами із формою та поєднаннями національних мелодичних зерен з експресіоністичними пошуками в гармонії.
Борис Кудрик сидів у сусідньому з Барвінським таборі. Саме Барвінський врятував частину нот Кудрика. Це дуже світлий композитор, його твори віртуозні й водночас доступні для сприйняття.
Наступний після Києва концерт проекту "Повернення української класики" відбудеться 18 жовтня у Харкові.
7 
1
Коментарі