— Як положено, ми їх обплювали. Але є така формула: удари долі зміцнюють дух, — жартує поет Борис Олійник, 78 років. Розглядає портрет Василя Жуковського пензля Карла Брюллова. 1838-го картину продали на аукціоні й на ці кошти викупили з кріпацтва Тараса Шевченка. 9 березня Національний музей поета у Києві поновив роботу. Розташований в особняку цукрового магната Миколи Терещенка, зведеному у 1840‑х. Реставрація будівлі тривала півроку й обійшлася у 53,6 млн грн.
— Нові керівники вчинили подвиг за такий короткий термін, — продовжує Борис Олійник. — Грибок же був скажений, будинок ось-ось мав упасти. А нарікатимуть завжди. Мене задовольняє цей варіант бачення Тараса Шевченка. Його наблизили до людей. Показали, що якби він і не став поетом, усе одно в історії залишився б як геніальний художник.
Після реставрації заклад розширив площу для експозиції. Внутрішнє подвір'я накрили скляним дахом. Тепер тут можуть проводити пересувні виставки. У старовинному особняку з'явилися пандуси та ліфти для відвідувачів у інвалідних візках.
— Краще б автобуси для інвалідів закупили для всієї України, щоб людина змогла добратися сюди, — розказує 59-річна Наталія Клименко — колишня директор музею Шевченка. — Незрозумілий підбір експонатів. Заявлені спецвітрини для графіки не мають клімат-контролю. Олійні ж роботи Шевченка за якимось оборонним склом, хоча на них не впливає сонячне світло. Незрозуміло, чому аркуші з "Трьох літ", план хати, яку хотів побудувати поет, лежать на підлозі у скляних кубах. Аби прочитати текст, відвідувач має прийняти неестетичну позу.
Наталія Михайлівна показує на портрет Миколи Гоголя на висоті 2,5 м.
— Музейний принцип: експонат має бути на рівні очей. Попередня експозиція розгорталася за біографією Кобзаря. Період навчання в Петербурзькій академії мистецтв займав дві зали, зараз у одній з них ліфт. Те, що тут зробили, — катастрофа. Тараса Шевченка виставили за двері власного музею. На громадських слуханнях я заявляла не допускати Ларису Павлівну. Тепер ця пані посміхається.
Неподалік проходить головний архітектор відновленого приміщення Лариса Скорик, 74 роки. Зупиняється на мить послухати попередню директорку.
— Ганьбисько! Як можна було довести до такого стану, який був при вас? Дах провалювався, — кидає і йде.
— Замурувавши вхід і вікна пам'ятки архітектури, вона порушала п'ять статей чинного законодавства, — відповідає Наталія Клименко. — Що це за новітній принцип? Казали, щоб молодь ходила. А молодь зі словами Шевченка помирала на Майдані. І перший убитий, Сергій Нігоян, читав перед смертю поему "Кавказ".
Колишня директорка заходить до зали, присвяченій 10-річному засланню Шевченка в Казахстані. Раніше експозиція розташовувалася у трьох кімнатах, тепер — в одній.
— Де 10 акварелей із "захалявної книги", створені у роки повної заборони писати й малювати? Де енергетика каменю? Спеціально з місць заслання були привезені яшмові колони, пісковик. У дворі зрубали шовковицю, що виросла з пагону дерева, яке садив Шевченко на березі Каспійського моря, — Наталія Клименко переходить до наступної зали. — Де автентика? Теперішня шаль на базарі куплена. Два різностильові гарнітури поряд. У своїй хаті ви поставили б карельську березу і червоне дерево разом?
Із директором музею Шевченка 47-річним Дмитром Стусом сходами піднімається новий міністр культури Євген Нищук, 41 рік.
— Стара експозиція музею не мінялася з кінця 1980-х, — розповідає Дмитро Васильович. — Лариса Скорик запропонувала сучасний підхід. Випробуємо його на відвідувачах. Комусь це не подобається, але то лише частина громадської думки. У підвалі буде конференц-зал, туалети та технічні кімнати. А ось від ідеї відкрити тут кафе ми відмовилися. Багато хто висловився проти харчопрому в музеї. Консультувалися з поляками і росіянами. Маємо і для інвалідів створити всі зручності за європейськими нормами, і пам'ятку зберегти. По досвід їздили до Польщі. Там на ювілей Шопена держава надала 78 мільйонів євро. Готуватися почали за вісім років, а не за шість місяців, як у нас.
— Безумовно, будівлю музею покращили. Хоча експертна рада оцінить, чи всі мільйони витрачені за призначенням, — каже Євген Нищук. — Тут є певна штучність. Коли приходиш до церкви, вона має бути намолена.
3 
1
Коментарі