"Коли я вчилася на диригуванні, мій викладач казав: "Важко вам, Віко, буде: хлопці з"їдять". Тепер хто-хто, а чоловіки їдять мене найменше", — розповідає диригентка Вікторія Жадько, 38 років.
Вона зустрічає нас на дачі на Софіївській Борщагівці. Невисока на зріст, тендітна. Одягнена в чорні брюки, чорно-білий светр і домашні зелені в"єтнамки. До її просторої одноповерхової хати тулиться прибудова. В ній бігає каштанова вівчарка.
— Він кусається — молодий, дурнуватий трохи. Так що заходьте швидше всередину, — каже Вікторія, тримаючи собаку за передні лапи.
У будинку пропонує каву. А поки кипить вода, запалює свічку у формі кулі, що стоїть на столі, й вибачається за ремонт:
— Узялися перебудовувати дім, а з"ясувалося, що стільки грошей на це потрібно, — вона відкидає з обличчя пасмо волосся. — Тисячу доларів заплатила тільки за те, щоб на цьому дворищі розкидали сарай. Та й то: його так довго розбирали, що я вже готова була сама рукава закачати.
Важко? — питаюся.
— Я звикла в житті розраховувати тільки на себе, — вона розливає окріп у чашки. — У 15 років поїхала вчитися в Луганське музичне училище. Згадую ті часи як найкращі. Дисципліна у нас була дуже серйозна. Корпус училища з"єднаний із гуртожитком. О 6-й ранку студенти починають займатися, а ти спиш і крізь сон чуєш — духові, балалайки, скрипки... Потім училася в Київській консерваторії і паралельно працювала. Гастролювати почала з третього курсу. Правда, тоді можна було тільки по Союзу.
Тисячу доларів заплатила тільки за те, щоб на цьому дворищі розкидали сарай
А коли вперше поїхали за кордон?
— У 1989 році на міжнародний фестиваль класичної гітари до Угорщини. Щоб зробити закордонний паспорт, я буквально ходила і "пробивала" стіну головою. Витратила всі літні канікули, щоб отримати візу.
Крім диригування, ви навчаєте студентів.
— Так, готую викладачів гри на класичній гітарі.
А чому вибрали гітару?
— Це не я,— весело крутнулася. — Це моя мама. Її подруга була викладачкою по класу гітари, і мамі зручно було залишати мене на неї. Дітей брали на заняття з десяти років, а я почала в дев"ять. Спеціальних дитячих інструментів у Радянському Союзі не робили, тож тягала за собою дорослу гітару. Була малою — на фізкультурі завжди стояла другою з кінця.
Зараз я дев"ятирічних на навчання майже не беру. Починаю вчити з шести-семи, максимум — восьми років. Минулого року навіть чотирирічного хлопчика взяла.
Для діток замовляю інструменти меншого розміру в Польщі, Чехії... Зараз покажу, — Віка легко зістрибує зі стільця й проводить нас у сусідню кімнату. На стіні висять східні інструменти. — Це мені з Казахстану аспірант привіз, — хвалиться. — Правда, грати на них і досі не вмію.
У кутку кімнати стоять стоси трикутних картонних коробок. Вікторія стає на стілець і витягує з однієї невеличку гітару.
А своїх дітей вчите грати?
— Старшому Денисові — сім. Він у нас із чотирьох років учився грати на флейті, а тепер взявся за скрипку. Малому Дарику — чотири з половиною, а бачили б ви, як він танцює, — Віка м"яко усміхається. — Водимо його на хореографію.
Ваш чоловік теж музикант?
— Так, гітарист.
А як ви познайомилися?
— В університеті... Я у нього викладала, — каже вона неохоче. — Я ніколи не поводилася зі студентами так, ніби я — страшний монстр, а до мене приходять дурні подушки, які треба набити пір"ям. Ми між заняттями п"ємо каву або чай, спілкуємося.
А чим він вам сподобався?
— Ну, не знаю, чим. Цікавився, може, трохи більше, ніж інші. Здавалося, він буде хорошим виконавцем і викладачем, — вона крутить срібний перстень на руці. — Так воно і є. Разом ми живемо вже років сім. Учні його люблять, а я знаю, що моя праця не пропала.
Були випадки, що солістам-духовикам погано ставало і вони падали зі стільця
У вас виникали непередбачувані ситуації на концертах?
— "Сюрпризи" бувають дуже часто. Головне — не втрачати контролю, — виструнчується Віка.
А ніколи не бувало такого, щоб хтось із музикантів заснув?
— Ну-у, це вже я не знаю, який бездарний диригент має бути, щоб у нього оркестр заснув. Якось за десять хвилин до початку концерту до мене підійшов музикант — перший гобоїст, і каже: "Маестро, трагедія. Мій інструмент зламався". А він головну партію в концерті грав. Якщо собою не володіти, від такого й інфаркт можна отримати. Але ми викрутилися: перший флейтист у відповідальних місцях ухитрявся підхоплювати одночасно дві партії.
Різне буває — і струни рвуться, і грифи ламаються. У знайомих диригентів траплялися випадки, коли в їхніх оркестрах перед відповідальними соло солістам-духовикам погано ставало і люди падали зі стільця.
З ким із світових зірок працювали?
— З королівськими філармонійними, державними оркестрами, зі скрипалями, піаністами у Голландії, Данії, Фінляндії, Польщі, Росії, Німеччині. Запам"яталася зустріч з іспанською піаністкою Алісією де Ларочча. Це віп-жінка в музиці — учениця легенди іспанської музики Ґранадоса. Їй сімдесят із лишком років, а вона така моторна! Концертує досі. Вчила мене, як треба жити.
Ще люблю людей із оркестру. Часто там грають 80-річні музиканти. Я до них чіпляюся, як п"явка, і намагаюся з них висмоктати секрети. Хоча особисто знайома і з Ґідоном Кремером, і з Юрієм Башметом...
Крім музики чим захоплюєтесь?
— А ви не бачите? — озирається довкола вона. — Будинком. Я його сама повністю проектую. Архітекторів не замовляла, тільки робітників. Він ще тільки будується, а я вже про дизайн думаю. Збираюся зробити другий поверх. Це дуже схоже на музику: в ній теж треба будувати, але в мріях. А тут твоя хата стоїть перед тобою, і ти щодня можеш її бачити.
Город у вас є?
— Ось там є якась діляночка, — показує рукою у вікно. — Але моркву вирощувати не збираюся. На дачі люблю просто дихати свіжим повітрям і відпочивати.
1967 — народилася в Києві
1986 — вступила до Київської консерваторії
1993 — перемога на першому міжнародному конкурсі диригентів імені Сергія Прокоф"єва
З 1993 — диригує Заслуженим академічним симфонічним оркестром Національної радіокомпанії України
1995 — перша премія Ґжеґожа Фітельберґа на міжнародному конкурсі диригентів у Катовіце
1998 — лауреат конкурсу імені Миколи Малька в Копенгагені
1999 — народився син Денис
2001 — народився син Дарик
Серед європейських диригенток володіє найбільшою кількістю відзнак
1 
1
Коментарі