У мене була тьотя Фрося — невелика, кругла і весела. Якось ночував у них в Яготині, де вони з дядьком жили. І от після вечері тьотя Фрося взяла балалайку й під її акомпанемент заспівала: "Було б не купацця в холодній воді, було б не влюбляцця в чужій стороні! Я ж не купалась — мене облили, я ж не влюблялась — мене призвели!" Пісня, може, ще мазепинських часів, складена козаками, що після Полтави розійшлися світ за очі. Тьотя Фрося й співала чоловічим голосом, і з підстрибом, наче їхала на коні.
Такою вона бачиться, коли хочу нагадати собі щось давнє хороше. А втім, у тьоті Фросі була одна суперечність, яку її сучасники не могли собі пояснити. Будучи од природи справді веселою, вона часто зітхала й жалілася на серце й на ноги. Це в уяві людей якось не в'язалося: як можна бути веселою й жалітися на здоров'я? Наше середовище було пуританське, там артистизм вважався за непристойність. Важко уявити, щоб хтось отак узяв балалайку в будній день.
Вона часто зітхала й жалілася на серце й на ноги
Або от — листи писати. Їх тьотя Фрося писала великі, по вісім сторінок учнівського зошита. От, пише, як верталася з гостей, а сніг, і валянки промокли, вона прийшла додому, скинула один валянок, глянула на ногу — "Боже!", скинула другий, глянула на другу ногу — "Боже!" Епопея — на цілу сторінку. Із погляду людей серйозних так може писати той, кому нема чого робити. Була в нас одна вредна баба, що так і казала, мовляв, Фрося й у колгоспі не робила. Це якось дійшло до Фросі й вона писала в листі до мене: "на неї дурну мені не дуже й сердито, бо я більше на землі проробила, ніж вона на тую землю, звиняйте, вимочилася, а вона мене на роботі не бачила, бо її там не було".
Якось я цю фразу тоді пропустив, а зараз вона інакше читається, коли знаю, що Фросі не стало набагато раніше, ніж тої баби, царство небесне їм обом.
2 
1
Комментарии
13Тьотя Фрося -- свекруха моєї однокурсниці. Так вона з гордістю відправляє всіх нас на сайт Gazeta .ua прочитати про свою свекруху. Спасибі, пане Віталію. За гарну нашу мову, за гарних щирих людей в Ваших оповідях. Здоров"я Вам і всім рідним. Живіть довго
Людина жива доти - поки за неї є кому згадати.
якось так...
"...Пісня, може, ще мазепинських часів, складена козаками, що після Полтави розійшлися світ за очі..." О, оце так фраза! Так написати таке може лише представник козацької нації.
Втікачі із швед. табору Галаган, Сулима, Апостол - теж козаки
. Треба казать: представник СЛАВНОЇ козацької нації.
З Р1здвом Хрестовим 1 Святками! Сьогодн1 заб1гав до нас брат1к (Ваня Жежера) прочитали розпов1дь 1ще раз, вс1х позгадували...1 Веру Кирил1вну 1 д1да Михлика(вибач що так називаю, але тод1 це було по родинному), 1 д Гришу , 1 т Фросю , 1 бабусю твою- я памятаю яка вона була. Наш1 в1тання з1 Святками- здоровя на многая л1та! Саня.
у місті мало знаєш про людину, хіба те, що вона сама про себе розповідає. В селі люди викладуть все одне про одного, ледь не до першого покоління, хто неправильно якесь слово вимовляв, зганьбився чи прославився." На Вас в клубі хтось по - вуличному вигукував!"- доносила завуч директору школи, на що той щиро розсміявся:"Знав би мій дідусь, що його так довго згадуватимуть!" Не стало директора, перестали односельці згадувати його предка, котрий жив ще за пана та швидко зливав слова в реченні
Саню, Вам Віталій просив передати від нього поздоровлення з Різдвом Христовим, і всім рідним та знайомим. Він далеко від комп"ютера зараз.
Смачної куті і дзвінкої коляди!
Доброго дня наша Голубко!НIночко, я Вас нiколи не бачила, а коли Ви ведете передачу по радiо i говорите, що - Нiна Жежера я завжди памятаю, що це Вери Кирилiвни невiсточка.Менi 67 рокiв, дитинство i юнiсть пройшли на тому куточку де i Вiталiя, а тепер ми живем в Яготинi.Дуже рада , що Вiталiй не забувае i не цураеться свого роду i землякiв, не забув мою тьотю.Я читала i плакала, в такому вiцi родиннi звязки дорожче золота Велике йому спасибi i вам Нiна також дякую за вiдповiдь.Писала Саня.
Чоловік моєї тітки прийшов у пуританську родину, де підсміювалися із незграбних користуватися с/г знаряддями праці, хлопців -синів - направляли вчитися, дівчата сиділи вдома. Тітчин чоловік грав на балалайці, самоучка із бідної родини, про це обов'язково зазначалося при розмові про нього, і як він жив, як вареник у сметані, у новій сім'ї. У піснях співав грубо про дружину, вона не ображалася, а сміялася. Дядька вже немає, а сад, який він посадив і плекав квітує й родить до тепер. Дякую
Доброго дня В1тал1к, прочитали вашу розпов1дь про тьотю Фросю 1 наче побувала у юност1 сама.Ми також дуже часто згадуемо ваших батьк1в.З великою повагою 1 найщир1шими в1таннями ваша землячка Саня.Чекаем нових розпов1дей.
С удовольствием читаю! С Рождеством Вас!
Гарно!!!
царство небесне бабам. А атору -- здоров'я