Таке враження, що Віктор Федорович навіть не замислюється про вибори 2015 року. Мабуть він не дуже добре знає, що таке Україна. І йому навряд чи вдасться проскочити в другий термін – вважає володимир федорін, головний редактор журналу Forbes, україна
Після парламентських виборів маємо нестабільний курс гривні, дірку в бюджеті в кільканадцять мільярдів. Що відбуватиметься з економікою в найближчі кілька місяців?
– Економічна ситуація залежить від рішень президента Януковича. У нього є вибір серед двох із половиною сценаріїв.
Перший: надмірне посилення адміністративних процедур у банківській сфері. До цього президента активно підштовхує команда так званих молодих реформаторів, найяскравіший з яких голова Нацбанку Сергій Арбузов. Вони думають, що це дозволить їм пересидіти і перечекати найгостріший період. Це може вдатися, але не буде економічного зростання, інвестицій. Деякі чиновники намагаються проводити жорстку квазі-білоруську політику – утримувати курс попри все. Закінчитися це може непередбачувано.
Другий сценарій: президент намагатиметься дивитися на ситуацію раціонально. Два з половиною попередні роки влада говорила про реформи. Але на ділі маємо протилежне – усі вони на початковому етапі, зате активно грабували державний бюджет. Тому Януковичу й уряду потрібно зайнятися реформуванням в усіх сферах – від освіти до податкової. Адже 2015-го виборці голосуватимуть, спираючись насамперед на своє економічне становище. Особливо ті, які довго не можуть визначитися.
Українська економіка в такому стані, що неминуче переживе шок, раніше чи пізніше. Але він буде не такий глибокий, як 2008 року.
Чому шок неминучий?
– Стрімко падає попит на метал на зовнішніх ринках. Ціни на газ зростатимуть. Курс гривні переоцінений. Влада має віддати його визначення ринку, а самій регулювати тільки інфляцію. В уряду будуть великі проблеми з доходами, виконанням бюджету.
Головне завдання влади на цей період, щоб шок був раптовий і короткий. І якщо в 2014 – 2015 роках економіка зростатиме на 7 – 15 відсотків, то бізнес та інвестори побачать: в Україні можна знову вести справи.
Зараз усе в руках політичного лідера. Проте доки Янукович залишатиметься в "Межигір'ї", йому не довірятимуть, хоч би яку економічну політику він запропонував. Таке враження, що він навіть не замислюється про вибори 2015 року. Мабуть, Віктор Федорович не дуже добре знає, що таке Україна. І йому навряд чи вдасться проскочити в другий термін на путінський манер.
Але на парламентських виборах "регіонали" набрали 30 відсотків голосів.
– 2015 року ситуація буде інакшою. Та й не докинеш 15 відсотків, як це відбувається в Росії. Це не той метод, що дозволить залишитися при владі. Треба лібералізувати політику й жорстко обмежувати себе коханих.
Як наповнювати бюджет у теперішній ситуації? Влада вигадуватиме нові податки, як от 10 чи 15 відсотків на обмін валют?
– Ці податки вигадали не з метою наповнити бюджет, а щоб стримати курс гривні. Насправді Україні потрібна нормальна податкова реформа з нормальними відсотковими ставками, правилами реєстрації, рівним податковим навантаженням. Часто від влади чути: ця велика компанія – великий платник податків. А потім виявляється, що вона отримує субсидії з бюджету. Так склалося в Україні: завжди є бажання підкупити когось заради вигоди, обдурити закони економіки. Чи триватиме це далі – залежить від лідера держави. Якщо керівник хоче, щоб у його організації не було корупції, то її не буде. Можливо, не одразу.
В яких галузях Україна спроможна зробити прорив і бути серед світових лідерів?
– Навіть за таких складних умов у країні дещо розвивається. ІТ-сфера, наприклад. Якщо велика західна компанія наймає на роботу українських програмістів, значить, вони здобули це право в дуже важкій конкурентній боротьбі. І ця галузь не потребує ніякого державного втручання.
Розвиватися можна в будь-чому. Головне – створити умови, за яких це можливо. Тоді в Україну приходитимуть гроші, технології, менеджмент, що націлений на кращий продукт.
Багато говорять про загнаність дрібного й середнього бізнесу. Що зробити для нього? Можливо, податкові канікули?
– Ніяких канікул не потрібно. Ними зловживатиме багатьма не любий олігархічний капітал.
Середній бізнес працює в конкурентному середовищі, не користуючись ніякими преференціями з боку держави. Такі компанії змушені шукати і знаходять способи процвітати навіть у складній українській ситуації. За це їх і поважають. Середній бізнес, на відміну від великого, більш конкурентоспроможний. Там куються кращі кадри для економічного менеджменту. Середній бізнес дасть шанс Україні стрімко розвиватися, якщо зміняться правила гри.
Малий бізнес хороший лише з погляду самозайнятості. Або як початок справи, що націлюється перетворитися з часом у середній бізнес. Не треба робити фетиш із дрібного бізнесу, створювати для його розвитку спеціальні державні програми. Просто в країні потрібно створити умови, коли свою справу легко відкрити і закрити. Не більше.
Хтось з олігархів може піти проти партії влади? А опозиція переманити когось із них на свій бік?
– Олігархи завжди дають гроші на вибори кільком партіям чи політикам одночасно, якщо це вигідно. Там пишеться справжня історія, без прикрас. Олігархи не миритимуться з тим, якщо хтось із політиків намагатиметься щось у них забрати. Але протестувати проти системи – не їхній метод. Хоча організовувати махання прапорами олігархи теж уміють.
Усі технології давно відпрацьовані. Раджу почитати з депеш Wikileaks звіти американського посольства у Києві за 2005 – 2009 роки. Тоді Рінат Ахметов регулярно навідувався туди, обговорював з послом політичну ситуацію та перспективи. З тих звітів зрозуміло, що Янукович для Ахметова був не емоційним вибором, а раціональним. На думку олігарха, Янукович – найздібніший політик у Партії регіонів. Може бути одночасно ефективним у діалозі з виборцями та у створенні владної коаліції. А ідеальною для Ахметова була б ситуація, якби на другий президентський термін лишився Ющенко – з Януковичем прем'єр-міністром.
Якщо Янукович продовжуватиме зосереджувати владу в одних руках до 2015 року, це олігархів влаштує?
– Цілком влаштовує. Для них не прийнятні дві крайності. Перша – диктатура, яка нікому не потрібна в жодному вигляді. Друга – ефективна держава без корупції, що активно інтегрується з Європою в плані законодавства, цінностей та інститутів. Декларативно вони це підтримують. Але розуміють: європейські стандарти – додаткові перешкоди для їхніх справ. Бо тоді в Україну зможуть приходити інвестори не тільки через них, олігархів, а за власним бажанням. З цими інвесторами ще й доведеться конкурувати. Є, правда, і плюси. Коли Україна відкриється Заходу, ціна активів олігархів зросте. Чогось непотрібного можна буде позбутися, щось простіше придбати на Заході.
Наші олігархи малюють європейський вектор, але їм потрібен хтось, хто за нього відповідатиме. Поки що нема такої людини. Немає адекватної політичної пропозиції. Як не крути, більшість нинішньої опозиції – це ліві. З якого дива великому бізнесу підтримувати лівих? Вони потрібні лише як популісти, або для політичного балансу. Але таким не довіряють важелів керівництва державою. Тому олігархи продовжують підтримувати ту систему, що є.
Чи реально змінити Україну за кілька років?
– Щоб це сталося, потрібен політичний лідер, який запропонує перспективні ідеї. В Україні часто говорять про відмінність Сходу та Заходу. Давайте подивимося на це з економічної точки зору. Продажі Coca-Сola в регіонах країни не дуже різняться. Це стосується будь-якого товару з нормальними споживацькими якостями. Тож повинна з'явитися така політична пропозиція, що матиме підтримку і на Заході, і на Сході. Поки що її немає. Усі політики поводяться популістськи. Вважають, що треба працювати зі своїми виборцями, не виходити за межі електорального поля. А треба універсальні програма й риторика. Ситуація зміниться, коли в застійному політичному полі з'явиться новатор з об'єднавчими ідеями.
Можливо, така полярність України об'єктивна, а політики просто використовують це у своїх цілях? І проекти "для всієї України" приречені?
– Перед тим, як з'явився iPone, на ринку була купа смартфонів різного виробництва. Але iPone прийшов і зробив революцію вже на дуже розвиненому ринку. Серед десятків виробників лептопів, комп'ютерних мікрочипів з'явився гравець, якому було наплювати на традиційні розклади. Узяв – і зробив. Український політик теж повинен "зробити iPone".
Останні роки за лідерство змагаються Янукович і Тимошенко. Вони почали загальнонаціональну політичну кар'єру понад 10 років тому. Він і вона були й тоді оригінальні. Всі нинішні гравці – просто кар'єристи. Потрібен новий політик, що стане над усіма цими розкладами, запропонує оригінальний продукт. Тоді в бізнесу з'явиться бажання зробити на нього ставку.
Українські виборці готові підтримувати політика, який говоритиме правильні, але не популярні речі про реформи, економіку?
– Політик повинен вірити в те, що робить. Він може говорити неприємні речі. Але має бути переконаний, що так він змінить ситуацію. Каже: люди, зараз складно, треба потерпіти, розумію, що вам важко. Тому я теж розділяю цю кризу з вами – віддаю "Межигір'я" і пересідаю в дешевший автомобіль. Такого б усі підтримали.
Назвіть позитивний, негативний і реальний сценарії розвитку України протягом трьох-п'яти років?
– Реальний: ситуація в економіці буде стабільно не дуже хорошою. 2015 року люди не проголосують за спогади про "покращення" й Україна, скоріше за все, отримає нового президента.
Поганий сценарій: влада намагатиметься закатати в асфальт усе, що пручається. І тут або все гнитиме, або станеться політичний вибух.
Позитивний сценарій надто хороший, щоб стати реальністю. Янукович віддає "Межигір'я" сиротам і проводить масштабні реформи. Хоча це було б логічно, якщо він хоче бути переобраним на другий термін.
3 
1
Комментарии