— Очередь свою проспал. Еще утром полиция остановила — базарил по телефону за рулем. Пытался договориться, но копы пальцем на камеру тычут. Выписали мне штраф. Жена пилит, что не откупился. Говорит, надо было взятку класть в том месте, где камера не фиксирует. А что я должен был положить? В кармане две пятисотки. Не буду же у копов сдачу просить, — розповідає високий чоловік із шрамом на лобі.
Стоїть у черзі у відділенні "Паспортного сервісу "Документ". Воно недавно відкрилося в торгово-розважальному центрі "Україна" на пл. Перемоги. Тут можуть обслуговувати до 1,5 тис. людей за день. На 27 станціях приймають документи, фотографують, беруть відбитки пальців. У дев'яти віконцях видають готові біометричні паспорти.
— Вы так и живете в общежитии? — літня жінка з тонкими бровами допитується у вагітної з довгою косою. Обидві займають чергу на видачу. Документи подавали ще в червні.
— До тьоті на Борщагівку переїхали. У гуртожитку більше жити не змогла. Сусіди кожен день як не рибу смажать, то холодець варять. А в мене токсикоз. Їхніх тарганів уже два тижні не можемо позбутися. У своїх речах перевезли.
— Что слышно о вашей квартире?
— Ото як у липні квартира на першому поверсі шарахнула, нас двічі додому пустили за речами. Вивезла шмотки, телевізор, мікрохвильовку та копілку із золотом. Кажуть, був витік газу. Але Вітя за годину до вибуху в магазин спускався, бо мені кавуна захотілося. Газом не смерділо. У сусідів з другого поверху стеля обвалилася, в усього під'їзду вікна вилетіли, тріснула несуча стіна.
— Что же это было?
— Кажуть, племінник з АТО повернувся. Видно, не з пустими руками. Вчора біля дому проходили. Будівельники до обіда покрутяться і розійдуться. Аби до нового року в квартиру повернутися.
— Моя Наташа вже другий місяць в інфекційній лежить. Перед морем пішла на експрес-манікюр. Коли кутикулу видаляли, порізали мізинця. Із моря повернулася жовта. Тошнота не проходить. Думали, вагітна, а в неї Боткіна, — каже рудоволоса жінка в синьому брючному костюмі.
Вона в черзі 126-та. Її знайома, блондинка з чорною парасолею-тростиною — 154-та.
— Із салоном пробували судитися?
— А як довести, що гепатит занесли саме там? Вони, мабуть, і не оформлені ніяк. Дві дівчини роблять манікюр у вагончику перед нашим супермаркетом. Ціни низькі, тому до них піврайона ходить. Щоб попасти, треба тиждень чекати. Без запису не приймають. Так можуть і СНІД занести.
— Запросто. У нас в садіку минулого року в виховательки виявили СНІД, коли проходила медогляд. З роботи звільнили. Чоловік подав на розлучення. Бачила її кілька разів в АТБ. Купляє як не вино, то маренго. Питала, як так вийшло. А вона аборт у приватній клініці робила.
— Нікуди я не поїду. Паспорт, сказали, раніше жовтня не чекати, — кричить в айфон худорлява жінка в джинсовому платті-сорочці. Спілкується з лисим бородатим чоловіком. — Платиш за прискорений, який мають зробити за сім робочих днів. Але в них черга на півтора місяця.
— То не треба було подавати, — чути хриплий чоловічий голос. — Я б тобі через знайомих порішав. У моєї колишньої мама в паспортному столі працювала. Контакти лишилися. За три тисячі могла зробити. Звідки я знав, що тобі документи місяць мурижити будуть. Скільки заплатила?
— 1210 гривень.
— Значить, наш Кіпр накрився. Мала, не вішай носа. Поїдемо зимою в Єгипет. Чого ти без настрою?
— Узимку мені літати не дозволять. Сам порахуй, буде 36 тижнів. У роддом поїдемо, а не в Єгипет, — натягує сонцезахисні окуляри на очі, йде до виходу.
1 
1
Коментарі