Українські втрати у війні та скепсис європейців щодо нашої перемоги

Поки більшість українців вірять у поразку РФ, населення країн-членів Європейського союзу налаштоване значно скептичніше. На Заході не бачать і не розуміють, як Київ зможе перемогти Москву.

Промовистим свідченням таких настроїв європейців слугує нове дослідження від Європейської ради із міжнародних відносин (ECFR).

Соціологічне опитування про ставлення до російської війни проти України та ймовірний її результат проводилось серед громадян 14 країн ЄС та України.

Українці більш оптимістичні

Отже, за результатами опитування, європейці схильні вважати, що Київ не переможе Москву на полі бою. Від третини до половини опитаних вважають, що війна закінчиться перемовинами, і до 31% (мешканці Греції) вважають перемогу РФ найбільш ймовірною.

З усіх опитаних країн лише в Естонії переважає думка щодо можливості перемоги України (38%).

А більшість українців (58%) упевнені, — наші захисники зможуть перемогти й Україна може розраховувати на підтримку міжнародних партнерів.

Лише 1% українців вважає, що РФ переможе, а 30% вважають найімовірнішим результатом врегулювання шляхом переговорів. Дослідження виявило значні розбіжності у думках серед держав-учасниць ЄС щодо того, як підтримати оборону України, а також щодо вступу нашої держави до НАТО і ЄС.

Лідери країн-членів НАТО "навряд чи знайдуть внутрішню підтримку розгортання військ" серед свого населення. Результати вказаного дослідження варіюються у межах від 4% до 22%, де панує схвалення.

Щодо витрат на оборону, то, за даними соціологів, більшість європейських держав виступають проти збільшення цих внесків. Виняток становлять: Польща (53% підтримують збільшення видатків на оборону), Естонія (45%), Швеція (41%) та Німеччина (40%).

Проте більшість європейців усе ж таки підтримують участь у воєнному конфлікті іншими способами, наприклад, шляхом надання технічної допомоги і збільшення постачання зброї та боєприпасів. Лише у Болгарії, Греції та Італії більшість населення — 63%, 54% та 53% відповідно — вважають збільшення постачання боєприпасів та зброї в Україну "поганою ідеєю".

Думки європейців про користь ухвалення членства України в ЄС також розділилися. Найбільше це схвалюють у Портуґалії, Естонії, Швеції, Іспанії та Польщі, а найскептичніше щодо цього висловились у Німеччині, Болгарії, Чехії та Франції.

Серед українців майже дві третини (64%) вважають, що членство в ЄС так само важливе для майбутнього їхньої країни, як і членство у НАТО.

Тренд сьогодення – маніпуляції

Водночас, важливо зазначити, що автори дослідження відверто зманіпулювали запитаннями щодо відмови України від окупованих територій заради євроатлантичної інтеграції.

Яке твердить Європейська рада із міжнародних відносин, майже половина українців цілком згодна обміняти території на "збереження незалежності та свободу вибору НАТО і ЄС". Нібито 45% респондентів (а де саме їх опитували? — Gazeta.ua) згодні на втрату захоплених Росією областей в обмін на західний курс, а 26% — воліли б повернути загарбані землі, погодившись на демілітаризацію та позаблоковість.

Така маніпуляція схожа на замірювання суспільних настроїв щодо потенційного примусового умиротворення жертви з агресором. Тобто, що виходить - Україну пацифікуватимуть за наш із вами кошт?

Усе це разом виглядає так, що європейці пропонують замість деокупації та продовження боротьби обрати відмову від окупованих територій.

А пов'язувати в одне ціле "віддати території" та "зберегти суверенітет" — узагалі абсурд. Так само, як і нібито ймовірний "торг": відмовитись від ознак суверенітету, а "добрий" дітовбивця Путін віддасть окуповане вже несуверенній, залежній від нього "малоросії", чого насправді ніколи не буде.

Євроскепсис не на порожньому місці

І що є прикрим та обурливим, що скепсис європейців знаходить своє підтвердження в окремих обурливих випадках чи то злочинної недбалості, чи продуманого, відвертого саботажу. Що почасти породжує запитання: Україну демілітаризують за планом Путіна?

Скажімо, а як ще можна назвати точне ураження ворогом засобів протиповітряної оборони у Миргороді, що на Полтавщині? І в той день поки зранку всі стрічки новин рясніли повідомленнями про удари по російських НПЗ, що не може не радувати, практично нічого не повідомлялося про черговий удар по Миргороду.

А там, зауважимо, були втрачені комплекси ЗРК С-300ПС. Саме так, це не фейк і не зрада, як нам намагалися довести окремі спікери в окремо взятому військовому командуванні, відповідальному за це озброєння. Аж доки тишу не перервав колишній речник військово-повітряних сил України Юрій Ігнат.

Відповідної заяви про розбір польотів та оргвисновки не зробив Верховний головнокомандувач.

Не почули пояснень українці в перші дні чергового болючого шоку за втраченими літаками і від командувача Повітряних сил ЗСУ Миколи Олещука та командира 831 бригади тактичної авіації.

Варто зазначити, що офіційної інформації про удар по аеродрому в Миргороді від українського військового командування немає.

Ми не бачимо й повідомлення ДБР про ймовірний початок досудового розслідування.

Самогубне плацебо

Що потрібно робити, коли по Миргороду регулярно прилітають балістичні ракети? Звісно ж, поставити комплекс С-300ПС, який ні ці ракети не перехоплює, ні не бачить малогабаритні об'єкти типу "Орлан-10" і яких у нас на пальцях можна порахувати. Залишити шість винищувачів просто неба – "прекрасне" рішення, не відомо ким прийняте. Без іронії ніяк.

З іншого боку, це яскравий приклад того, чому історії про ЗРК "Patriot" у Харкові це самогубне плацебо, а не розв'язання проблеми. Із такими успіхами яка довіра до нас може бути? І не питайте чому нам катастрофічно не вистачає ЗРК "Patriot" і чому в нас F-16 досі немає. Хоча, кажуть, десь там ті літаки таки йдуть, пішки.

Виходить, що немає можливості створити ешелоновану ППО для прикриття хоча б одного аеродрому! І при цьому, у настільки складних умовах гострого дефіциту, хтось ще вирішує ухвалити рішення, яке тягне на премію Дарвіна, з катастрофічними наслідками.

Як зазначав військовий експерт Роман Світан, поки не буде створено повноцінну ешелоновану ППО, з комплексами малого та середнього радіусу дії, говорити про наступний етап прикриття таких локацій безглуздо. У цьому зв'язку виникають інші запитання: а чому на Полтавщині не хочуть розв'язати проблему з розвідувальними БПЛА ворога за допомогою, наприклад, легкої авіації?

Експерти називають Як-52, що міг би зарадити вильотами на перехоплення російських цілей.

Представники Командування Військово-повітряних сил Збройних Сил України мають на це відповіді?

Один із найдорожчих днів для українських ВПС

Отже, на Росії миттєво повідомили про удар "Іскандером-М" по українському аеродрому Миргород, розташованому близько 150 кілометрів від лінії фронту.

Як повідомив Forbes, ВПС України розмістили шість винищувачів Су-27 просто неба, і російська ракета знищила два з них.

"Російський безпілотник помітив щонайменше шість українських надзвукових винищувачів Су-27, припаркованих під відкритим небом серед білого дня. Російська ракета "Іскандер", випущена по них, знищила два дорогоцінних "Су" і пошкодила чотири інших", - пише видання.

Forbes пише, що можливо, це був один із найдорожчих днів для українських ВПС від початку повномасштабного вторгнення РФ.

Водночас, зазначає видання, наліт на Миргород - лише один із серії російських ударів по вразливих українських авіабазах.

"Перші два удари, завдані восени минулого року, застали українські ВПС зненацька (на другому році війни - Gazeta.ua) і підірвали пару винищувачів МіГ-29. Третій удар, нанесений у листопаді, схоже, вразив нелітаючий штурмовик-обманку Су-25. Але потім четвертий наліт безпілотників збив Су-25. Два Су-27, які "Іскандер" знищив у Миргороді, доводять число українських військових літаків, які росіяни підірвали на землі за останні дев'ять місяців, принаймні, до п'яти. Ці втрати українці не можуть собі дозволити", - зазначає Forbes.

Своєю чергою окупанти зазначили, що липневий удар по Миргороду був найрезультативнішим від початку так званої "СВО".

Російські пабліки поширювали відео атаки по аеродрому Миргород. Вони заявляли про удар ОТРК "Іскандер-М" із касетною бойовою частиною, унаслідок якого, як стверджувалося, було знищено та пошкоджено певну кількість літаків Су-27.

Вони також відмітили, що і в наших ЗСУ "удари були не менш результативними".

Цікаво, що один із кремлівських офіцерів вважає, що і в них, і в нас однакова проблема: "..відсутність укриттів та намальовані літаки замість них".

Як Україна мала захистити свої літаки?

Є очевидні кроки, які українські командири могли б зробити для захисту своїх літаків, пише Forbes, і для початку - відвести їх від баз, розташованих найближче до Росії.

"Українські війська мають доступ приблизно до 20 великих авіабаз, десятків невеликих аеродромів і навіть злітно-посадкових смуг, розкиданих по всій країні. Кожен український літак на внутрішньому паливі долає сотні кілометрів. Немає жодних причин для того, щоб Су-27 з дальністю польоту 700 миль проводив час на аеродромі за сотню миль від лінії фронту", - пише видання.

Однак цього буде недостатньо, оскільки у Росії є балістичні та крилаті ракети, здатні завдати удару по всій Україні. Тож українське командування повинно постійно переміщати свої літаки та екіпажі, пише Forbes.

Українські винищувальні бригади зазвичай наголошують на непередбачуваності - все для того, щоб ускладнити російське цілевказання. Їхні пілоти "майже ніколи не злітають з аеродрому і не приземляються на одному й тому самому аеродромі", - стверджує генерал Джеймс Гекер, командувач ВПС США в Європі та Африці.

Російські удари по припаркованих літаках повинні змусити українців бути ще більш непередбачуваними.

Водночас вони можуть побудувати посилені укриття для захисту припаркованих літаків, а також розмістити більше несправжніх цілей.

Але що б не вирішили зробити українці для захисту своїх літаків, їм потрібно діяти швидко перед обличчям безперервних російських атак, зазначає видання.

Виходи є – заберіть бюрократію

Військовий аеродром у Миргороді можна було захистити від ворожого удару за допомогою дешевих зенітних дронів та нових засобів виявлення.

Про це написав командир екіпажу аеророзвідки Збройних сил України Олександр Карпюк (Serg Marco) на своїй сторінці у Facebook.

За словами військового, у Силах оборони України вже є програми та обладнання, які дозволяють контролювати ворожі БПЛА. Там, де вони впроваджуються, поінформованість військовослужбовців щодо ситуації у небі суттєво зростає. Вони могли б уразити російський розвідувальний безпілотник, який дозволив ЗСРФ навести свої ракети.

"Пара екіпажів FPV, яких перевчили на зенітні дрони, можуть захистити будь-який аеродром. Вартість цих коштів – копійчана", – стверджує аеророзвідник.

Олександр Карпюк підкреслив, що якщо розвідувальний дрон РФ усе-таки наблизився до аеродрому, треба розуміти, що він знімає розміщення літаків. У такому разі борти варто підняти в небо, бажано, з ракетами повітря-повітря.

Крім того, військовий вважає, що у випадку з Миргородом по ворожому дрону не працювали системи радіоелектронної боротьби (РЕБ), про що говорять зняті ним чіткі кадри.

"Недостатня швидкість впровадження нових засобів виявлення ворожих бортів та їх дешевого знищення зенітними дронами, коштуватимуть нам десятки мільйонів та людських життів", – заявив Олександр Карпюк.

Тож поєднуючи, назвемо так - злочинну недбалість та скепсис європейців щодо перемоги України у війні, і згадані соціологічні опитування країн ЄС, бачимо, що не даремно в українській, російській та західній пресі все більше розмов і прогнозів не про справедливе завершення війни, а про моделі миру для України.

Водночас, путінська позиція зухвала, агресивна і… безнадійна. Українська – не достатньо прозора і чітка.

У влади, схоже, взагалі немає жодного маневру. Лише 14% якихось незрозумілих респондентів, які готові погодиться з формулою "мир в обмін на території".

Абсолютна більшість, ¾ українців на вільних територіях наполягають на лінії кордонів 1991 року. І найближчим часом жодних ознак того, що ця позиція може змінитись, не проглядається.

×