На вітчизняних телеканалах і радіостанціях для української пісні відводиться замало місця

 

Ведучі каналу ZIK Еріка Шановна й Тарас Стадницький розповідають про єдине у світі етно-талант-шоу та музичне різнобарв'я України

Сьогодні чи не на кожному українському телеканалі існує реаліті-­талант-шоу. Чим від них відрізняється "Лабух-шоу" на ZIKу?

Тарас: Більшість таких шоу на нашому телебаченні – це запозичені формати з інших країн. Натомість "Лабух-шоу" – абсолютно оригінальний проект ZIKу, що крізь весільні гурти показує музичне різнобарв'я нашої країни. Так, ми охопили шість областей Західної України, але кожна з них має родзинку. Скажімо, Тернопільщина вирізняється кавер-бендами, а Закарпаття – етнічними колективами.

Еріка: Для мене головна й дуже важлива особливість "­Лабух-шоу" – популяризація української пісні. Ми ж бо всі прекрасно знаємо, що зараз, на жаль, на ­вітчизняних телеканалах і радіо­станціях для української ­пісні відводиться замало місця. Тому "Лабух-шоу" – не просто конкурс, а й можливість для талановитих українських музикантів заявити про себе.

Зазвичай до лабухів ставляться зневажливо, оскільки часто вони грають непрофесійно, невміло копіюючи чужі пісні. Що нового ви дізналися про українських весільних музик під час роботи над проектом?

Тарас: До фіналу регіональних відборів не потрапив жоден колектив, який можна назвати лабухами у класичному значенні цього слова – не було таких, які просто відробляють на весіллі свої гроші. Це, як правило, досвідчені гурти, що не один рік разом виступають і для яких музика – головне заняття в житті. Тому я остаточно зрозумів, що лабухи можуть бути реально крутими.

Еріка: Те, що маємо багато добрих кавер-музик, для мене як радіоведучої не було новиною. А от справжнім відкриттям стало те, що в Україні чимало цікавих і колоритних етноколективів. Мені здавалося, що автентичну музику свого краю знають і виконують хіба старші люди, які пам'ятають мелодії предків. Натомість виявилося, що є багато молоді, яка підтримує свою етнокультуру і грає фольклорну музику. І це класно, що "Лабух-шоу" дало їм змогу вийти на сцену й засвітитися на телебаченні.

Відбіркові тури "Лабух-шоу" відбулися в різних регіонах Західної України. Який запам'ятався?

Тарас: Найбільше запам'ятався тернопільський відбір. Цей епізод ми знімали восени, коли було доволі прохолодно, йшов дощ із мокрим снігом. Усі сиділи в куртках – складалося враження, що знімаємо колективи 1990-х років.

Еріка: Мене вразили відбори на Прикарпатті й Закарпатті – через велику кількість чудових етно­колективів. Наприклад, гурт "Гуцули" з Івано-Франківщини, який учив самих "Братів Гадюкіних". Я щиро вболіваю за "Ватагу" з Ужгорода. Це хлопці, які справді роблять шоу – вони яскраві й неординарні. Повна назва колективу – оркестр радості "Ватага".

Дізнавшись стільки нового про українську весільну музику, як порадили б обирати музик для весілля?

Тарас: Кожен має підбирати весільних музик залежно від своїх уподобань. Та, як на мене, успіх весілля залежить не від музик, не від тамади, а передусім від молодих.

Еріка: Рецепт від мене – не варто орієнтуватися на ролики музикантів в інтернеті. Чим класне "Лабух-шоу"? Тим, що всі учасники грають наживо. Тому тим, хто шукає музикантів на забаву, рекомендую: не полінуйтеся, послухайте й подивіться, який вигляд має гурт саме у живому виконанні, бо запис і живий звук – це різні речі.

Турнір небитих музикантів "­Лабух-шоу" дивіться на телеканалі ZIK щонеділі о 21:00

×