Референдум щодо Донбасу може розколоти країну
XVI конференція Ялтинської європейської стратегії – YES – тривала з 12 по 14 вересня у столичному "Мистецькому Арсеналі". Її тема: "Щастя зараз. Нові підходи для світу в кризі". Запросили понад 400 політиків, дипломатів, бізнесменів, громадських активістів та експертів із 26 країн. Виступив 41 спікер
13 вересня
О 8:53 президента Володимира Зеленського з дружиною Оленою у дворі "Арсеналу" зустрічає подружжя Віктор і Олена Пінчуки та колишній президент Польщі Александр Кваснєвський. За ними прибувають президенти: Естонії – Керсті Кальюлайд та Фінляндії – Саулі Нііністьо. Перед входом у головний зал стоїть скульптура "Тюльпани" Джеймса Кунса вартістю понад 25 млн грн. Виготовлена з нержавійки.
Гості сідають у першому ряду перед сценою. Поряд із ними шейх Хамад бін Джасім бін Джабер Аль-Тані, прем'єр-міністр Катару, другий президент України Леонід Кучма. У другому ряду – бізнесмен, футбольний функціонер і народний депутат Григорій Суркіс.
Віктор Пінчук запрошує до слова 43-річного Олега Сенцова. Зал встає й аплодує.
– Я всегда говорю, о чем думаю, и стараюсь – о главном, – каже Олег. Дехто з присутніх плаче. Люди фотографують. – Там, где я был, каждая вещь, каждая мелочь имеет огромное значение. Чай я хранил в банке. И у меня было две тетрадки – желтая и синяя. Я вырезал из них две полоски. Наклеил на эту банку и написал два слова "Слава" и "Украине". И поставил на самое видное место. Все пять лет, пока я путешествовал по тюрьмам РФ, она была со мной. Она раздражала. Ее постоянно забирали. Отрывали флаг, топтали. Это была моя маленькая борьба. Это, конечно, не Иловайск и Дебальцево. Я не был на войне. Меня арестовали за два дня, когда я должен был поехать на Донбасс. Но я вел свою маленькую борьбу за себя, за свою страну и за две полоски – желтую и синюю. Очень хотелось бы, чтобы эта банка как можно быстрее наполнилась бирками тех, кто все еще в плену в Росии, на Донбассе и в Крыму. Пан президент, сделайте, чтобы эта банка поскорее была полной.
Кладе свій тюремний нагрудний знак у банку і віддає Зеленському. Сідає в першому ряду.
"Що для вас щастя?" – англійською питає у присутніх 41-річний Володимир Зеленський. Йому відповідають Віктор Пінчук, президенти Естонії і Фінляндії. Помітно, що вони не готувалися відповідати. Сенцов каже: "Без комментариев". Зеленський іде на сцену і далі говорить українською.
– Ми маємо завершити війну і повернути території. Єдиний шлях до цього – дипломатія, – каже. – І потужна зброя – санкції. Не втомлююся повторювати це нашим світовим партнерам. Але іноді вони думають про зняття санкцій. Ви втрачаєте гроші. Серйозно? Вибачте, ми втрачаємо людей, – зал аплодує. – У цивілізованому світі платити податки – це нормально, в тому числі – для забезпечення порядку. Санкції – це податок заради миру. І поки його не буде відновлено – вони мають бути.
Презентує заходи, де інвестори можуть дізнатися більше про Україну і можливості тут працювати.
– Будемо раді, якщо прийдете в гості зі своїм. Вкладайте гроші в Україну, – каже глава держави англійською.
В іншій частині зали, в передньому ряду, сидять глава СБУ Іван Баканов, секретар РНБО Олександр Данилюк і Юрій Тимошенко з Офісу президента. За ними – екс-прем'єри Володимир Гройсман, Арсеній Яценюк та головний рабин 54-річний Яков Дов Блайх.
– Найскладніша ситуація в нас буде саме з поверненням Криму. Є декілька форматів, ідей. Але поки не можу про це говорити. Ще зарано, – продовжує Зеленський.
– Десь політичні еліти вважають, що ми вже ближче до фінішу. Але давайте не забувати: Крим ще окупований. Для вирішення цього питання необхідне стратегічне терпіння, – каже президентка Естонії 49-річна Керсті Кальюлайд. На ній бордова сукня-міді. У вухах сережки у формі морських зірок.
– І в нас є люди, які люблять Росію. Але з них сміються, тому їх досить мало, – говорить президент Фінляндії Саулі Нііністьо, 71 рік.
Після виступів усі виходять у двір для спільного фото.
– Президент добре розуміє, що ЄС і НАТО – пріоритет для країни. Недвозначно розказує про війну на Донбасі і що Крим має повернутися. Скептики казали, що він цього не робитиме. А він робить, – каже президент Світового конгресу українців Павло Ґрод.
В нашій мережі організації – 64 країни. Минулого тижня ми зібрали в Берліні провід світового українства. Обговорили стратегію – як впливати на уряди країн, де живемо, для підтримки України. І не колись-колись, а щоб тепер ЄС і НАТО визначилися. Причини для відмови нам будуть завжди. Але мусимо ті бар'єри обходити.
Діаспора – понад 20 мільйонів. Важливо, щоб вони розуміли: мають відповідальність допомагати в розбудові. Якщо зможуть голосувати, то будуть відчувати причетність до країни. Ми обговорювали це під час зустрічей із президентом. Це важливо і для українців, які народилися за кордоном. Для таких, як я. Ми хочемо брати участь у житті країни. А не можемо.
Колишній генпрокурор Святослав Піскун п'є каву.
– Політична ситуація незрозуміла. Мені здається, що свіжоспечені пироги не завжди можна їсти. Вони можуть бути сирі. Високий рейтинг і кроки, які подобаються людям, – це тимчасове явище. Є речі, на які українці сподіваються багато років. Якщо протягом чотирьох-п'яти місяців цього не відбуватиметься, рейтинг не втримати. Наприклад, боротьба з корупцією, відповідальність тих, хто розкрадав державу, реальні кроки на відновлення економіки, збереження лісу, копалин. На законне використання наших надр. Це чекають від президента. А розмови? Давайте далі говорити. І пекти закони, які через два-три роки скасує Конституційний суд.
Журналіст Дмитро Гордон шепоче на вухо у дворі "Арсеналу" екс-президенту Леоніду Кучмі. Падають каштани. Поки всі займають місця для фото, 45-річний Арсеній Яценюк курить електронну цигарку.
– Прийдет время, маятник вернется, – усміхається колишній прем'єр. Він у сірому костюмі, на сонці вилискують темно-коричневі туфлі. – Поки що не можу оцінити нинішній уряд. Треба час.
Після колективного фото журналісти перепиняють 41-річного Володимира Гройсмана.
– Я залишаюся в Києві, – каже він. Спростовує інформацію про створення партії з Яценюком. – Давайте дочекаємося, коли будуть місцеві вибори.
Мер Львова Андрій Садовий, 51 рік, поспішає в приміщення.
– Київ зустрів мене сонцем і великою кількістю креативних людей. Познайомився із Сенцовим, запросив до Львова, – каже.
– Нам треба закон про столицю, – коментує протистояння міського голови Києва Віталія Кличка з Офісом Зеленського. – Київ має стати двигуном для всієї країни. Зараз він таким не є. Зеленський хоче це змінити. Жоден із попередніх президентів на це не наважувався.
Близько 13:00 гості йдуть у обідню залу, де офіціанти накривають столи. Вхід за запрошеннями. Журналісти, учасники форуму, гості без спецзапрошень обідають в іншому крилі будівлі. Під ресторани обладнали чотири зали.
По обіді починається панельна дискусія "Нові виклики у XXI столітті".
– Раніше люди думали, що війни – це природна частина світу і тільки Бог може принести мир, – говорить ізраїльський історик 43-річний Юваль Ной Харарі. – Та зрозуміли: можна принести мир на землю, якщо ухвалювати правильні рішення. Війни тривають. І я в Ізраїлі, і ви в Україні знаємо це. Однак багато країн більше не використовують війну як інструмент досягнення політичних цілей. Та вона може повернутися. Достатньо однієї нерозумної людини, щоб почати війну.
Я хотів приїхати в Україну. Це зараз найважливіше місце у світі. Країна – на передовій боротьби за свободу. На неї дивляться очі всього світу. За останні три-чотири роки здобутки ліберальної демократії пішли на спад. Тоталітарні режими є загрозою для майбутнього. Тож якщо в України вийде, це пошириться на інші держави. І кардинально змінить ситуацію в Росії.
Понад десяток журналістів обступають бізнесмена Ігоря Коломойського, 56 років. Він на форумі вперше за 16 років. Говорить кілька годин.
– Я хочу, чтобы все, что на меня наговорили, было отозвано. Я не кровожадный. Но пусть со мной рассчитаются, – каже про Приватбанк. – Меня устроит любой вариант, удобный для государства. У меня там лежали 2 миллиарда долларов. Это не кэш, который я мог забрать. Верните мое, и разойдемся с миром.
– Куда вы в отпуск собираетесь? – питає журналістка.
– Я так отдохнул, что теперь работать буду. Пока никуда не собираюсь. Остаюсь в Днепропетровске, – відповідає.
– У мене поганий настрій після сьогоднішнього дня, – каже 53-річний Валерій Пекар, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи. – Підозрюю, що контрольована Центральна виборча комісія Зеленському потрібна, щоб тиснути по референдуму на Донбасі. А референдум – це амністії бойовикам, народній міліції, вибори під контролем російської зброї, особливий статус, право вето у зовнішній і безпековій політиці. Ця річ здатна розколоти Україну аж до громадянського протистояння. Сьогодні ми наблизилися до найгірших сценаріїв. Сподіваюся, парламенту вистачить здорового глузду думати, читати, обговорювати.
о 17:00 починається дискусія "Бізнес і ринкова економіка – рушії досягнення щастя".
– Президенту США 73 роки, головному кандидату від демократів – 78, і мені 70. То коли бачиш президента, якому 41 рік, кажеш: йой, у цієї людини є багато часу щось зробити, – каже фінансист і меценат Давид Рубінштейн. – На мене справила враження готовність президента діяти.
– Я мав розмову з лідерами бізнесу. У мене оптимістичний настрій. Тут потрібне правовладдя і довіра до керівництва країни, – каже технологічний інвестор зі США Роберт Сміт. – Моя мама щомісяця виписувала чек на 25 доларів у фонд освіти. Я дорікав: "Мамо, я доношую взуття брата, а ти віддаєш такі гроші". Та вона відповідала: "Сину, частина твого призначення – піднімати людей у своїй громаді". Мої діти кожного Різдва приходять зі звітом, які неприбуткові організації підтримали і чому. Я голова "Карнеґі-холу". Ми щороку 625 тисяч дітей навчаємо музики. Цього досягли за рахунок невеликих вкладень. Громаду треба підтримувати. Це робота на перспективу.
Гостей запрошують на вечерю. У програмі анонсований спеціальний гість. Його оголошує Віктор Пінчук. На сцену в ресторані для віп-гостей піднімається голлівудська акторка 53-річна Робін Райт.
Журналістам дозволяють дивитися у прочинені двері. Володимир і Олена Зеленські сидять за одним столом із подружжям Пінчуків. Є глава фракції "Слуги народу" Давид Арахамія, керівник Офісу президента Андрій Богдан, лідер партії "Голос" Святослав Вакарчук.
Виступають актори з "Кварталу-95". Зеленський виходить на сцену, коли його пародіюють.
14 вересня
Прем'єр-міністр 35-річний Олексій Гончарук заходить до залу в супроводі Віктора Пінчука. Це його перший публічний виступ на посаді очільника уряду. Починає англійською, переходить на українську.
– Важливо, щоб український бізнес не був змушений вигадувати якісь схеми, щоб виводити гроші з країни. Це – одне із завдань уряду, – каже Гончарук. Виступає близько 40 хв. – Маркером того, що повертається довіра, стануть інвестиції великого українського бізнесу в свою країну. Уряд планує відкрити ринок землі, лібералізувати трудові відносини, навести порядок з монополіями, ввести механізми захисту навколишнього середовища і вирішити проблему демографії.
Хочу згадати чотири роки тому виступ одного молодого політика, який став для всіх сюрпризом. У нього майже ніхто не вірив, але він переміг. Це був президент Америки. І я перефразую його слова: "Давайте зробимо Україну великою і щасливою. Давайте зробимо це разом".
– Коли прокидаєтеся, чи дивитеся у дзеркало? І чи думали колись: шкода, що я за це взявся. Чи ви не дивитеся у дзеркало? Виглядаєте добре. У вас немає сивини. А за п'ять років може з'явитися, – жартує з українським прем'єром модератор Давид Рубінштейн.
– Від того, як впораємося, залежить майбутнє країни. А у дзеркало дивлюся рідко. Це правда, – у залі чути сміх.
Гончарук іде на зустріч із молодими лідерами. Перед цим міняє піджак і сорочку на поло.
– Щоб створити щастя, потрібно створити довіру між громадянами, між громадянами й державою. Другий ключ – верховенство права. І третє – зрозуміти, як змінюється світ і які постають виклики – нові технології, охорона здоров'я, роль освіти, культури, – каже екс-президент Польщі Александр Кваснєвський, 64 роки.
– Україна – велика. Якщо президент думає, що може контролювати в ній усе, то помиляється. Це неможливо.
Якби я міг щось порадити президентові Зеленському, то найголовніше – треба допомогти всім демократичним інститутам бути самостійними і професійними. Це стосується виборчої комісії, судів, правоохоронної системи. Якщо хочеш контролювати все, то не контролюєш нічого. Це прямий шлях до великих помилок.
3 
1
Коментарі