вівторок, 28 січня 2014 14:44

"За правилами життя Україна подібна до південної Італії. Нам треба стати північною"

  Євген ГЛІБОВИЦЬКИЙ. Народився 15 липня 1975 року. Виріс у Львові. Середню школу закінчив у місті Мілуокі американського штату Вісконсин.Вивчав політологію в Києво-Могилянській академії, правознавство у Львівському університеті імені Франка й філософію в Блаффтонському університеті, США. Працював на радіо "Промінь", Першому національному телеканалі, у газеті "Киевские ведомости", в "Телевізійній службі новин" каналу "1+1". Із Андрієм Шевченком та Романом Скрипіним створював інформаційну службу "5 каналу". 2005 року пішов із журналістики через переконання, що вільного та професійного медіаринку в Україні не буде.2007-го заснував експертну компанію pro.mova. На сьогодні, окрім України, вона працює на Кавказі та в Середній Азії. Торік сприяв розробці концепції громадського мовника Hromadske.tv, яке виходить ефір, відколи тривають протести. Зараз консультує проект.Співорганізатор експертних дискусійних майданчиків "Унівська група" та "Несторівська група".
Живе у Києві та Львові
Євген ГЛІБОВИЦЬКИЙ. Народився 15 липня 1975 року. Виріс у Львові. Середню школу закінчив у місті Мілуокі американського штату Вісконсин.Вивчав політологію в Києво-Могилянській академії, правознавство у Львівському університеті імені Франка й філософію в Блаффтонському університеті, США. Працював на радіо "Промінь", Першому національному телеканалі, у газеті "Киевские ведомости", в "Телевізійній службі новин" каналу "1+1". Із Андрієм Шевченком та Романом Скрипіним створював інформаційну службу "5 каналу". 2005 року пішов із журналістики через переконання, що вільного та професійного медіаринку в Україні не буде.2007-го заснував експертну компанію pro.mova. На сьогодні, окрім України, вона працює на Кавказі та в Середній Азії. Торік сприяв розробці концепції громадського мовника Hromadske.tv, яке виходить ефір, відколи тривають протести. Зараз консультує проект.Співорганізатор експертних дискусійних майданчиків "Унівська група" та "Несторівська група". Живе у Києві та Львові

Головне завдання Майдану – сформулювати бачення того, як має розвиватися країна. А лідери знайдуться, стверджує експерт зі стратегій Євген Глібовицький

Наскільки адекватними є дії опозиції?

– Я вважаю, що політична опозиція діє не відповідно до часу, актуальних потреб і викликів. Віталій Кличко трохи менш неадекватний. У словах Арсенія Яценюка і Олега Тягнибока, на мою думку, немає конкретики і глибини розуміння того, що зараз робити. Є лише дивні констатації, які не містять цінності.Та ми не в тому становищі, коли треба цілком відкинути політичну опозицію. Подобається нам чи ні – але вона легітимна. Однак її незграбність, неспроможність і непідзвітність суспільству свідчать про те, що лише перевиборами цієї кризи не вирішити. Треба змінювати виборчу систему: має бути пропорційна, з відкритими списками. Це єдиний спосіб, аби сірість, яка зараз панує в середовищі політичної опозиції – так само, як і влади, – зникла й натомість з'явилися відповідальніші політики.

Що робити, крім цього?

– Творити паралельні структури – владні, охоронні. Якщо не можемо покладатися на так звані правоохоронні органи, оскільки вони перестають охороняти право, – маємо сформувати свої. Не можемо довіряти лікарям, які віддають людей на поталу репресивній системі, – отже, слід створити паралельну медичну систему. Не довіряємо системі освіти – організовуємо паралельну освітню систему. І так далі. При цьому потрібно усвідомлювати, що дві системи не можуть довго існувати водночас. Це рішення лише на перехідний період. Далі ж або паралельні системи мають замістити основні, або ж основні слід реформувати. Це все й треба зараз робити.

Якщо Янукович і далі не йтиме на компроміси, якщо влада буде настільки безглуздо глуха до вимог дуже великої частини суспільства – це означатиме, що її можуть зняти за сценарієм, який був у арабському світі. Коли виникає перехідний уряд, і в певний момент його визнають усі сторони – як усередині країни, так і ззовні. Стара ж влада втратить легітимність.

Скільки часу на це даєте?

– Точно не скажу. Але події минулого тижня дуже прискорили процес. Думаю, раніше логіка влади полягала в тому, аби якомога сильніше нацькувати Майдан на поки що дуже пасивний опір йому, що виникав на Сході. Але це не вдалося – і шалька терезів схилилася до Майдану. Владні ресурси виснаженіші, ніж у Майдану. Й останній починає потроху перехоплювати ініціативу. Щоб зупинити цей процес, уряду була потрібна ескалація конфлікту. Але вона пішла не в той бік, і Майдан фактично став жертвою. Загибель протестувальників – це аргумент, і чинній владі буде важко йому щось протиставити. Як результат – арсенал інструментів у неї скоротився, а гострота проблеми залишилася. Отже, тепер дії будуть жорсткіші та швидші. Влада або спробує ще сильніше закрутити гайки, або ж удаватиметься до якихось цілком нелогічних дій. У неї є ще один козир.

Який?

– Позиція Росії. Як Москва може повестися, ми бачили на прикладі Грузії 2008 року. Поки що Путін дав Януковичу гроші й напряму в українські справи не втручається. Проте якщо Янукович програватиме – гарантії, що Кремль залишиться осторонь, немає. Тому важливо знайти якесь рішення до початку Олімпіади в Сочі (7 лютого 2014 року. – "Країна"). Адже з пропагандистської точки зору російська влада уразливіша до старту Ігор, ніж по їх закінченню.

Ви уявляєте Януковича, який іде на компроміси?

– Ні. Я уявляю Януковича, який рятує себе. Логіка його дій свідчить про те, що він вважає компроміс проявом слабкості. Отже, він не вдаватиметься до нього доти, доки не визнає себе слабким. Але я не певен, що він іще довго почуватиметься сильним. Ресурс у влади закінчується швидше, ніж у громадянського суспільства.

Що дасть можлива ескалація насильства з боку влади?

– По-перше, велику кількість жертв. По-друге, поглиблення протистояння. Це стимулює визначитися тих, хто зараз намагається цього не робити. Насамперед це – Збройні сили. Ті, на чий бік стануть вони, отримають серйозну перевагу.Також це "другий ешелон" політики. Ті, хто піднімав або не піднімав руку на користь владної коаліції у Верховній Раді. Їхні дружини, родини, бізнес-партнери. Щойно ці люди відчують себе під дуже серйозним ударом – вони, скоріше за все, почнуть спонукати своїх годувальників до пошуків компромісу.

І по-третє, олігархи. Вони контролюють частину депутатів. Зараз на них серйозно тиснуть ззовні, сильнішає й тиск усередині країни. Олігархи найкомпетентніші у вмінні мати вигоду із взаємодії з державою. Якщо внаслідок теперішніх подій вони отримають недружню до себе країну – це може означати кінець їхніх бізнес-імперій.

Де Майдану шукати лідерів?

– Вони знайдуться, якщо чітко знатимемо, яку Україну хочемо будувати. Тому що лідери – це, за великим рахунком, ті, хто впроваджують рішення людей, а не одноосібно ухвалюють їх. Принаймні не в демократіях ХХІ століття.Тому значно важливіше, щоб Майдан породив нові правила існування країни, аніж щоб із нього вийшли нові лідери. Потрібно чітко визначити й кристалізувати вимоги. Якщо Майдан вирішить, що ситуацію розв'язує, наприклад, пропорційна виборча система з відкритими списками, – будь-хто з політиків муситиме це виконати.

Із Народної ради може щось вийти?

– Якби вона була відкрита до громадянського суспільства, якби до неї входили його представники – могло б щось бути. Та поки що, здається, Народна рада – друга спроба опозиційних політиків уберегти себе в умовах невизначеності. Першою було Всеукраїнське об'єднання "Майдан" – мертвонароджена організація.

Багато нинішніх опозиційних політичних лідерів не усвідомлюють, що цей Майдан виступає проти їхнього ведення політики не менше, ніж проти способу, як Янукович веде свою. Щойно опозиція це зрозуміє – їй доведеться вдатися до очищення. У результаті дехто з одіозних постатей муситимуть скласти мандати й піти. Яценюк, який обіцяв, що бере на себе відповідальність за Табалових (Андрія та Олександра Табалових обрали до Верховної Ради поточного скликання як представників "Батьківщини". У перші дні вони перейшли на бік влади. – "Країна"), – має відповісти. І так далі.

У східноєвропейському дискурсі найважливіший той, хто нагорі, – цар, лідер, вождь, президент. Тому Лукашенко й Путін мають значення. Тому і Янукович вважає, що він теж має значення. Але Україна не є східноєвропейською країною. Всюди, крім Донбасу й Криму, вона – південноєвропейська.

А як там?

– Концентрація влади відсутня. Це означає дві речі. Перша: влада не є абсолютною чи священною, її можна в будь-який момент змінити. І друга: всі ключові рішення ухвалюють унизу.

Коли цей підхід дасть змогу добре жити всім?

– Коли буде вищий рівень інституційної довіри. Зараз ми є, по суті, південною Італією. Нам треба стати північною. Правова система там ніби одна й та ж – а способи життя різні. Південні італійці довіряють тільки знайомим. Північні ж покладаються на функцію, посаду – вони вміють делегувати довіру. Вміють довіряти уніформі, а не знайомому поліцейському. В цьому і є бажаний прогрес. Але доведеться перестати давати хабарі, сумлінно виконувати свої обов'язки, зробити багато чого ще. Українцям треба буде добре попрацювати, і Майдан – найпростіша частина.

Єдина річ, яка заважає процесам відбуватися максимально швидко, – наш сусід. І доки не навчимося бути сильніші за російський вплив – доти нас труситиме. А справжня ціна тут – не розвиток України. Це розвиток Росії та всього євразійського простору. Якщо Україні вдасться, з'явиться шанс, що вдасться й Росії. Як Україна зазнає поразки – Росія може не хвилюватися. Саме тому для Путіна програш Майдану – питання життя і смерті.

Зараз ви читаєте новину «"За правилами життя Україна подібна до південної Італії. Нам треба стати північною"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути