Освіта в Україні побудована за принципом наслідування. Тому маємо багато хороших фахівців-виконавців і обмаль тих, хто створює нове, – каже Любов Шипович, технічний директор Одеської області
Чому переїхали до США?
– Після помаранчевої революції було серйозне розчарування. Не вірилося, що в Україні можливі якісь зміни. Зі студентських часів працювала програмістом. Заробляла вище середнього. Однак не бачила можливості, наприклад, придбати квартиру в Києві. Все виглядало непевно. Почала шукати варіанти за кордоном. У день захисту диплома отримала листа, що виграла Green Card, яка дозволяла жити й працювати в Америці. Так опинилась у Нью-Йорку. За 10 днів влаштувалася програмістом.
Що мотивувало повернутись в Україну?
– Це рішення не одного дня. На якомусь етапі почала працювати з українськими айтішниками. Наша компанія відкрила офіс у Києві. А потім почався Майдан. Залишатись осторонь не виходило. Зрозуміла, що перебуваючи в Америці можу принести більше користі. На той час люди з різних куточків світу почали надсилати мені кошти. На них купували необхідні речі. Наприклад, генератори. У Нью-Йорку влаштовували протести. Вирішили юридично оформити свою діяльність. Зареєстрували волонтерську організацію Razom. Робили багато що. Зокрема, моніторили іноземні ЗМІ. Прагнули дізнатись, яким є образ України у світі. Зараз організація працює вісьмома мовами. Одна з них – арабська. На початках моніторингу помітили, що майже вся інформація про Україну в арабському світі представлена російськими ЗМІ. Зрозуміли, чому араби підтримують Путіна. Нині ситуація змінилась. З'явилися переклади арабською мовою українських видань. Ми перейшли від гуманітарної допомоги до інтелектуальної. У якийсь момент зрозуміла: час їхати в Україну.
Чому вибрали команду Саакашвілі?
– Вивела, як кажуть американці, критерії "роботи мрії". Це мало бути пов'язане з IT, Україною, зміною життя людей. Під них підібрала спеціалізацію – автоматизація державних процесів. Тоді переглянула на Facebook прес-конференцію Саакашвілі, де він розказував про автоматизацію процесів в Одесі. Це те, що мені було треба. Почала телефонувати всім, хто міг звести із Саакашвілі. Написала Саші Боровику (радник Міхеіла Саакашвілі. – "Країна"). Поговорили з ним по скайпу – зо 2 години. Детально розповіла, що хочу робити. Сказав – приїжджай.
Під вас придумали посаду – технічний директор Одеської області?
– Виглядає, що так. Але якщо уявляти державу як корпорацію, то така посада логічна. Хоча в Україні її ніколи не було. В Одесі працюватиму на громадських засадах. Тобто без офіційного працевлаштування й зарплати.
Але Саші Боровику платить фонд Сороса. Він сказав про це в одному з інтерв'ю. А вам?
– Мені ніхто нічого не платить.
За що тоді збираєтесь жити?
– У США мала непогану роботу. Мій банківський рахунок дозволяє деякий час прожити в Україні без проблем. Рік без зарплати витримаю. А повернутися на стару роботу завжди можна.
Яка основна мотивація трудитись на таких умовах?
– Останні півтора року я й так працювала безкоштовно – як волонтер. Спершу це була потреба допомогти людям, яких ображають. Пізніше це почало вимальовуватись у чіткіші картини – захист і допомога "своїм". Мова про допомогу країні, яка дала мені все, що нині в мене є. З другого боку, працювати в команді професіоналів дуже цікаво. Люди платять гроші за здобуття такого досвіду. А мені безкоштовно дають можливість вчитись у колишнього президента Грузії. Це ж круто.
Що конкретно робитимете в Одесі?
– Основний напрямок – автоматизація всіх процесів, надання електронних адміністративних послуг. Є ще два напрямки – IT-освіта і розвиток IT-кластерів (груп однакових або подібних проектів у сфері IT-бізнесу. – "Країна"). Хоча такий розподіл умовний. Всі ці напрямки взаємозв'язані між собою. В освіту потрібно інвестувати час і зусилля. Бізнес неможливий без людського ресурсу. А його треба виховувати. Над цим і працюватиму. Зокрема, залучатиму бізнес. Хочу, аби він співпрацював із навчальними закладами Одеси. IT-освіта не може бути відірваною від бізнесу. Люди, які не працюють у цій сфері, не навчать нових фахівців. Це ж відома проблема: після закінчення вузу фахівці не готові до реалій, бо ніколи не були дотичні до практичної сторони галузі. Також плануємо запровадити програми студентського обміну. Уже є домовленості з американськими університетами. Вони готові проводити вебінари (Семінар у режимі онлайн-конференції. – "Країна"). Пізніше можливий обмін і викладачами.
Фундаментальна освіта в Україні дуже хороша. Наші інженери – чудові фахівці. Це у світі визнають. Але культура освіти значно відрізняється від західного типу. Побудована за принципом наслідування. Учням дають завдання, показують, як його розв'язати, і лише потім переходять до наступного подібного завдання. Так виходять хороші фахівці-виконавці. Однак їм складно самим створити щось нове. Здебільшого західні компанії пропонують завдання, а українці їх виконують. Це не зовсім правильно. Нас розглядають тільки як ресурс. Тому маємо освоїти культуру створення власних нових проектів, стимулювати винаходи. У майбутньому це складе основу української економіки.
Якісь перспективні проекти в Україні вже є?
– Вітчизняні стартапи можна перерахувати на пальцях чотирьох рук. У Нью-Йорку їх – тисячі. Щоб цей бум прийшов в Україну, потрібен час.
Що для цього потрібно, крім часу?
– Освіта. Дітей треба заохочувати йти на технічні спеціальності. Випускники шкіл і надалі прагнуть стати економістами і юристами. А потім для них немає роботи. На айтішників навпаки – не дуже йдуть вчитися.
Що за рік встигнете зробити?
– Основне – збудувати команду і задати напрямок. У якийсь момент треба буде відійти – щоб воно працювало без мене.
Чи можна змінити один регіон, коли такими ж темпами не змінюється вся країна?
– На рівні технологій в Україні є серйозна децентралізація. Низка баз даних, технічних рішень нецентралізовані. З одного боку, це погано. Бо призводить до того, що людина, переїжджаючи з одного регіону до іншого – не має доступу до своїх даних. Якщо прожили у Вінницькій області, то довідку про несудимість у Чернігівській не отримаєте. З другого боку – це дає можливість проводити зміни в межах одного регіону.
Ваші знайомі з-за кордону теж повертаються в Україну?
– Перед від'їздом у Нью-Йорку проводила зустрічі з українцями. Підходили й казали: ти їдь, а ми підтягнемося. На Facebook написала: хочете працювати – заповнюйте анкету. Надійшло вже кілька сотень заявок. Із них лише 20 відсотків від одеситів. Більшість – з інших регіонів. Багато з-за кордону – Австралії, Канади, США.
Як коротко охарактеризуєте українське суспільство?
– Воно – нетерпляче. І не лояльне до помилок. Взяти Саакашвілі. Коли став губернатором – був ледь не національним героєм. І тут їде в Чернігів (19 липня поїхав туди підтримати кандидата від "Блоку Петра Порошенка" Сергія Березенка на довиборах у парламент у 205-му окрузі. Вступив у перепалку із нардепом Борисом Філатовим – назвав його "накачаним покидьком". – "Країна"). Одразу з героя перетворюється на антигероя. Така нелояльність викликає в політиків і чиновників страх помилитися, сказати те, що людям не сподобається. Вони перестають бути щирими. Звідси й популізм. Бо люди не готові слухати щось, крім нього. Та й політики не з Марсу прилітають. Вони є частиною суспільства.
3 
1
Коментарі