"Коли люди можуть вільно обирати, вони обирають волю"

Чому я вирішила стати політиком? Усе просто. Я була дуже страшною для проституції і занадто дурною для крадіжок.

Усім у житті я зобов'язана батькові. Він прищепив мені любов до всього, що я люблю й у що вірю.

Коли мені було 10 років, на одному із сімейних свят мене запитали, ким я хочу стати, коли виросту, і я відповіла, що збираюся вступити на індійську цивільну службу, інакше кажучи, увійти в еліту, яка справедливо керує субконтинентом. Мій батько, який вирізнявся проник­ливістю, саркастично зауважив, що, коли я виросту, можливо, вже не буде ніякої індійської цивільної служби. І він мав рацію. Замість цього мені довелося зайнятися британською політикою.

 

У 15 років я усвідомила, що немає нічого такого, чого я не могла б досягнути. Важливо лише зрозуміти, чого я хочу.

Єдиний спосіб піднятися на вершину драбини – долати сходинку за сходинкою, по одній за раз. І у процесі цього сходження ви раптом виявите в себе всі необхідні якості, навички й уміння, потрібні для досягнення успіху, якими ви начебто ніколи не володіли.

Якщо ти налаштована лише на те, щоб комусь подобатися, то маєш бути готова йти на компроміс із будь-якого приводу в будь-який час – і ти ніколи нічого не досягнеш.

Пристрасть до перемоги палає в кожному з нас. Воля до перемоги – питання тренувань. Спосіб перемоги – ­питання честі.

Ніколи не слухайте осуду на свою адресу. Бо навіть якби ви вміли ходити по воді, то будьте впевнені, хтось обов'язково скаже: "Дивіться, він навіть не вміє плавати".

Якщо жінка проявляє характер, про неї кажуть: "Стерво". Якщо характер проявляє чоловік, про нього кажуть: "Він хороший хлопець".

Враження про людину, справлене за перші десять секунд, я дуже рідко змінюю.

Я винятково терпляча за умови, що врешті-решт буде по-моєму.

90 відсотків наших турбот стосується того, що ніколи не станеться.

Ніколи не йдіть за натовпом, не бійтеся відрізнятися від нього, а за потреби поведіть його за собою.

Коли люди можуть вільно обирати, вони обирають волю.

Зверніть увагу на кожен із днів, увечері якого вас наповнює радість і задоволення. І ви побачите, що це не той день, коли ви віддавалися дозвільному неробству, а день, коли вам багато треба було зробити й ви чудово впоралися з цим.

Люблю суперечку. Люблю дебати. Я не очікую ні від кого, що він буде сидіти й погоджуватися зі мною – це не те, що треба робити.

Ніколи не здавайтеся – й побачите, як здаються інші.

Дідько його знає, чому в нас швидше просуваються ті, хто йде назад.

Я ніколи не спала більш як чотири-п'ять годин на ніч. Так чи так, моє життя – це моя робота. Деякі люди працюють, щоб жити. Я живу, щоб працювати.

Якщо сімейне вогнище і є центром життя, то все ж він не повинен бути кордоном прагнень, честолюбства та спраги успіху.

Річ не в тому, скільки часу ви проводите з дітьми, а в тому, скільки любові та уваги приділяєте їм під час спільного перебування.

Я мала щасливий шлюб. Це була угода, що ґрунтувалася на спільних цінностях і на мовчазній згоді надати одне одному свободу.

Дім – це місце, куди приходиш тоді, коли немає більше куди піти.

Сережки з перлами по-особливому прикрашають обличчя.

Усі чоловіки слабкі, а джентльмени – найслабші.

 

Півень, може, й добре кукурікає, але яйця все-таки несе курка.

Бути могутньою – це як бути справжньою леді. Якщо вам доводиться нагадувати людям, що ви леді, то ви точно нею не є.

Зовсім не обов'язково погоджуватися зі співрозмовником, щоб знайти з ним спільну мову.

Ввічливість сьогодні цінується дуже дорого, а от нахабство взагалі не має ціни.

Ніхто й не пам'ятав би про доброго самаритянина, якби в нього були тільки добрі наміри. У нього також були і гроші.

Робити все з відкритим серцем – не найкраща ідея. Серце має залишатися закритим, так воно краще функціонує.

Що є реальною рушійною силою суспільства? Це бажання людини робити все можливе для себе і своєї сім'ї. Люди не ходять на роботу заради міністра фінансів. Вони йдуть на роботу заради своєї родини, своїх дітей, щоб піклуватися про своїх батьків. Так суспільство стає кращим, коли мільйони людей вирішують, що вони забезпечать своїм дітям краще життя, ніж було в них.

Такої речі, як суспільство, не існує. Є окремі чоловіки, окремі жінки, і є сім'ї.

Немає жодних суспільних грошей, є лише гроші платників податків.

Консенсус – це процес відмови від усіх переконань, принципів, цінностей і політики в пошуках чогось, у що ніхто не вірить, але проти чого ніхто не заперечує. Це процес замовчування проблем, які потрібно розв'язати просто тому, що ви не можете досягти домовленості. Я не політик консенсусу. Я – політик переконання.

Банальності існують тільки тому, що відображають правду.

Багатство країни необов'язково будується на власних природних ресурсах, воно може бути досягнуте навіть за їх повної відсутності. Найголовнішим ресурсом є людина. Державі лише потрібно створити основу для розквіту таланту людей.

Неможливо зрозуміти всіх, якщо не прислухатися до кожного.

Комунізм намагався йти проти самої суті людської натури й, отже, був хиткий. Його прагнення нівелювати індивідуальні особливості не давало можливості мобілізувати індивідуальні таланти, що принципово важливо для створення матеріальних цінностей. Він збіднював не просто душі, а саме суспільство.

Не слід безсоромно брехати, іноді необхідно ухилятися від відповіді.

Є лише один спосіб бути керівником – це йти в добровільне рабство до підлеглих, а не навпаки. Якщо ж у поведінці керівника з'являється нехай навіть одна сота претензій на будь-яку перевагу над ними або привілеї, то рано чи піз­но ця одна сота перетворюється на деспотію і тиранію.

Розумний і стабільний міжнародний порядок може будуватися лише на повазі до націй і національних держав. Націоналізм, національна гордість і національні інститути, незважаючи на властиві їм недоліки, формують найкращу основу для дієвої демократії. Спроби придушити національні відмінності або об'єднати різні нації з чітко вираженими традиціями у штучні державні утворення дуже часто закінчуються провалом, а іноді – кровопролиттям.

Я тільки радію персональним нападкам на мене. Це значить, що інших політичних аргументів у супротивника вже не залишилося.

Людина може зійти на Еверест для себе. Але нагорі вона поставить прапор своєї країни.

Матеріал укладено на основі тез із виступів Маргарет ­Тетчер на конференції Національної спілки Гільдії городянок 1965 року, на з'їзді Консервативної партії в жовтні 1980-го та у Плімуті 2001-го; цитат із книги "Мистецтво управління державою. Стратегії для мінливого світу" та публікацій у різних виданнях упродовж багатьох років

×