Про стратегічні помилки, допущені під час формування державного бюджету на 2015 рік, та найбільші проблеми в ньому розповідає економіст Борис Кушнірук
Які стратегічні помилки були допущені
під час формування державного бюджету на 2015 рік?
– Філософія діяльності уряду не змінилася. Ситуація, коли документ ухвалюють в останній момент, дозволяє робити з ним усе що заманеться і протягувати що завгодно. Держбюджет доведеться не раз переглядати. Склалася кричуща ситуація: текстова частина бюджету оприлюднена, а додатки, які показують, куди спрямовуються кошти, – ні. Закон про бюджет не може існувати без додатків. Що в них там виправлять – не знає ніхто. Побачимо це постфактум. Це ненормально, бо порушує Бюджетний кодекс.
Також не можуть із 1 січня запрацювати нові податки. За кодексом, вони не можуть почати діяти, якщо не були запроваджені за шість місяців до початку бюджетного року. Тобто якщо були ухвалені після 1 липня 2014-го. Те, що зробили в нас, порушує філософію планування бізнесу. Півроку – мінімальний час, за який можна пристосуватися до нових норм.
Які найбільші проблеми в самому держбюджеті?
– Реальний дефіцит значно більший, ніж декларований. Купа статей видатків є нічим іншим, як прихованим дефіцитом. Наприклад, майже 32 мільярди гривень на фінансування Нафтогазу. Цю схему 2009 року придумала Юлія Тимошенко. Вона полягає в тому, що в бюджеті не показують реальне закриття дефіциту компанії, а нібито збільшують її статутний фонд.
Друге, Фонду гарантування вкладів передбачається виділити 20 мільярдів. Це чисті видатки. Тим паче цих грошей йому не вистачить. Треба буде закрити із сотню банків. Крім суто економічних проблем, є ще кредити, видані на окупованих тепер Донбасі та в Криму. Це від 60 до 80 мільярдів, які ми вже не повернемо. Тобто немає іншого виходу, як закривати банки. Бо погані установи – це бацили, які викачують гроші з економіки й обертають їх на лайно.
Третє, 35 мільярдів гривень передбачається на збільшення статутних капіталів банків. У першу чергу гроші направлятимуть у державні установи. А держава завжди є неефективним власником. Рішення приймаються довго, кошти розкрадаються. Зараз збільшують статутні капітали Укргазбанку, Укрексімбанку та Ощадбанку – на мільярди. Питання: а що сталося з попереднім капіталом?
Ще одна кричуща стаття видатків – на збільшення статутного капіталу енергогенерувальних компаній. Причому невідомо, на яку суму. Цифру просто не прописали. Отже, зможуть робити, що захочуть.
У бюджеті передбачається, що Національний банк цього року заробить 65 мільярдів.
– У Нацбанку зараз немає прибутків, що дозволили б урядові забирати в нього гроші до бюджету. Значить, ідеться про емісію. Крім офіційного дефіциту бюджету, маємо дефіцит 32 мільярди по Нафтогазу, мінімум 20 мільярдів по Фонду гарантування вкладів, 35 мільярдів по капіталізації банків, невизначену суму капіталізації енергогенерувальних компаній. Загалом – близько 100 мільярдів гривень. НБУ друкуватиме гроші, бо в нього заберуть усі резерви. В сукупності отримаємо 200 мільярдів гривень дефіциту.
Міжнародний валютний фонд може не погодитися фінансувати бюджет у такому вигляді. Тоді покривати видатки доведеться за рахунок додаткової емісії. 2015-й – це перший рік, коли можемо опинитися у ситуації справжнього дефолту. Якщо це станеться, курс долара буде не 22 гривні, як зараз у міняйл на вулиці, а 50.
Де можна було б заощадити, аби цього уникнути?
– По-перше, максимально скорочувати непотрібні державні контори, які назвати інакше, як "Роги й копита", не можна. Наприклад, Національна комісія з контролю за цінами, Агенція з енергозбереження, Нацкомісія з питань моралі. На агентство з енергозбереження виділяють на цей рік 22 мільйони гривень. І таких контор повно. Це десятки тисяч людей.
Маємо чотири фонди: пенсійний, тимчасової непрацездатності, нещасних випадків і травм на виробництві та фонд із безробіття. Останні три можна було б ліквідувати. Саме вони змушують іти зарплати в тінь, до них дуже великі відрахування. Так зменшиться тиск на фонд заробітної плати. Виплати з фонду тимчасової непрацездатності можна замінити виплатами працівникам із самого підприємства. Домовитися, наприклад, що 22 дні на рік люди мають оплачуваного лікарняного. Тим паче що виплачується не повністю заробітна плата, а 60–80 відсотків. Тоді не треба вести відповідну звітність роботодавцям.
Чому виплачувати за нещасні випадки на виробництві не може приватний бізнес? Варто лише встановити чіткі правила. Залучити страхові компанії, які працюватимуть конкретно і без хабарів, а фонд – ліквідувати. Те саме зробити з фондом із безробіття. Ніяких відрахувань із зарплати. Якщо людина хоче отримувати допомогу по безробіттю, матиме відпрацювати певну кількість годин на громадських роботах. У містах, наприклад, допомагати літнім людям.
По-друге, слід максимально стежити, на що витрачаються капітальні вкладення. На цей рік я б їх встановив по трьох позиціях. Перше – на армію та озброєння. Друге – на енергозбереження. Третя частина видатків має бути на відбудову інфраструктури на території, звільненій від окупації. Усе інше – годі.
Багато зловживань відбувається під час державних тендерів. Що тут можна було б зробити?
– І Яценюк, і апарат уряду працюють уже дев'ять місяців. Чому досі не запроваджено електронні торги за грузинською моделлю? Нічого не треба вигадувати. Навіть можна взяти програмне забезпечення.
Усі видатки понад 10 тисяч гривень повинні бути в єдиному електронному реєстрі. Казначейство має всю цю інформацію – її треба зробити доступною. Навіть на законодавчому рівні не треба нічого міняти, адже закон встановлює мінімальні вимоги щодо оприлюднення інформації.
З чого колись почав уряд Девіда Кемерона? Встановив, що всі видатки держави понад 500 фунтів мають оприлюднюватися. Бюджет Великої Британії в десятки разів більший від українського, але майже все треба декларувати. 500 фунтів – це 10 000 гривень. Просто є політична воля.
Цей Кабмін став би урядом реформ, якби чітко сказав, що зробить від 1 січня. Наприклад, такі-то установи ліквідовуємо. Всі видатки – лише через електронні торги. Оприлюднюємо всі витрати. Тоді це були б реформи. Так, якісь податки потрібно запроваджувати, заморожувати пенсії та зарплати. Але у вас з'являється багато вільних, додаткових коштів.
Не можна сказати, що нічого корисного не робиться. Наприклад, запровадження рентного податку змусить багатих платити більше. Але ж вони зменшують єдиний соціальний внесок для підприємств, які збільшують на 30 відсотків фонд оплати праці. Та водночас зростає податок на доходи фізичних осіб. Якщо ви отримуєте понад 12 тисяч гривень, платитимете 20 відсотків податку. Фактично хто показує білу зарплату – програє. Для мене це незрозуміло. А є ж іще військовий податок.
Планують запровадити податок на витрати. Що це дасть?
– Це сумнівна модель. Якщо йти до людей з вимогою затягти паски, потрібно бути з ними чесними. І показати, що до того було геть зроблено все, щоб громадян це стосувалося в останню чергу. Якщо ж чесності немає, а уряд збільшує тягар для населення – це дискредитація самої ідеї реформ. Виходить, що за реформи мають розплачуватися прості люди.
Хочуть отримати до бюджету 17 мільярдів гривень від приватизації.
– У нас є ще півтори-дві тисячі державних підприємств. Хочете фінансувати видатки – продавайте їх. Вони за визначенням неефективні. Це не означає, що все треба продати за рік. Але на біса у державній власності готелі "Київ", "Дніпро", "Україна"?
Головний дохід від нинішніх державних підприємств – це податки, які вони платитимуть. Так створимо кращі ринкові умови й залучимо інвестиції. Протягом двох-трьох років бюджет отримає більше, аніж втратить через низьку ціну продажу. Як кажуть реформатори-грузини: "Має бути продане все, крім совісті".
Натомість уряд залишає в державній власності підприємства, які лише викачують гроші з бюджету. Приклад – Державна продовольчо-зернова корпорація. Була створена під Юрія Іванющенка для розкрадання коштів. Замість того, щоб ліквідувати, їй збільшують фінансування. Мовляв, на ДПЗК зав'язаний контракт на зерно з Китаєм. Можна було б його виконати простіше – зібрати зернотрейдерів, сформувати пул і організувати постачання.
Виходить, влада не здатна наступити на горло олігархам?
– Це як у шахах – щоб перемогти, треба мати план. Якщо діяти хаотично – програєш. Сумніваюся, що уряд має чіткий план реформ. Кожен сам собі уявляє, що хоче зробити. А спільного бачення нема. Мусить бути якийсь центр спільної політики. Група осіб, які були б авторитетами для урядовців. Лише тоді можна працювати ефективно. Інакше вийде, як в анекдоті про бракований костюм:
– Хто шив?
– Я – ґудзики. До них же немає зауважень?
– А я – правий рукав.
– А я – комір.
І так далі. А за костюм загалом ніхто не відповідає.
Що думає про все це президент Порошенко? Буде відставка уряду й нові "закордонні ревізори"?
– Порошенко не має ілюзій щодо Яценюка. Та зараз, якщо піде Яценюк, під загрозою буде все. Бо він вимагатиме відставки і парламенту, і президента. А в нас у країні ворог стоїть. Тобто президент мусить західними руками змушувати прем'єра робити реформи і при цьому не розколювати парламентської більшості.
Я дивлюся на це все оптимістично. Все одно реформи робити доведеться. Інакше Кабінет міністрів просто порвуть. Ми ніколи ще не мали такого консенсусного тиску суспільства на уряд. Якщо цей не працюватиме як треба, – буде новий. "Камікадзе" пошлють камікадзити в донецькі поля, а натомість прийдуть реформатори. Запит визрів, суспільство – готове. Усі розуміють, що потрібно робити.
3 
1
Коментарі