Замовлення – це необхідність, спосіб заробити на життя. А творчість – це щось безглузде. Постояла деревинка на виставці. Поахали знайомі – і на антресолі. Іноді мучишся, куди їх сховати.
У середині 1990-х шукав таємницю геніїв. Жили комуною, практикували йогу, сиділи на дієті. Вірили, що мистецтво, створене за новими правилами, переверне світ. Ніфіга. Люди не хочуть мінятися. Я зрозумів, що рятувати людство – не для мене.
Моя історія типова. Був ідеаліст – став прагматик, більш приземлений, більш літературний.
Син пішов дорогою, про яку я тільки мріяв. Він – справжній революціонер. Якось на знак протесту ліг перед посольством, бо відмовили у візі. Я так не зміг би.
Не можу спокійно спілкуватися з мистецтвом. Весь час намагаюся щось запам'ятати для майбутніх робіт.
У нашій справі або – або. Працюєш на цвинтарі – робиш пам'ятники, меморіальну скульптуру. Або береш участь у виставках та іміджевих проектах. Я займаюся всім. А це дратує.
Коли стикаюся з агресією, намагаюся бути доброзичливим. Якщо на мене пруть – значить, заслужив.
Навчання завжди було мукою. Щоразу думав: як би скоріше закінчити? Всі ці рівні лінії, кубики, кульки. Прикольніше порушувати правила: замість полірованого дерева взяти, наприклад, корч. Або змусити одну з пластилінових качок пірнути – наче сховатися – і виставити попу. Ця дитяча витівка вирішила мою долю. Дорослі поставили діагноз: талант.
Художник немислимий без свободи. Легке хуліганство, здатність до парадоксу. Життя на межі – чи то день, чи то ніч.
Вибір – це покарання. Намагаюся його не затягувати. Зайвий аналіз, осмислення, порівняння – виводять із себе.
Терпець урвався – це не про мене. Одного разу дотерпів до того, що стоячи в армії в караулі, відморозив палець.
Жінки – це паралельний світ. До чужого чоловіка одні вимоги, до свого – зовсім інші
Іноді краще втратити, ніж довести справедливість. Душевний спокій важливіший за поточну вигоду.
Яка зарядка? Моя робота – постійні перевантаження. Кожен серйозний пам'ятник – це 3 тонни глини, які треба спочатку накидати, а потім зняти.
Якось наснилося, що дають необмежений бюджет на скульптуру. Прокинувся в паніці: як витратити мільйони? Що закласти в кошторис? Як освоїти? Те, що придумую, завжди доступне, не дуже витратне.
Раніше був гордий. Спілкуючись із замовниками, стояв до останнього. Торгувався, як на базарі: і з приводу грошей, і "схожий – не схожий". Тепер, якщо людині не подобається – мовчки переробляю. Може, втомився?
Жінки – це паралельний світ. До чужого чоловіка одні вимоги, до свого – зовсім інші. Змінюють думку на ходу і не страждають від цього.
Звертаю увагу на жінок яскравих, скоріше, стервозних, ніж добрих. З такими цікавіше.
Неробство затягує. Був місяць, коли нічого не хотілося робити. Почав себе жаліти, з'явився стан приємної хворобливості. Були і страх, і кайф одночасно – хотілося і вискочити, і продовжувати. Відтоді намагаюся більше тижня дурня не клеїти.
З днів тижня найбільше подобається неділя. Не треба нікуди їхати.
Люблю італійське вино та в'ялені оливки.
За кордоном нудно. У нас – одноманітний смітник, у них – одноманітна краса. Коли подорожуєш втретє – дивуватися перестаєш.
Хотілося б напитися грубо, по-чоловічому. Замість цього щоразу виходить якесь естетство, мистецька акція. Якось на Різдво обплутав гостей туалетним папером і спробував підпалити. Друзі були готові до такого.
Щастя – це егоїзм. Забуваєш про довколишній світ і зайнятий тільки собою. Нещасливі завжди вирішують чужі проблеми.
Коли депресія – сплю. Добре кудись сходити – в натовп, поговорити, задружити. Допомагає робота – що важче, то краще: взяв сокиру і стругаю 2-метрову ляльку. Горілка – теж варіант, але діє чимдалі слабше.
Символ дитинства – це запах свіжоскошеної трави. Діє безвідмовно, миттєво повертає років на 40 назад.
Люблю плисти за течією – економлю сили.
Батько помирав довго, на моїх очах. Після цього зникла легкість буття, став частіше думати про смерть.
Був у товаристві двох президентів – Кучми і Ющенка. Нічого особливого не відчув.
Не завжди впевнений, що займаюся тим, чим потрібно. Десь 50 на 50.
2 
1
Коментарі