Епізод п'ятий: Янукович і Ко – загальмоване колесо справедливості
Завершуємо серію публікацій про санкційну політику України щодо тих, кого вона визнала своїм ворогом. Станом на вересень 2024-го, в санкційному списку є понад 10 тис. людей. Зокрема, за два місяці публікацій "Саги про санкції" він поповнився 237 особами. Тож, оскільки механізм санкцій проти конкретних персон неможливо запустити без судової системи, попереду нові судові процеси та викриття людей, які працюють не на перемогу, а на поразку України. Будемо стежити. А ця серія матеріалів була б неповна без розповіді про президента-втікача Віктора Януковича та його оточення. На жаль, санкційна політика й тут дала збій
Україна судиться з Януковичем, Янукович – з Україною
Віктор Янукович – рекордсмен у багатьох сферах. Зокрема й у санкціях. Він перебуває під санкціями США, Канади, Японії, навіть Австралії. Україна накладала санкції на свого колишнього президента кілька разів. Зокрема, у квітні 2021-го, коли закінчився попередній санкційний термін Януковича, запровадили рішення РНБО, де Віктор Янукович у додатку фізичних осіб фігурує під 27-м номером. Перший із 10 видів накладених санкцій – блокування активів. Термін дії – безстроково.
У новому указі президента від 12 жовтня 2022 року в завуальованій формі дізнаємося про зміни в санкціях. Спочатку для трьох фізичних осіб перший пункт – блокування активів – має бути вилучений. Хто ці чудові люди? Колишній міністр оборони Павло Лебедєв, проросійський олігарх Сергій Курченко й експрезидент Віктор Янукович. Але активи їм знову заблокували додатком до того ж рішення РНБО, та вже на 10 років. Такі маніпуляції потрібні були для того, щоб заблоковане майно можна було стягнути в дохід держави згідно з поправками до Закону "Про санкції", які запрацювали у травні того ж 2022-го.
Далі держава запустила санкційний механізм, який ми вже описували. У листопаді 2022-го Мін'юст звернувся до Вищого антикорупційного суду про стягнення в дохід держави активів, які йому належать. Паралельно Янукович пішов, так би мовити, зустрічним курсом: у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду його адвокати вимагають визнати президентський указ про накладення санкцій нечинним.
Хто перший дійде до фінішу? У держави шанси на перемогу із самого початку здавалися кращими: досі ще нікому в судовому порядку не вдалося зняти санкції.
І от перший результат. Менш як за місяць Вищий антикорупційний суд виніс рішення про стягнення активів Януковича в дохід держави. Тобто вклалися в терміни, встановлені Законом "Про санкції", чого не було з жодним підсанкційним суб'єктом. Можна було б порадіти. Але, здається, це той випадок, коли виграш у часі ще не стає виграшем за змістом.
Стягнули, але недотягнули
За рішенням суду, держава конфіскувала прогулянкове судно моделі "Бриг", два житлові будинки, квартиру та ресторанно-готельний комплекс на території "Межигір'я", 31 млн грн і $85 тис. на рахунках в Ощадбанку. Також до Національного художнього музею на зберігання відправили картини, вилучені в резиденції "Межигір'я" та мисливському будинку "Сухолуччя" вартістю у понад 18 тис. євро. А ще книжки, предмети розкоші, як-от ваза із зображенням танцівниць авторства Пабло Пікассо, підкова на підставці, інкрустована коштовним камінням. Золотого унітаза, як і золотого батона, в переліку конфіскованого майна немає. Та є майже 60 ікон, серед яких привертає увагу "Мученик Віктор", "виконана на початку ХХІ століття". Імовірно, це одна з тих ікон із зображенням Віктора Януковича, що з'являлись у храмах перед виборами президента України 2010 року.
Водночас, як з'ясувала "Країна", не конфіскували будинку в селі Нові Петрівці, два гаражі у Києві, на просп. Володимира Івасюка, земельну ділянку у Вишгородському районі, дві трикімнатні квартири на столичній Оболонській набережній, 15, вартість яких по $400–500 тис.
Залишилися при своєму майні й дві жінки, заявлені третіми особами в позові Мін'юсту, – Людмила Янукович та Любов Полежай, офіційна та цивільна дружини Віктора Януковича. У Росію із собою втікач-президент узяв тільки останню.
Не бідують обидві. Із власних джерел "Країні" відомо, що Людмила Янукович має декілька продуктових магазинів у центрі Севастополя. Там продають харчі, які через санкції не мали б потрапляти на територію окупованого Криму.
У Любові Полежай за дивним збігом обставин залишилася квартира в тому ж будинку на Оболонській набережній, 15. А з іншим її чи оформленим на неї майном трапилась історія, варта окремої розповіді.
Коли цивільна дружина не бідна
Любов Полежай за оформленою в Росії довіреністю уклала зі своєю сестрою в Києві 20 липня 2021 року договори купівлі-продажу на три земельні ділянки та житловий будинок на 416 кв. м у Нових Петрівцях. Загальна вартість майна, за договорами, становила понад 6,7 млн грн. Цю інформацію підтверджено ухвалою Печерського районного суду від 9 серпня 2024-го. Прокурор Офісу генерального прокурора звернувся до слідчого судді Печерського райсуду Києва з клопотанням про арешт майна. Як встановили слідчі Офісу генпрокурора, сестра Любові Полежай з кінця 2001-го до початку 2024-го отримала дохід не більш як 926 тис. грн. Тобто за понад 20 років трудової діяльності вона не заробила на нібито продане їй сестрою нерухоме майно. Тож суд задовольнив клопотання прокурора й арештував це майно.
Чому Офіс генпрокурора зацікавився майном Любові Полежай? Бо придбане воно було в час, коли та з дочкою жила разом із Віктором Януковичем. Слідчі вважають, що майно було придбане ним і записане на Полежай, щоб приховати факти володіння. Тобто вона – номінальний власник.
Арешт на статки Полежай наклали в рамках кримінального провадження, що веде Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв'язку з масовими протестами на Майдані у 2013–2014 роках. Держбюро розслідувань також проводить досудове розслідування в цьому кримінальному провадженні за підозрою Віктора Януковича, Віктора Пшонки (про нього мова нижче) і ще декількох високопосадовців у створенні злочинного угруповання, організації масових убивств учасників мирних акцій протесту, перевищенні службових повноважень, які були вчинені ними в період з листопада 2013 року по лютий 2014-го.
У червні 2024-го Віктору Януковичу в цій справі оголосили підозру за понад 12 статтями Кримінального кодексу. Як сказано в тексті ухвали, своїми діями він завдав шкоди юридичним особам на 13,8 млн грн, також потерпілими заявлено позови про відшкодування моральної шкоди на 27,3 млн грн. І одна зі статей, яку йому інкримінують, передбачає саме конфіскацію майна. Тому, ймовірно, що не стягнуте ВАКСом у дохід держави майно нарешті їй відійде після остаточного рішення у кримінальному провадженні, що триває з жовтня 2014 року.
Зрада є, а санкцій немає
Навряд відпочивальники елітного готелю "Амстел СКІ" в Буковелі знають, що користуються арештованим майном колишнього керівника охорони експрезидента Віктора Януковича. Не знала про це й більшість українців, доки наприкінці серпня 2024-го Міністерство юстиції не оголосило, що подало позов до Вищого антикорупційного суду про стягнення активів В'ячеслава Заневського.
Історія ця почалася 2014-го, коли люди мерзли на Майдані, щоб їхня країна отримала шанс на європейський розвиток, а їхній президент планував втечу з країни. 22 січня 2014 року тодішній керівник охорони розпочав у Буковелі будівництво готелю. Того дня в Івано-Франківську було зареєстроване ТОВ "Амстел СКІ". Його активом і став готель у селі Поляниця. 2018-го він запрацював на повну й нікого не цікавила ні особа власника, ні його російське громадянство. Хоча вже чотири роки тривала війна на Донбасі, російський капітал іще не став на ту пору об'єктом пильної уваги української Феміди. У нашому випадку навіть попри те, що власник готелю напряму дотичний до російських спецслужб. Як з'ясувала "Країна", Заневський, перебуваючи всі ці роки в Україні й управляючи своїм готелем, у Росії став засновником і президентом громадських організацій "Академія охоронців", Ліга професійних охоронців, які об'єднали працівників спецслужб та ветеранів. Він також володів двома приватними фірмами, що надавали послуги бодигардів. Усі компанії були зареєстровані в Москві й майже одночасно закрилися, коли запрацював готель у Буковелі. Про це свідчать дані з російських реєстрів.
Після лютого 2022 року В'ячеслав Заневський, очевидно, згадав чи йому нагадали, що він є громадянином РФ і ветераном спецслужб. У березні поза офіційними пунктами пропуску, як з'ясували слідчі головного слідчого управління Служби безпеки України, він залишив територію вільної України й опинився спочатку в тимчасово окупованому Криму, а потім на території РФ.
На окупованих українських територіях Заневський організовував безпеку під час спорудження військово-логістичних інфраструктурних об'єктів, які мали стратегічне значення для РФ. Наприклад, під час будівництва мосту через річку Кальміус у Маріуполі, який є частиною сухопутної дороги з Ростова-на-Дону в тимчасово окупований Крим.
Як з'ясувала "Країна", в грудні 2022-го Заневський очолив охорону губернатора Ульяновської області РФ і разом із ним 26 грудня того ж року побував у тимчасово окупованому Маріуполі.
Ще більше вражає інша сфера діяльності власника буковельського готелю. Заневський активно допомагав у пошуках громадян України – військовослужбовців ЗСУ, учасників АТО й інших патріотично налаштованих українців, які перебували на тимчасово окупованих територіях. Що відбувалося з цими людьми, коли пошук вдавався, ми знаємо чи здогадуємося.
У липні 2022-го до В'ячеслава Заневського звернувся син Ян. На окупованій Херсонщині він перебував як працівник російської ФСБ, і йому потрібна була допомога в "пошукових та фільтраційних заходах із виявлення патріотично налаштованих громадян України". Іншими словами, щоб здавати українських патріотів. І батько допоміг сину. Їхнє перехоплене СБУ листування стало підставою для оголошення підозри В'ячеславові Заневському у вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу збройним формуванням РФ та окупаційній адміністрації.
У січні 2023 року СБУ провела обшук і арештувала майно фігуранта розслідування. Під час обшуку в готелі "Амстел СКІ" вилучили арсенал зброї та численні посвідчення Заневського від російських спецслужб. Готель згодом передали Агентству розшуку і менеджменту арештованих активів (АРМА), та він продовжив працювати. Ви й сьогодні можете замовити номер у готелі через відповідні інтернет-ресурси. Хоча я не ризикувала б. Згідно з фінансовою звітністю, в ньому працює одна людина. Друга причина – АРМА виявилася незграбним власником. 2023-го готель заробив 4,8 млн грн, але збитки становили більш як 300 тис. грн.
А як же санкції проти В'ячеслава Заневського? Ніяк. Попри звинувачення в тяжких злочинах проти України й арешт майна, до санкційного списку Заневський потрапляє лише через півтора року, в липні 2024-го. Наприкінці серпня ВАКС приймає позов Міністерства юстиції про стягнення активів громадянина Заневського в дохід держави. Як повідомила у фейсбуку заступниця директора департаменту санкційної політики Мін'юсту Ірина Сербін, держава має намір конфіскувати столичну квартиру В'ячеслава Заневського площею понад 200 кв. м, більш як 10 земельних ділянок по всій Україні, автомобіль "Мерседес" і права на той самий готель "Амстел СКІ". У разі позитивного результату держава зможе його продати на аукціоні й отримати дохід для бюджету країни.
Санкції проти В'ячеслава Заневського запровадив президент указом на 50 років. Більший термін тільки в ексгенпрокурора України Віктора Пшонки.
Тінь забутого генпрокурора
Портрет колишнього генпрокурора Віктора Пшонки в образі римського Цезаря й у золотій рамі став емблемою корупції епохи Віктора Януковича. Відповідно, псевдоцезар став одним із перших, на кого наклали санкції. Він швидко накивав п'ятами з країни, але досі судиться з президентом, намагаючись зняти із себе санкції.
Розслідування діянь колишнього генпрокурора на перших порах розвивалося динамічно. Але далі загальмувало. У лютому 2014-го Пшонка тікає з України. А у квітні генпрокуратура повідомляє про порушення проти нього кримінальної справи за фактом заволодіння у 2010–2014 роках бюджетними коштами в особливо великих розмірах, виділеними на зведення нової будівлі прокуратури, й одержанні неправомірної вигоди для себе та членів сім'ї. За чотири дні Пшонку оголошують у розшук. Того ж року, згідно з кримінальним провадженням в Україні, за підозрою в "розкраданні українських державних коштів та їх незаконному переміщенні за межі країни" Віктор Пшонка та його син Артем – народний депутат VII скликання – потрапляють і під санкції Євросоюзу.
Та, як засвідчили "Країні" експерти Інституту законодавчих ініціатив, у кримінальній справі Віктора Пшонки протягом багатьох років не було проведено жодної (!) слідчої дії. І справи так і не передали до суду. Це і стало приводом для ексгенпрокурора подати позов до Суду загальної юрисдикції Європейського Союзу щодо внесення його до санкційного списку.
Українські правоохоронні структури намагалися подати на Пшонку й у міжнародний розшук, але генеральний секретаріат Інтерполу відмовив генпрокуратурі України на підставі статті 3 Статуту Інтерполу – переслідування мають політичний характер.
Крім того, Україна санкцій на колишнього генпрокурора довго не накладала. Аж у квітні 2021-го виправила ситуацію і указом президента внесла Віктора Пшонку до санкційного списку. Серед 13 пунктів обмежень, накладених на нього, позбавлення державних нагород та інших форм відзначення, заборона прав на об'єкти права інтелектуальної власності і, звісно, блокування активів. Адвокати ексгенпрокурора оперативно подали до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду позов, в якому вимагають визнати указ президента неконституційним, протиправним, необґрунтованим, упередженим і, хоч як це дивно, виданим без урахування права позивача на участь у процесі прийняття рішення. Судовий процес триває й досі. За цей час Віктору Пшонці вдалося позбутися санкцій ЄС. Суд загальної юрисдикції 2023 року виніс рішення, що Україна неякісно виконує своє завдання у кримінальній справі проти обвинуваченого. Тож санкції мають бути зняті. Рада ЄС як сторона, що програла, виплатила компенсацію витрат на правову допомогу юристам.
Що далі? Єдиним шансом, що санкції проти Віктора Пшонки вціліють, може стати якісне розслідування кримінальної справи, порушеної щодо нього. Як видно з ухвали Подільського райсуду від 3 червня 2024 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні проти ексгенпрокурора не закрите, а "зупинене у зв'язку з розшуком". Адвокат Пшонки Максим Могильницький намагався оскаржити це рішення, але Вищий антикорупційний суд постановив: скаргу відхилити. Тож є надія, що в колізії "з розшуком" знайдуть рішення, справу доведуть до завершення і вирок нарешті винесуть. А поки що можна констатувати, що Віктора Пшонку за санкційним законодавством засуджено, так би мовити, до "найвищої міри покарання" – санкції на нього накладено безстроково.
Ці три історії показують нам, як повільно рухається колесо справедливості. Україна виборює європейське майбутнє у кровопролитній війні. І одночасно мусить боротися з тими, хто довів її до війни.
3 
1
Коментарі