"Саакашвілі пограбував свій народ"

Міхеіл Саакашвілі створить свою політичну партію і балотуватиметься у Верховну Раду. Далі буде мітити у президентське крісло, – каже політолог Іраклій Ґоґава

В Україні про Міхеіла Саакашвілі відомо, що провів низку успішних реформ у Грузії. Тепер він – губернатор Одещини.

– Серед його успіхів – реформа патрульної служби, єдині вступні державні іспити, запровадження будинків юстиції, де за 10–15 хвилин можна отримати всі довідки. Це дуже зручно для людей.

Але довідки – платні. Найдешевша коштує 7 доларів. А є й по 320.

В економіці Саакашвілі нічого не зробив, бо не розуміє її законів. Але усунув корупцію з нижніх і середніх ланок. Решту ж консолідував під себе. Всі грошові надходження контролювали він та кілька найближчих людей. Імпортерам доводилося платити данину за дозвіл ввозити товар.

 

Найгірше, що зробив ­Саакашвілі, – застосував ліберальний підхід до ­імпорту-

експорту. В країні мало власного виробництва. От в Україні майже все своє. До Грузії ж майже все завозимо. Саакашвілі вирішив: якщо виробництво виделки обходиться в 1 долар, а при імпорті – 80 центів, то краще її імпортувати. Може, власне виробництво й дорожче, але з цього долара троє-п'ятеро людей мають роботу. А він відкрив кордон, і 80 відсотків продуктів на нашому ринку тепер – імпортні.

Однак економіка зростала.

– Хіба що в цифрах, бо департамент статистики їх підтасовував. Грузії, наприклад, щоб досягти теперішнього рівня ВВП Білорусі ($18,882 на людину. – "Країна"), потрібно 17 років зростати по 8 відсотків на рік (у Грузії ВВП становить $4,980. – "Країна").

Саакашвілі хизується, що у 8–10 разів збільшив державний бюджет. Це правда. Але реально він забрав ці гроші як податки в населення. Витрачав на не зовсім адекватні проекти: наприклад, на спорудження красивих будівель. Ще – на лобізм на Заході.

Про які суми йдеться?

– У США на нього працювали до 12 ло­біст­ських фірм. Витрачав на них 20–25 мільйонів доларів щороку. І все це – з бюджету Грузії.

Судова реформа була ефективна?

– У результаті неї 100 відсотків суддів слухалися Саакашвілі, як імператора. Є міжнародна статистика виправдальних вироків. Існує певна норма. Якщо таких вироків 30–40 процентів, то судова система в країні працює. За Саакашвілі їх було 0,01 відсотка.

Ще коли був депутатом грузинського парламенту, Саакашвілі почав дружити з колишнім прокурором Сицилії. Той навчив його, що тільки арештувати й посадити мафіозі – нічого не варте. Якщо той – розумний, керуватиме своєю системою і з-за ґрат. Головне – забрати в нього гроші. ­Саакашвілі добре засвоїв цей урок і застосував його в Грузії.

Коли настав переломний момент у правлінні Саакашвілі?

– За дев'ять років його керівництва через в'язниці пройшли 300 тисяч людей (на той час в Грузії було 3 млн людей віком понад 18 років. – "Країна"). Було порушено 853 тисячі кримінальних справ. 99,99 відсотка із них закінчилися так званою процесуальною угодою. Люди платили суму, яку називала прокуратура, і їх не саджали (300 тис. осіб спершу потрапили до в'язниці і вже потім відкупилися. Решта відкупилися одразу. – "Країна"). Гроші йшли не в державний бюджет, а в "Фонд розвитку правоохоронних органів". Він вже давно закритий. Як витрачали ці кошти – можна тільки здогадуватися. Середня сума процесуального погодження становила 11–12 тисяч доларів. Отже, у фонді мало бути кілька мільярдів доларів.

Саакашвілі пограбував свій народ. У Грузії не залишилося жодної заможної родини, в якої б у той чи інший спосіб не забрали гроші. Були випадки, що люди дарували своє майно державі: землю, автомобілі, готелі, будівельні комплекси. Їх змушували це робити.

А якщо відмовлялися?

– Тоді їм або дітям могли підкинути наркотики, зброю. Це був класичний авторитарний режим із нахилом у бік диктатури. Країна досі не оговталася.

Ще один результат правління Саакашвілі – Захід втратив тут репутацію. Американці його підтримували, попри репресії. У результаті в людей виробилася агресія до Заходу. Тепер вони більше вимагатимуть дружби з Росією, ніж із Заходом. Те саме може чекати й Україну, якщо Саакашвілі займатиметься політичною корупцією, а потім поїде з країни.

Поки що українцям подобаються його заклики тотально нищити корупцію.

– Саакашвілі боротиметься за владу. Настане час, коли він порве стосунки з Порошенком. Запросив собі Одесу, бо там є порт, гроші, контрабанда. Арсеній Яценюк мудро вчинив, коли тарифи на розмитнення в інших областях знизив, порівняно з Одесою. Цим не дав Міхеілу заробити. Тому він його і критикує.

Саакашвілі може стати прем'єр-міністром. Хоча Порошенко розуміє: він – не та людина, яку можна водити за вуздечку. За рік до парламентських виборів Саакашвілі заявить, що особисто Порошенко гальмує розвиток країни. Створить свою політичну партію й піде у Верховну Раду. Далі буде мітить у президентське крісло.

 

Навіщо Порошенко запросив Саакашвілі в Україну?

– За моєю інформацією, той зробив фінансовий внесок у революцію в Україні. Близько 10 мільйонів доларів. Товаришував із Кличком, який у період Майдану був популярний. А потім переключився на Порошенка. Зараз активно лобіює його у США. Потім почав вимагати залучати у владу свою команду, бо ж її треба було прилаштувати.

Заступник генпрокурора Давід Сакварелідзе провів операцію із затримання прокурорів-корупціонерів. Якийсь час йому пророкували крісло генпрокурора.

– Сам він туди не мітить. Як скаже йому Саакашвілі, так і буде.

Ека Згуладзе замінила корумпованих даїшників на патрульну службу. Вони ходять із відеокамерами й не беруть хабарів.

– Це – фасад. Прозорі будівлі в Грузії для поліції – також фасад. Водночас у тюрмах системно відбувались тортури над ув'язненими. Є 24 тисячі записів.

До речі, дивним було призначення Олександра Квіташвілі міністром охорони здоров'я. У Грузії цю сферу реформували так: було державне – стало приватне. Розпродували за ціною 10–20 відсотків ринкової вартості. Головна республіканська лікарня Тбілісі розташована на великій ділянці землі. Її ринкова вартість – близько 35 мільйонів доларів. А Квіташвілі продав її за 3 мільйони.

Куди Грузія рухається зараз, через три роки після відходу Саакашвілі від влади?

– Теперішня влада роздала багато обіцянок. Але мають мляву команду. Їхня позиція: тільки б не було бунту. Іванішвілі (мільярдера Бідзіну Іванішвілі вважають сірим кардиналом теперішньої влади. – "Країна") сказав: "Чого ви хочете від міністрів, вони ж нічого не псують". Він має громадянство Монако, Франції та Грузії. Як тільки Путін прийшов до влади в Росії, Іванішвілі поїхав звідти й не повертався. Вивів усі свої активи. Тож не думаю, що його можна вважати залежним від Росії.

У Грузії є шанс стати членом НАТО?

– Для нас важливо зберегти державу. Багато країн хочуть собі цю територію, а НАТО – найкраща гарантія захисту. В Грузії є політичний консенсус із цього питання. На жаль, позиція європейських країн така, що ні Грузія, ні Україна найближчим часом членами Альянсу не стануть. Європейці не хочуть нових проблем.

×