Реаліті-шоу із Зеленським українці вирішили додивитися до кінця

ВИСОКІ РЕЙТИНГИ ВЛАДИ ВІЩУЮТЬ КРИЗУ

"Не було ще такої демократії, яка рано чи пізно не скоїла б самогубства", – попереджав другий президент Сполучених Штатів Америки Джон Адамс, видатний борець за незалежність. Здається, саме ці слова одного з батьків-засновників найчастіше повторювали експерти, побачивши результати недавнього опитування Київського міжнародного інституту соціології. Якби вибори президента України відбувалися наприкінці квітня, 42,6 відсотка тих, хто визначився з кандидатом, проголосували б за Володимира Зеленського. За партію "Слуга народу" готові віддати голоси 32,6 відсотка. Торік у першому турі президентських виборів за Зеленського проголосували 30 процентів українців, а за його партію під час парламентських перегонів – 44. Тобто рейтинг президента росте, хоча його партія здає позиції.

 

В інтерпретації результатів дослідження виникла суперечність. Деякі медіа вийшли із заголовками "Рейтинг Зеленського знизився", порівнюючи його з переможними 73% другого туру. Така оцінка неправильна. Показником особистісних рейтингів кандидата є лише перший тур, коли виборці голосують саме за нього, а не проти його суперника. Ще частина видань пишуть, що рейтинг президента становить 27,7%, що остаточно заплутує публіку. Так чому вірити? Що це за гра в цифри? Справа в тому, що йдеться про різні показники. Найнаближенішими до результатів реальних виборів є відсотки тих, хто збирається голосувати й визначився з вибором.

Важко повірити, що після року карколомних подій та алогічних рішень Зеленському вдається зберігати симпатії виборців. Соціологи помітили, що в періоди кризи людям властиво гуртуватися. Або навколо лідера, або навколо ідей. Люди, які бачили в команді Зе вирішення своїх проблем, підсвідомо розуміють, що на Україну насувається ідеальний шторм, свідчать результати соцопитування КМІС. Але одночасно не бачать нікого іншого, кому могли б довіритись у складній ситуації. Тому про всяк випадок гуртуються біля влади. Типова поведінка дітей, які ховаються за дорослими. Цифри в колонках – не рівень підтримки. Це рейтинг надії. Але вже останньої. Налякані та розгублені виборці продовжують чіплятися за непрофесійного президента, як за рятівний круг. Міцно, до посиніння в пальцях і мізках. Коли криза прийде, а останні надії зникнуть – любов перетвориться на ненависть.

Хоч як парадоксально, але високі рейтинги влади віщують нам ще одну кризу – соціальну. У кандидатів від "Слуги народу" на місцевих виборах майже немає шансу перемогти, згідно із соцопитуваннями. Принаймні так, як це було на парламентських, коли виборці голосували за бренд Зеленського. Тепер потрібні будуть сильні політики, виснажлива робота з електоратом. Для партії, що так і не спромоглася розбудувати мережу на місцях, – це проблема. Тобто ті ж українці, які сподіваються на президента у питаннях подолання кризи, не готові довіритися йому ще раз і обрати висунутих ним "депутатів у зеленому мішку".

Так за рахунок кого тримається рейтинг Зеленського? Будете здивовані, але за рахунок тих, хто декларує патріотизм, водночас вважаючи, що країна обійдеться без усіляких "армія, мова, віра". Цих людей не засмучує хаос. Навпаки, він збуджує їх можливостями. Для них немає нічого страшного в призначенні на ключові посади чиновників, пов'язаних із командою Януковича. Заклики до примирення з агресором їх не бентежать. Вони ігнорують карні справи проти добровольців і патріотів. Багато хто обирає Зеленського, бо продовжує вважати його антитезою старій владі. Щойно для них стане очевидним, що влада тепер і є Зеленський, вони одразу ж вирушать на пошуки чергового "борця" із системою.

Прогнози про те, що "люди побачать" реальні дії влади, що "народ протверезіє", – нічого не варті в умовах карнавальної політики. Бельгійський історик і письменник Давід Ван Рейбрук пояснює цей феномен тим, що з приходом на політичну арену популістів вибори не закінчуються ніколи. Всі технології і спрощення, якими політтехнологи заохочують виборця проголосувати, використовують для утримання рейтингів. Сучасні політики не займаються політикою як такою. Вони працюють на власну впізнаваність. Праві ті, хто вважає, що в усьому винен телевізор. В умовах олігархізації засобів масової інформації, розвитку політичних технологій і зловживання інформаційними маніпуляціями говорити про вільний вибір громадян недоречно. Це не демократія. Це шоу, яке публіка вирішила додивитися до кінця.

 

2004 року британський соціо­лог Колін Крауч увів термін "постдемократія" для пояснення нової системи влади, яка контролюється виключно за рахунок ЗМІ. "За цієї моделі, незважаючи на проведення виборів та можливість зміни урядів, публічні передвиборні дебати є ретельно зрежисованим спектаклем, яким керують команди професіо­налів, що конкурують між собою. Вони володіють техніками переконання та обмежують дискурс невеликим колом проблем, попередньо відібраних ними. Маси громадян грають пасивну, мовчазну, навіть апатичну роль, відгукуючись на сигнали, які їм надсилають. За цим спектаклем електоральної гри розгортається непублічна реальна політика, що спирається на взаємодію між вибраними урядами й елітами, представленими переважно діловими колами".

Для України така оцінка актуальна, як ніколи. Відсутність справжніх політичних партій, зловживання лідерськими партійними проєктами, які рясніють ставлениками олігархів, – усе це формує основи нашої олігархічної демократії. А також вказує на тих, хто насправді ухвалює політичні рішення в країні.

Результати соцопитувань, як зрештою і виборів, – це рейтинги реаліті-шоу, до якого глядач поки що не втратив інте­ресу. Скандали, публічні перепалки, стосунки між акторами – все це ще захоп­лює, лоскоче нерви й уяву. Але для тих, хто звик аналізувати реальність, очевидно, що говорити про справжні політичні рейтинги політиків стане можливим тільки тоді, коли країну буде висмикнуто з політичного анабіозу. Неминуче падіння доходів громадян, ріст безробіття та відсутність можливості влаштуватися на роботу за кордоном через загальносвітову економічну кризу внесуть корективи в олігархічний сценарій. От тоді й побачимо, як українські громадяни сприймають дії політика Володимира Зеленського.

×