Пропонуєш музикантам отримати 150 гривень за квартал. Вони відмовляються

Як в Україні збирають гроші за авторське право

– За 2014-й українські організації колективного управління правами – ОКУ – зібрали близько 60 мільйонів гривень. За минулий рік – 71,5 мільйона. А обсяг ринку авторських і суміжних прав – близько 600 мільйонів гривень. Це якби всі платили добросовісно. Хоча 100 відсотків не збирають і в найрозвинутіших країнах, – каже Павло Калениченко, 36 років, директор об'єднання підприємств "Український музичний альянс".

– ОКУ суттєво недобирають. Платити мало хто хоче. Збирати роялті – означає змусити користувача віддати кошти.

Радіостанції ставляться до цього сумлінніше. Однак платять разів у три-чотири менше, ніж повинні. Частина приховують доходи. Та й за законом вони мусять віддавати неадекватно мало, порівняно з іншими країнами. В українських ОКУ недостатньо інструментів.

 

Чого не вистачає?

– По-перше, судової практики. Суди рідко стають на бік правовласників – навіть коли очевидно, що користувач порушив закон. Не приймають доказів використання музики. А коли й задовольняють позови ОКУ, то зобов'язують стягнути 10 мінімальних зарплат. Зараз це – 16 тисяч гривень. Користувачу штраф буває вигіднішим, ніж платити роялті.

По-друге, поліція не працює в нашій сфері. Хоч є стаття 176 Кримінального кодексу – про порушення авторського права. Сподіваємось на кіберполіцію.

По-третє: раніше Державна служба інтелектуальної власності мала інспекторів із широкими повноваженнями. І хоч багато з них були некомпетентні й корумповані, це давало шанс хоч іноді вплинути на неплатника. Тепер їх скоротили.

Що заважає, крім браку інструментів?

– Бардак на ринку. Суть колективного управління в тому, що організація має право збирати гроші за тих, хто передав права в управління. І за всіх, хто їх звідти не вилучив. Так у більшості країн. Але на таку діяльність ОКУ повинна одержати окремий дозвіл, мати обов'язки і бути максимально прозорою.

Як держава має визначати, кому надавати такі права?

– На мій погляд, дозвіл має отримувати організація, яка одержала в управління права на більшість об'єктів (фонограм, музичних творів. – Країна). Тобто має довіру правовласників. Іншим ОКУ – відмовляти. Коли ця працює неефективно, правовласники передадуть свої права іншій структурі. А попередня втрачає дозвіл. Це стимулюватиме менеджмент працювати прозоро.

А в нас організацію колективного управління можуть створити будь-які троє виконавців, авторів або продюсерів.

Частина ОКУ мають сумнівну репутацію і практично не пов'язані з відомими артистами. Частина – створені чиновниками. "Українська ліга авторських і суміжних прав" – УЛАСП, Організація колективного управління авторськими і суміжними правами – ОКУАСП і Всеукраїнське агентство авторських прав – ВААП контролюються людьми, близькими до колишнього міністра освіти Дмитра Табачника.

В Україні зараз 18 ОКУ. Вони конкурують ціною, тобто знижують виплати – хоч це і невигідно правовласникам.

Багато нарікань є на державне "Українське агентство авторських і суміжних прав". Якої реформи воно потребує?

– Найкраще було б його закрити. Воно збирає більш як половину роялті. 50 відсотків цієї половини – з театрів. Наприкінці минулого року прийшли нові менеджери. Почали казати: "Відтепер усе інакше". Опублікували звіти за попередні періоди – і все. Не бачимо ні зростання зборів, ні прозорості розподілу.

Тому в багатьох музикантів скептичне ставлення до колективного управління авторськими правами?

– На ситуацію впливають і інші чинники. Перший – маленькі доходи. На радіо збори залежать від ринку реклами. В останні роки він не зростає. Коли пропонуєш не дуже по­пулярним музикантам одержати їхні, скажімо, 150 гривень за квартал, вони незадоволені. Як правило, відмовляються. Справедливо кажуть, що таксі обійдеться дорожче.

Частина роялті перераховується за кордон. Кількість виконавців, які одержують від нас виплати через зарубіжні ОКУ – величезна. Мадонна, приміром, робить це через нашого англійського партнера PPL.

Музичний ринок глобалізований. Суміжні права на 75–80 відсотків світової музики належать трьом компаніям – Universal Music, Sony Music, Warner Music. Авторські – Warner Chapel, Universal Music Publishing і ще кільком.

Відслідковую баланс української та не­української музики. А з квітня – й окремо україномовної. 50 відсотків українських текстів, передбачених ще старим законом "Про телебачення і радіомовлення", ніколи й близько не було. Але в останні два роки відсоток української музики відчутно зріс. Отже – і роялті вітчизняним виконавцям. У першому кварталі 2016 року воно становило 33,7 відсотка.

Підриває довіру авторів і музикантів непрозорість у розрахунках.

"Український музичний альянс" збирає роялті за публічне сповіщення фонограм і виконань. Розподіляємо його на підставі щоквартальних звітів телерадіокомпаній. Ця система не ідеальна, але прозора. А більшість ОКУ не керуються звітами. Іноді їх вигадують. Роялті ділять залежно від переговорів із правовласниками.

Як побудувати нормальну систему?

– Ситуацію може змінити тільки закон. У ньому треба передбачити інструментарій для збору роялті, прозорість розподілу, можливості для будь-якого правовласника брати участь в управлінні ОКУ. А також принцип, коли збирати роялті зможе лише організація, якій довірено права на більшість творів.

Торік такий законопроект підготували. Однак нова команда УААСП розробила свій – № 4461 (законопроект про внесення змін до закону "Про авторське право і суміжні права" щодо діяльності організацій колективного управління. Внесений народним депутатом Євгеном Рибчинським. – Країна). Асоціації правовласників, музиканти, представники Єврокомісії, американці назвали його корупційним і неприйнятним. За цим законопроектом, замість усіх ОКУ діятиме одна, створена на базі УААСП. Це 12 осіб на чолі з поетом-піснярем Юрієм Рибчинським. Таку систему мають хіба Білорусь і Киргизстан.

×