У Польщі вперше після краху соцтабору – з 1989 року – більшість у парламенті матиме не коаліція, а одна партія – консервативна "Право і Справедливість" (ПіС). На парламентських виборах 25 жовтня вона здобула 235 зі 460 мандатів. Ліберальна "Громадянська платформа" (ГП), що правила останні вісім років, отримала 138 крісел.
61 місце зі 100 у верхній палаті, Сенаті, теж дісталися ПіСу. Президентом Польщі з початку серпня є представник цієї ж політичної сили 43-річний Анджей Дуда. Явка на вибори становила 50,9%.
Заступник лідера ПіСу Беата Шидло, 52 роки, стане наступним прем'єр-міністром замість чинного глави уряду 58-річної Єви Копач. Лідер ПіСу Ярослав Качинський, 66 років, менш популярний, ніж його політична сила. Тож замість себе на головні посади в країні висунув однопартійців.
Новий уряд має запрацювати щонайпізніше 24 листопада. Про зміну політичної мапи в Польщі розмовляємо із членом попереднього уряду ПіСу Павелом Ковалем, публіцистом Павелом Вронським і політологом Адамом Зауером
– Головні реформи, що хоче провести новий уряд, будуть у соціально-економічній сфері. Партія "Право і справедливість" обіцяє знизити пенсійний вік із 67 років до 60 років для жінок і до 65 – для чоловіків, профінансувати з бюджету доплати по 500 злотих щомісяця на кожну дитину до 18 років. Ці реформи можна провести дуже швидко, протягом півроку, – каже Павел Коваль.
У яку суму вони обійдуться? Телеканал TVP нарахував 50 мільярдів злотих, тобто 12,9 мільярда доларів на рік.
– Про точні суми я не говорив би. Планується реформа податкового кодексу (покрити соціальні видатки обіцяють за рахунок збільшення податкового навантаження на банки й великі корпорації. – "Країна"). Під час передвиборної кампанії економісти називали різні цифри. Та вони, скоріше, були політичними заявами, ніж показували об'єктивну реальність.
Критики ПіСу говорять про небезпеку "орбанізації" Польщі за прикладом Угорщини, де прем'єр Віктор Орбан встановив фактично авторитарний режим.
– ПіС не зможе повторити угорський досвід, бо не має конституційної більшості в Сеймі. Не здатна змінити Основний закон, як це зробив Орбан. Тож працюватимуть у рамках конституції, що обмежуватиме їх.
Чи зміняться відносини Варшави з Берліном, Вашингтоном, Брюсселем?
– Досвід останніх 25 років підказує, що базові напрямки польської зовнішньої політики після приходу нової влади не змінюються. Варшава залишатиметься союзником США в Європі. Відіграватиме активну роль у політиці ЄС щодо східних сусідів. Хіба що трохи змістяться акценти – активніше працюватимуть у НАТО. Можливо, розміщуватимуть нові бази Альянсу в країні, більше уваги приділятимуть безпеці Польщі й відчутніше тиснутимуть на Москву. Думаю, на перший план знову вийдуть історичні теми, що важливіші для виборців ПіСу, ніж для Громадянської платформи.
Вони можуть навіяти холод у відносинах Києва з Варшавою?
– Історичні теми справді можуть зашкодити. Прийняття Верховною Радою закону про визнання бійців УПА борцями за незалежність України у квітні під час візиту тодішнього президента Броніслава Коморовського вже посунули ці відносини назад. Але, можливо, ПіС спробує не акцентувати уваги на цих темах. Вони чинили так протягом передвиборної кампанії. І з польського, і з українського боків достатньо тих, хто розуміє: історичні дискусії слід проводити так, аби не заважали розвитку двосторонніх відносин.
Протягом передвиборної кампанії зовнішня політика була відсутня у дискусіях провідних партій. Хіба що говорили про проблеми біженців у ЄС. Польські політики й суспільство втомилися від України?
– Щодо суспільної думки, то помітна втома від України, як і в більшості країн Заходу. Усі чекають на реальні позитивні зміни в країні. Однак політики все одно мусять займатися темою зближення України з Євросоюзом. Це – основа польської зовнішньої політики.
Протягом першого півріччя 2015-го понад 410 тисяч українців подалися на заробітки в Польщу. Про це згадували під час кампанії?
– Ні. А взагалі я боюся, аби дискусії про українців у Польщі не поклали в один мішок із дискусіями про біженців із Близького Сходу. Українці приносять велику користь польській економіці. Більшість із них працюють там, де поляки не хочуть, попри безробіття у країні. А ще є десятки тисяч українських студентів, завдяки яким у Польщі існують цілі університети.
3 
1
Коментарі