Як реформуватиме українську систему охорони здоров'я – розповідає міністр Олександр Квіташвілі
Із міністром охорони здоров'я Олександром Квіташвілі говоримо на прес-ланчі в Українському домі 21 лютого. Поспілкуватися про радикальні реформи, боротьбу з бюрократією і те, що чекає на країну вже цього року, прийшли кілька десятків журналістів.
У якій точці перебуває реформування системи охорони здоров'я?
– Це складна сфера. Тут не можна за один день усіх звільнити, а наступного – набрати нових людей. Нереально також закрити старі лікарні й відкрити нові. Потрібні радикальні зміни, але без потрясінь. Слід перейти на новий тип фінансування й надання медичних послуг. Для початку треба прийняти серйозні законодавчі зміни – в бюджетному й податковому кодексах. Як тільки Верховна Рада це зробить – почнеться відлік часу реалізації реформ. Сподіваюся, до кінця березня це вирішиться.
Які найболючіші місця української медицини?
– Перше – тендерні закупівлі ліків. Не міг зрозуміти, як діє українська система закупівель. Вона абсолютно закрита. Чотири рази консультувався з експертами. Тут усе мінятимемо. Залучили експертів з ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН. – "Країна") та Всесвітньої організації охорони здоров'я.
Друге – немає хорошої бази даних: не знаємо, які реальні потреби людей у ліках. Досі закупівлі робили, виходячи з наявних у держави грошей. Єдина більш-менш достовірна інформація є щодо туберкульозу і ВІЛ-СНІДу, бо тут давно працюють глобальні фонди.
Починаємо створювати модулі інформаційних баз зареєстрованих пацієнтів, які отримують допомогу від держави. До кінця року отримаємо достовірну інформацію про реальні потреби людей у медикаментах. Дуже важливо перейти на закупівлі через організації ООН. Це дозволить позбутися корупційних схем. Головне – у країні буде нормальний багаторічний графік постачання ліків. Робитимемо відкриті тендери в живому режимі, аби всі охочі могли спостерігати за процесом. Це дозволить зробити систему тендерних закупівель зрозумілою і відкритою.
Є важливіша проблема – у країні 400 тисяч лікарняних ліжок, які працюють на 30 відсотків. Ось де треба енергію витрачати.
Як будете розплутувати цей клубок?
– Перший напрям реформ – зміни в системі фінансування охорони здоров'я. Сьогодні воно здійснюється за принципом – ліжко-місце, штатний розпис і таке інше. Несправедлива система. Невідомо, які послуги надаються по всій країні. Тим часом є 450 форм звітності в медицині. Неможливо, аби людина заповнювала таку кількість форм. І це ж не має жодного ефекту. Тож 2015-го переходитимемо від фінансування ліжок у медичних закладах до фінансування послуг.
Держава й надалі лікарням перераховуватиме кошти за субвенціями. Але буде нова форма звітності – медичні заклади надаватимуть інформацію про надані послуги. Мета – отримати правдиву картину, які послуги надаються і що можемо придбати за кошти, які виділяються лікарням.
Другий пакет змін у законодавстві – можливість лікарням працювати автономно. Це не приватизація, а легальна форма підприємництва. Крім державних субвенцій, медичні заклади зможуть легалізувати всі послуги, які й так існують у режимі "з кишені в кишеню". Це відбуватиметься за рахунок страхової медицини, внесків, або ж інших наданих самостійно послуг.
За державні гроші отримувати медичні послуги мають люди, які не можуть собі дозволити лікування за свій кошт: бідні, переселенці, хронічно хворі інші такого роду категорії.
За що платитиме держава, а за що люди зі своєї кишені?
– У середньому кожна лікарня отримує 10 мільйонів гривень на місяць. Якість медицини тут не врахована. Вона вирахує грошима, які пацієнт сам за себе платить. Команда фінансистів вирахує, скільки ці послуги коштуватимуть у середньому по країні. Наприклад, є людина, яка не може собі дозволити операцію з видалення апендициту. Держава тоді надає відповідний ваучер, за рахунок якого її оперують. Але якщо пацієнт хоче палату з плазмовим телевізором – будь ласка, але має доплатити лікарні за сервіс.
Неможливо перескочити одразу на страхову медицину. Потрібен перехідний період. Десь шість-сім місяців, щоб зробити всі потрібні розрахунки. Дуже важливо розвивати нормальний доступ до медичних послуг по всій країні, а не тільки у столиці. Бо зараз конкуренція на ринку – нульова. Немає інформації, скільки яка операція коштує. Не зрозуміло, як ціни взагалі формуються. Якщо ви – хороший хірург, але взяли в банку кредит на дачу, то ваші послуги дивним чином дорожчають. Бо треба борг віддати. Реформа передбачає, що всі ціни на послуги будуть представлені офіційно – на веб-сайті.
Хто визначатиме, чи в змозі людина заплатити?
– Визначити рівень бідності складно. Для початку братимемо списки, які є в Мінсоцполітики. Впевнений, що вони роздуті. За "обкатаною" системою визначити, кому потрібна соцдопомога, не можна. Маємо перейти на інший тип соціального забезпечення – за цільовими програмами: безкоштовна медицина, фінансова допомога, ваучери для харчування в школах тощо.
У Грузії ми застосували своєрідний мікс міжнародного досвіду соціальної допомоги. У фінансуванні допомагав Всесвітній банк. Опитали 1,5 мільйона людей – третину населення. Соціальні працівники запитували, приміром, скільки платите за світло, газ, як часто купуєте одяг, коли востаннє придбали фіранки. Якщо сім'я каже, що перебуває в хронічній бідності, немає чим дітей годувати, то чого вона купуватиме нові фіранки? Всього – 184 запитання. Дрібні деталі показують – обманюють люди чи ні. Хвилями такі перевірки проводять кожні півроку. Але 45 мільйонів українців так швидко не опитаєш.
Які ще напрями української системи охорони здоров'я збираєтесь реформувати?
– У багатьох країнах Європи сільські лікарі – приватні підприємці. Вони працюють за контрактом з місцевою чи регіональною владою. У них є місце роботи, яке забезпечує держава, і є контрактні умови оплати праці. Україні потрібно 22 тисячі лікарів первинної допомоги. У бюджеті закладені гроші, що дозволили б таку систему вибудувати.
Ще один напрям роботи – система ліцензування, реєстрації всього, що стосується медицини – від ліків до апаратури. Зараз, як не крути, переходиш на неформальні відносини. Але є загальносвітова практика: якщо компанія подає заявку на отримання ліцензії і їй за 30 днів не відповідають, вона одержує відповідний дозвіл автоматично. Уже в березні Верховна Рада розгляне наші пропозиції.
Після цього плануємо провести аудит усіх державних підприємств, які числяться за Міністерством охорони здоров'я. Там є такі, що заробляють гроші, а є збиткові. Незрозумілі абсолютно відносини між цими установами й державою. Треба це вичистити. Також потрібна буде координація з Міністерством освіти. Маємо реформувати систему медичної освіти й науки.
Як збираєтеся протидіяти корумпованій бюрократії?
– Найпростіший підхід: зняти одного працівника – поставити іншого. Але ефективність у такому випадку короткотермінова. Якщо десь є поле для корупції, то лише питання часу, коли нова людина до неї призвичаїться. Якщо ж трапиться святий ангел, який не захоче бруднитися корупційними діями, його просто обійдуть.
Людину, яка краде гроші в держави, треба не за казнокрадство судити – а за зраду батьківщини. Бо країна перебуває в стані війни. За це потрібно саджати, саджати і саджати. Однак це вирішить проблему лише частково. Потрібні системні зміни, інакше всі арешти будуть показухою. Правила гри мають стати чесні, справедливі та зрозумілі. Основне – не давати чиновникові з печаткою діяти, як йому заманеться. Щоб не міг приймати рішення, виходячи зі своїх корисливих міркувань. Можливість інтерпретації з його боку має бути нульова.
Завдання – за цей рік знищити корупційні механізми, зменшити кількість апарату. Прошу у великих компаній присилати нам резюме людей, яких вони не змогли найняти. Знайду гроші в донорів, аби сформувати команду з молодих українців. Вони перейматимуть досвід у міжнародних експертів.
Я не прихильник нинішньої влади у Грузії. Але там досі саджають високих чиновників за хабарництво. І все показують по телевізору. Тільки так реформи працюють.
Лікарям за хабарі теж наручники вдягати?
– До девальвації гривні середня зарплата в лікаря була 150 доларів. За таких умов за хабар у 100 доларів саджати неправильно.
Нині в українців є велике бажання щось міняти, політичне керівництво знає, що робити. А от посередині залишилась інертна маса: бюрократія, чиновники, різні інспекції. Вони й опиратимуться змінам. Тому треба швидко все це струсонути.
3 
1
Коментарі