У грузинського віце-прем'єра Кахи Каладзе є бізнес в Україні
Ваші друзі Андрій Шевченко і Владислав Ващук теж намагалися стати політиками, однак не вдалося. У вас порад не запитували?
– Ні. Мабуть, партія була не такого рівня. Андрія дуже люблять в Україні, цінують. Але коли йдеш у політику, тебе критично оцінюють. У мене було дещо по-іншому. Весь народ тоді вболівав за "Грузинську мрію".
Маєте бізнес в Україні?
– Так, мені належать 35 відсотків готелю "Хрещатик". Також володію рестораном "Разгуляєво" у Кончі-Заспі. У торговельному центрі "Глобус" здаю площу в оренду. Всім керують друзі. Я не маю на це часу.
Для футболу його знаходите?
– Іноді в неділю ввечері з друзями граю.
Навіщо пішли в політику?
– Довго думав над цим. Усе, що маю в житті, – завдяки футболу. Кинути все це було складно. 12 років жив в Італії разом із сім'єю, і жив добре. Але не міг бути байдужим до того, що відбувалося в Грузії.
Завжди стежив за політикою. Відверто казав, що мені не подобалося в країні. Інколи за це критикували. Мовляв, я – спортсмен, маю займатись своєю справою і не говорити про політику. Те, що відбувалося за дев'ять років правління Саакашвілі, психологічно було дуже складним. Влада дуже жорстко ставилась до інакодумців. Оголошувала їх ворогами, арештовувала. Відбирали бізнес. Саакашвілі з командою створили віртуальну Грузію. По телевізору говорили, що в країні все добре, економіка розвивається. А насправді все було навпаки.
За дев'ять років правління Саакашвілі валовий внутрішній продукт Грузії зріс у 10 разів. Хіба це не показник?
– За ВВП ми перебуваємо на рівні Вірменії (ВВП Вірменії становить $3,350 тис. У Грузії – $3,490 тис. – "Країна"). Не думаю, що для когось це – показник, яким можна пишатись. Особливо, коли хочемо, щоб Грузія була європейською країною. Хоча, звісно, треба бути об'єктивним. Після 2003 року багато що змінилося на краще. Однак репресії, які відбувались, не можна виправдати нічим. Ми по-різному бачимо демократію.
В Україні Саакашвілі вважають реформатором, а не людиною, що проводила репресії.
– Якби того свавілля не було, то Саакашвілі та його команда й досі були б при владі. 2003 року вони почали робити реформи. Але згодом створили клан, узурпували владу, підім'яли під себе закони. Люди це все бачили. Було засуджено близько 300 тисяч людей. При тому, що населення Грузії – близько чотирьох мільйонів. Не думаю, що знайдете хоч одну сім'ю, якої не торкнувся б режим Саакашвілі – і в Тбілісі, і в регіонах. Офіційні дані підтверджують це. Ми в Європі посідаємо перше місце за кількістю ув'язнених (за даними міжнародної організації International Centre for Prison Studies, 2003-го на 100 тис. жителів Грузії припадало 148 тих, що сиділи в тюрмі. Країна була на 59-му місці серед 155 держав. 2011-го на 100 тис. осіб в тюрмі сиділи 537. Грузія опинилася на четвертій позиції серед 216 країн. Росія тоді посіла третє місце. – "Країна").
У Грузії люди діляться на дві категорії: одні люблять Міхеіла, другі – ненавидять. Хто правий?
– Найкращий показник – вибори. Люди вибирають тих, кому довіряють. І місцеві вибори, і президентські наша партія "Грузинська мрія" виграла. Політсилу Саакашвілі підтримують десь 7–8 відсотків населення (за даними американського Національно-демократичного інституту, 13% грузинів готові голосувати за "Єдиний національний рух" Саакашвілі. Провладну коаліцію підтримують 11%. – "Країна").
Кажуть, що Саакашвілі планує повернутись до Грузії. Це реально?
– У них нічого не вийде. Ми контролюємо ситуацію в країні. І, найголовніше, – народ нас підтримує.
Бізнесмена Бідзіну Іванішвілі називають вашим політичним "хрещеним батьком". Це він лобіював вашу кандидатуру на міністра енергетики?
– Ні, але Іванішвілі багато зробив для Грузії. Займався бізнесом у Росії, благодійністю – в Грузії. Активно допомагав уряду Саакашвілі. Зокрема, армії, поліції. На його кошти придбали одяг, екіпірування, машини для правоохоронців.
Реформу поліції фінансував не Захід?
– Ні, все було на особисті кошти Іванішвілі. Найбільшу церкву в Грузії теж він збудував. Всього вклав кілька мільярдів доларів.
Робив усе це безкорисливо? Можливо, хотів купити прихильність Саакашвілі?
– Іванішвілі в Грузії як такого бізнесу не має. Все – за кордоном. Після того як пішов у політику, весь бізнес у Росії продав. Фінансував реформи. Щодо здобуття прихильності Саакашвілі, то тут усе навпаки. Іванішвілі завжди говорив, що ніхто не має права бути вищим за закон – ні президент, ні міністр, ні чиновник. На жаль, у Грузії все відбувалося навпаки. Хоча ми дуже цінуємо проведені реформи. Як-от реформа поліції. Якщо є хороше, то ми про це говоримо.
Чому Іванішілі не допомагав попередньому президенту Едуарду Шеварднадзе?
– Він йому теж допомагав. Але реформи мають робити політики, а не люди з бізнесу. Не знаю, в яких масштабах була ця допомога, але за Шеварднадзе він привіз кількасот тракторів – щоб люди в селах могли працювати. 2011-го Іванішвілі оголосив про створення політичної партії, і вся Грузія об'єдналась навколо нього.
Які у вас нині відносини з Іванішвілі?
– Ми дружимо сім'ями. Його син похрестив мою дитину.
Грузія планує збільшити закупівлі російського газу. Не боїтесь сісти на голку Газпрому?
– Зараз 90 відсотків газу отримуємо з Азербайджану і 10% – транзитом (російський газ іде через Грузію у Вірменію. – "Країна"). За останній рік по вірменській трубі пройшло десь 2 мільярди кубометрів газу. Із них Грузія, завдяки транзиту, безкоштовно отримала близько 200 мільйонів кубометрів. Нині у Вірменії будують нові теплоелектростанції. Заявили, що хочуть отримувати більше російського газу – десь 2,5 мільярда кубометрів. Відповідно, ми теж хочемо мати свої 10 відсотків. І лише кілька людей від "Національного руху" Саакашвілі проти. Найсмішніше, що і при ньому, і при Шеварднадзе ми отримували газ від Газпрому. Тут немає нічого нового.
Іванішвілі – акціонер Газпрому. Виходить, ви лобіюєте його бізнес-інтереси.
– Неправда, що він – акціонер Газпрому. Ці плітки розпускають близькі до Саакашвілі люди. Після війни 2008-го кількість газу, яку ми купували в Газпрому, зменшилась. Але в 2011–2012 роках його купили більше, ніж у 2013–2014-му разом узятих. До того ж, 2007-го і 2011-го Саакашвілі хотів продати Москві трубопровід, що пролягає з Росії через Грузію до Вірменії. Саме завдяки цьому ми отримуємо 10 відсотків газу. Але втрутились американці. Дали 60 мільйонів доларів на реконструкцію трубопроводу. В контракті написали: Грузія не має права його продавати. Цей контракт є на сайті нашого міністерства.
Неодноразово чули, що нова влада не робить реформ.
– Неправда. З'являються нові теплоелектростанції. Робимо все, щоб країна стала енергонезалежною. В грудні очікуємо на безвізовий режим з Євросоюзом.
В Україні багато хто вважає теперішній уряд Грузії проросійським.
– Про що говорити, коли Саакашвілі – губернатор в Україні? Українці мають самі оцінити його реформаторство. У Грузії щодо нього відкрито кримінальне провадження. До нього є багато запитань.
Те, що Україна приймає в себе політичних біженців із Грузії, не ображає нинішню владу?
– Звісно, це – неприємно. Ми б ніколи в себе не прийняли Януковича чи Азарова. Ніколи. Але це – рішення України. Якщо вважаєте, що вони можуть допомогти реформувати країну – будь ласка. Для нас головне, аби Україна розвивалась.
До заступника генпрокурора Давіда Сакварелідзе та заступника міністра МВС Еки Згуладзе претензій немає?
– Вони в Грузії були ніким. Нічого не вирішували. Було троє людей, які вирішували все – Міхеіл Саакашвілі, Вано Мерабішвілі (колишній прем'єр-міністр. – "Країна"), який сидить у тюрмі. І Зураб Адеішвілі (грузинський юрист і політик. За Саакашвілі був міністром юстиції, потім міністром державної безпеки. З червня 2004-го по 2008-й – генеральний прокурор Грузії. Далі кілька місяців керував адміністрацією Саакашвілі. З 2008-го по 2012-й був міністром юстиції. Зараз – радник при кабміні. – "Країна").
Які зараз відносини Грузії та Росії?
– У політичному плані – складні. Дипломатичні досі не поновлені. Працюємо в економічному напрямку,
там є позитивні зрушення. Торік налагодили авіасполучення.
Грузини вже забули, що Росія йшла проти них війною?
– Росія окупувала 20 відсотків нашої території. Те, що ми пройшли, Україна переживає нині. Це, на жаль, реальність. Але ми ж не можемо війною повернути наші території. Треба вирішувати це дипломатично. Цією дорогою йдемо. Провадимо конструктивну політику – на відміну від Саакашвілі, який займався пропагандою проти Росії. Люди жили в постійному страху нового нападу. На Заході нам постійно говорили, що самі маємо ініціювати перемовини з Росією. Що тут вдієш?
2 
1
Коментарі