"Спочатку з'явилася орда під проводом Тугай-бея, а два дні пізніше показалася і козацька армія під проводом Хмельницького. Щільним і непробивним валом обложили місто: з півночі козаки, з полудня – татари", – пише Михайло Грушевський в "Історії України-Руси" про початок облоги Львова 8 жовтня 1648 року.
Триває Визвольна війна українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького проти польського панування. Шляхта протягом кількох місяців програє битви під Жовтими Водами – тепер місто на Дніпропетровщині, біля Корсуня на Черкащині та Пилявців Хмельницької області.
Понад 100 тис. козаків, селян і татар доходять до Львова. На той час місто перебуває у складі Речі Посполитої. Налаштовані розграбувати його. Дехто привіз із собою по кілька коней і возів, аби вантажити на них здобич. Міщани тікають за мури, ховаються у храмах і монастирях.
"У місті було досить зброї, але мало харчів. Бракувало пушкарів. Непокоїла постава русинів (українців. – Країна). Напевне, люди грецької релігії з охотою виглядають неприятеля. Заможні русини однак боялися козаків так само, як поляки, – нотує в щоденнику міський писар Самійло Кушевич. – У разі упадку міста – втратили би все майно, а навіть життя. Коли ж скликано руських старійшин до ратуші, лагідними словами заохочуючи до оборони та перестерігаючи перед зрадою, – русини виголосили готовність до боротьби з загарбниками".
10 жовтня Хмельницький віддає наказ полковникам захопити всі монастирі й церкви. Спочатку вриваються до собору Святого Юра, де сховалися переважно українці. Козаки розбивають тараном двері храму і вдираються всередину. Вбивають усіх чоловіків, яких там знаходять. Жінок і дітей віддають татарам у полон.
Полковник Максим Кривоніс очолює штурм фортеці на горі Високий замок. У ній – майже 3 тис. львів'ян. Воєначальник розраховує на швидкий і несподіваний удар. Спочатку йдуть озброєні бойовими косами, дрючками та рогачами селянські загони. За ними – козацька піхота. Її прикривають татарські лучники. За собою везуть великі драбини на 12 возах. Одні приставляють їх до стін, інші риють підкопи. Міщани відстрілюються з гармат і луків, кидають каміння. Захопити замок не вдається. Кривоніс робить шість спроб, але марно.
У цитаделі закінчуються припаси. Вони розраховані лише на гарнізон. "Під час великого наступу на місто черні й козаків перерізано воду. Це допомогли зробити деякі люди грецької віри з краківського передмістя. Вони перейшли до козаків і показали труби. Люди за міськими мурами були вимушені пити замість води нечистоти", – пише Самійло Кушевич.
14 жовтня козаки зосереджуються на головній брамі. Виламують механізм, що блокує дубові ґрати, і відкривають ворота. Відтіснити нападників намагаються 30 замкових вершників, але всі гинуть.
"Почалася страшенна різня. Не щадили нікого з обложених: ні православних, ні католиків, ні поляків, ні євреїв. Не боронила від смерті ні віра, ні стать, ні вік. Один страшенний крик розпачу змішався з вигуками переможців і доносився до мурів міста", – пише про штурм історик Лешек Подгородецький у книжці Dzieje Lwowa – "Історія Львова".
Під час штурму гинуть майже дві тисячі нападників. Хмельницький зупиняє погром і погоджується на переговори з польською шляхтою і владою міста – про сплату відкупу.
Міщани збирають золото, срібло, коштовності, зброю, дорогий посуд, килими і вироби мистецтва. Татари вдовольняються викупом і повертаються до Криму. Військо Хмельницького рушає на завоювання Замостя – тепер місто на території Люблінського воєводства Польщі.
8 жовтня 1990 року в Єрусалимі ізраїльська поліція вбила 17 і поранила понад сотню палестинців. Перед тим із вантажівки силовиків біля групи палестинок випала каністра зі сльозогінним газом. Мусульмани закидали авто камінням. Поліцейські повернулися з підкріпленням і розстріляли натовп. Влада Ізраїлю розділила місто на західну і східну частини. Араби сприйняли це як свою перемогу. Раніше юдеї не визнавали існування мусульманської спільноти.
12 жовтня 322 року до н. е. оратор і державний діяч Демосфен у храмі Посейдона в Афінах випив отруту, щоб не потрапити в полон до македонців. Перед тим узяв участь у повстанні греків. Після смерті Олександра Македонського вони захотіли відокремитися. Наступник царя Антипатр розбив повстанців і взявся знищувати греків, які підтримали виступ. На місці отруєння афіняни поставили пам'ятник Демосфену з написом: "Якби міць ти мав таку, як розум, владу в Елладі не зміг би взяти македонський Арей".
13 жовтня 1792‑го за проектом ірландського архітектора Джеймса Хобана у Вашингтоні заклали офіційну резиденцію американських президентів. Інженера обрав Джордж Вашингтон. Архітектор зробив майже точну копію дому губернатора в ірландському місті Дублін. Для будівництва плантатори давали своїх рабів. Воно тривало вісім років. Поселився там уже другий президент США – Джон Адамс. Будівлю назвали президентським палацом. Але через контраст із сусідніми червоними спорудами почали казати: Білий дім. Ця назва стала офіційною 1901-го.
45 осіб загинули під час зіткнення автобуса з локомотивом на залізничному переїзді в місті Марганець Дніпропетровської області 12 жовтня 2010-го. Бус рухався маршрутом Поліклініка – Городище. Водій виїхав на колію на заборонний сигнал світлофора. Він теж загинув. Вижили семеро пасажирів. Власника автобуса засудили до п'яти років тюрми
"Японці накинулися на мене. Схопили за комір і рукава піджака. Одночасно почали кричати, погрожувати й вимагати, щоб я показав їм королеву. Верещали японською і корейською. Я робив вигляд, що не розумію їх", –
згадує придворний архітектор Афанасій Середін-Сабатін про напад японських військових на палац корейської королеви Мін у Сеулі 8 жовтня 1895 року. Нападники закололи королеву мечем і захопили владу. Країна стала колонією Японії. Середін-Сабатін родом із Лубен на Полтавщині. В Кореї працював понад 10 років. Після заколоту втік у Китай
2 
1
Коментарі