Футбольний арбітр за місяць у середньому заробляє 16 тисяч гривень
На першому плані в арбітра прем'єр-ліги – психологія. Вже після цього йдуть фізична підготовка, теоретична. Якщо психологічно не зібраний, то дуже важко провести гру. Уявіть: виходиш на поле, а навколо – самі мільйонери. І ними треба управляти.
Можу помилитися на користь "Шахтаря". Або – проти "Шахтаря". Але це не говорить про те, що я когось більше люблю. Просто – не побачив, не добіг, невдало вибрав позицію.
У матчі грандів може бути п'ять-шість свистків. Сигналізую про початок та кінець гри, голи та два-три порушення. Команди технічні й подовгу тримають м'яч. У поєдинку аутсайдерів свистків може бути в 10–20 разів більше. Через кожних три-чотири передачі йде втрата м'яча.
Відношу себе до лояльних арбітрів. Якщо картка 50 на 50 і гравець діяв без злого наміру, то можу не дати попередження. Хоча шеф (П'єрлуїджі Колліна, куратор українських футбольних суддів. – "Країна") каже: "Дай йому жовту картку, і він буде як шовковий".
До приходу Колліни будь-яке потрапляння м'яча в руку у штрафному майданчику карали призначенням пенальті. Так було простіше. Головне – побачити епізод. Зараз діємо більше відповідно до духу гри. Бувають моменти, коли м'яч сам знаходить руку. Арбітрам стало складніше – за частку секунди потрібно прокрутити в голові декілька критеріїв. Але так справедливіше.
Якщо у гравця виступає кров, це не впливає на рішення арбітра. Футболіст може вдаритися об своє коліно. В одних кров іде, коли просто доторкнутися до носа. Інших можна бити, як у боксі, і крові не буде. Ми маємо бачити: був злий намір чи ні. А кров – це не показник.
Кілька разів намагався вивчити загальні фрази португальською та іспанською. Але для спілкування з легіонерами вистачає англійської й російської. Все має бути коротко, доступно і швидко. Досить двох слів. А буває, глянеш на футболіста – і він уже все зрозумів.
Навіть не дивлюся, хто капітан команди. Для мене всі гравці – рівні. Завдання капітана – керувати своїм колективом, а не арбітром.
Є просто божевільні помічники головних тренерів. Витворяють таке, що важко уявити. Не хочеться вже з другої хвилини виганяти людину. Але іншого вибору немає.
Якщо усвідомив, що припустився помилки – потрібно про неї забути. У жодному випадку не можна старатися виправити її за рахунок подальших рішень. Далі треба продовжувати працювати з чистого аркуша. Інакше гра піде на самоплив.
Андрій Шевченко намагався натиснути авторитетом – у матчі "Динамо" проти "Оболоні". Ми швидко розібралися на полі: він займається своєю справою, я – своєю. Попередив, що інакше Андрій піде на трибуну. Хоча я розумів його емоції. Тоді "Динамо" на своєму стадіоні програло.
Один раз чув, щоб футболіст вибачався перед арбітрами. Богдан Шершун отримав червону картку за суперечки в матчі "Динамо" й "Арсенала". У полі судив Євген Арановський. Я був четвертим арбітром. Шершун зайшов до нас після гри і сказав: "Вибачте, я був неправий".
Колліна вимагає, щоб карали гравців за симуляцію. З деякими футболістами розмовляємо ще перед матчем. Але якщо він уміє симулювати, то його хоч як попереджай, все одно вдаватиметься до цього прийому. Це – його хліб.
В арбітрів немає зарплат – отримуємо гонорар за гру. За місяць у середньому можна заробити 16 тисяч гривень. Половину цієї суми вкладаємо у свою підготовку – масаж, плавання, тренування, медикаменти, екіпірування. Решта залишається на життя. Зрозуміло, що, порівняно із зарплатнею середньостатистичного громадянина України, 8 тисяч гривень – це нормальні гроші. Але за рівнем оплати у професійному футболі арбітри – це найнижча ланка.
Раніше, якщо отримував низьку оцінку за матч, то "зрізали" половину гонорару. Зараз такого не роблять. Але можеш не отримувати нових призначень. Це б'є по кишені. Думаю, у нас немає жодного арбітра, який би не "відпочивав" місяць чи два.
Були складні моменти, в яких помилявся. Читав інтернет і газети, дивився недільні телевізійні огляди. Після цього три або чотири ночі поспіль не міг заснути. В голові весь час крутилося: "Команди грали, а Лисенчук усе взяв і зіпсував". Колліна заборонив читати футбольну пресу і дивитися ТБ.
Свої матчі переглядаю два-три рази. Потрібно аналізувати, особливо помилки. Без цього не буде прогресу.
Колліна додав більше професіоналізму в нашу роботу. В 29 років тести давалися мені важче, ніж зараз, у 42.
Ранок починаю із зарядки й пробіжки. Щоб функціонально витримати матч, маю провести чотири хороших тренування на тиждень і щонайменше двічі поплавати в басейні.
Коли наші арбітри судять за кордоном, то психологічно розслабляються. Немає такого тиску, як в Україні. І що вищий рівень команд, то легше. Але й ціна помилки зростає в кілька разів.
Я застав період, коли українські команди запрошували судити іноземних арбітрів. Нас це не ображало. Очевидно, не дотягували до потрібного рівня.
Коли футболіст свариться матом і це чують глядачі, то мушу покарати його.
Вмію стримувати емоції, хоч іноді хочеться відповісти.
Коли виходжу на поле, то по тілу біжать мурашки і паморочиться голова. Відчуваю відповідальність за те, що відбуватиметься. Але з першим свистком усе минає. Просто виконую свою роботу.
У перерві матчу з асистентами майже нічого не обговорюємо. Головне – заспокоїти нервову систему. Нічого вже все одно не зміниш. Забороняю помічникам користуватися мобільними телефонами. Виключаємо їх ще до поєдинку. Якщо в роздягальні є телевізор, його також вимикаємо.
На семінарах із Колліною можемо посперечатися. Він вітає таке. Злиться, коли немає зворотного зв'язку.
Мій зріст – 192 сантиметри. Він дозволяє на деяких гравців дивитися зверху вниз. Нижчим арбітрам складніше візуально управляти футболістами. Колліна, за інших рівних умов, надає перевагу високим суддям.
Теперішніми картками працюю вже майже сім років. Свисток треба міняти раз на три роки.
На матч беру п'ять пар бутс. Як мінімум потрібно мати три. Те саме стосується одягу. Беру форму і на короткий, і на довгий рукав. Краще мати з собою всього по максимуму.
Є неформальне правило нарахування компенсованого часу: одна заміна – це півхвилини. Вихід лікарів на поле – це одна хвилина. Резервний арбітр рахує, а потім говорить по рації: маємо додати три з половиною хвилини. Я вже орієнтуюся – три чи чотири.
Через відеоповтори футбол втратить динаміку. Одна пауза займатиме десь півтори-дві хвилини.
Візьміть свисток і спробуйте розсудити дітей у дворі. Тоді відчуєте всі принади нашої роботи хоча б на такому маленькому рівні.
4 
1
Коментарі