Четвер, 18 серпня, 10:25
– Пам'ятник Шевченку вкрали. Стояв на в'їзді у село, – дзвонить у поліцію 50-річний Сергій Смалько, голова села Шевченкове Звенигородського району Черкащини.
Півгодини тому дізнався про зникнення 500-кілограмової бронзової скульптури молодого Тараса. Невідомі зняли її вночі.
– На ресурсі OLX виставили на продаж. Просять 50 тисяч гривень, – каже Сергій Анатолійович. – Думаю, що фейк. Скульптура варта більшого – це авторська робота. Лише здавши на металолом, за неї можна заробити тисяч 70.
Поряд із місцем, де стояв Кобзар, – видно сліди коліс.
Пам'ятник відкрили 1988 року. Його створювали скульптор Анатолій Кущ і архітектор Михайло Барановський. Зліпили Шевченка, який лежить на боці і малює. Біля нього постійно фотографувалися туристи.
– Втрату варто вимірювати не грошима, а моральними збитками, – говорить 48-річна Людмила Шевченко з національно-культурного заповідника "Батьківщина Тараса Шевченка". – Торік так само хтось викрав ягня від скульптури "Тарас мандрує". Стояло на в'їзді з боку Моринців (село на Черкащині, де народився Тарас Шевченко. – Країна). Винних не знайшли
А в цей час:
– Нашу скриньку для збору коштів треба на видне місце поставити, – каже волонтер Уляна Кузик.
Приїхала з італійського Неаполя у Львів на відкриття виставки "Україно, ми з тобою!" У міському історичному музеї показували фотографії та відео, як українці за кордоном підтримували Революцію гідності й українську армію. Діаспори зі США, Італії, Польщі, Австрії й Португалії привезли національну символіку та речі, які збирали для України: військовий одяг, дитячі вироби, продукти, медикаменти.
– Два роки тому зібрали перші 600 євро. Купили нашим бійцям форму й берці, – говорить Уляна Кузик.
Виставка присвячена українській діаспорі, яка багато зробила для протистояння кремлівському ворогу.
– Якщо із сином щось станеться – не прощу собі. Ніколи не буду на нього більше кричати, – плаче полтавка 36-річна Ірина Петряк.
З чоловіком 35-річним Ігорем вранці повернулися з дачі. На столі в кухні лежала записка від 14-річного Ярослава: "Мама и папа. Простите меня за все и прощайте. Люблю вас". Напередодні жінка посварилася з ним по телефону.
– На дачі були тиждень. Син лишився вдома, бо був простуджений. Купили ліки й залишили гроші на їжу. А вчора подзвонила сусідка, що Ярослав водить додому компанії хлопців. Включають музику на весь під'їзд. Коли сусіди стукали у двері – ніхто не відчиняв, – розповідає Ірина. – Подзвонила сину і сказала, що він – скотина, яка не варта нашої довіри. Ляпнула, не подумавши. Сама друзів водила у дитинстві, коли батьки кудись їхали.
За півтори години Ярослава знайшли в однокласника.
– Мати товариша сказала, що вони в кімнаті грали на відеоприставці. Сміялися. Зрозуміла, що записку син лишив на зло. Аби нервувала. Не хочу з ним навіть говорити.
Жителі сіл Іванківці та Гаврилівці Кіцманського району Чернівецької області створюють комісію. Має стежити, щоб у села не звозили сміття з інших регіонів. Кількома днями раніше з'явилися гори відходів у яру недалеко від Іванківців та Гаврилівців. Сміття трьома фурами привезли зі Львівщини.
– Не звернули увагу на ті вантажівки. Бо зараз – жнива, багато фур перевозять зерно, – каже Світлана Москалюк із Гаврилівців. – Не дозволимо перетворити село на смітник.
Люди поскаржилися в обласну екологічну інспекцію. Там відібрали землю на експертизу. Знайшли шкідливі речовини – нітрати, фосфор. Порадили негайно утилізувати сміття.
П'ять років живу з дівчиною. До цього рік зустрічалися. Світлана любила гульнути, але я пробачав, бо люблю. 2012-го потрапив у аварію і не міг ходити. Батьки зневірились. А Світлана забрала додому. Влізли в мільйонні борги, ночами біля мене сиділа. Зараз ходжу з милицями. Пообіцяв їй, що із рацсу винесу на руках.
Олександр ФІЛІМОНОВ
У тітки знайомого втопився син. Рятувальники не знайшли тіла. А через місяць тітці він приснився: "Мамо, ви вже повз мене п'ять разів пройшли. Придивіться". Наступного дня всі подалися до місця, яке жінка побачила ві сні. Знайшли тіло під поламаними деревами біля берега.
Євген ОСАДЧИЙ
Освідчилася хлопцеві після чотирьох років стосунків. Він – сором'язливий і ніжний. Я – сильна і жорстка. Хотіла заміж. Відвезла його в найкращу в місті приватну пивоварню і зробила пропозицію. Він розплакався і сказав: "Так".
Анна ШЕВЧЕНКО
Служу в армії. З молодим поповненням кидали бойові гранати. 18-річний призовник упустив одну під ноги. Штовхнув його в окоп, але сам утекти не встиг. Тепер не чую на праве вухо, носитиму слуховий апарат. Каміння й осколки посікли обличчя. Командування наказало мовчати про інцидент. Не шкодую, що врятував життя людині.
Олександр САЄНКО
Вісім років тому їхали з чоловіком у купе потягом в Одесу. Мали верхні полиці. Посеред ночі почули, як з-під нижнього місця хтось схлипує. Розбудили сусідів. Вони нехотя підняли полицю. Там лежав на матраці 5-річний хлопчик. Виявилося, батьки так покарали – бо в день виїзду розлив у квартирі лак для нігтів. Викликала провідника, але він сказав, що то не його справа. Хотіла дзвонити в міліцію, але батьки падали на коліна і просили прощення у нас і сина. Той чоловік мав умовну судимість за бійку. Пожаліла. Усі роки шкодую про це.
Вікторія МИРОНЕНКО
Президент Україною не править
У саботажі електронного декларування – вся суть української держави за 25 років. Реформи робляться лиш для "галочки" перед "західним начальством". Найбільший страх реформатора – що реформа запрацює. Її слід провести так, аби нічого не змінити, але якомога більше народу повірили, що ти хотів змін. Для цього слід усе максимально заплутати. Реформу оголошує президент, а зупиняє клерк. Із чого випливає, що правлять Україною – клерки.
Петро ОЛЕЩУК, політолог
На війні слід бути першим номером
Російські війська треба зупиняти превентивними ударами. Зброї у РФ більше. Велика армія зазвичай перемагає маленьку, якщо в тієї немає сильного управління.
Росія накопичує війська. І ми, на жаль, дозволяємо це робити. Діємо другим номером. А це – прямий шлях до поразки. Ніхто не каже атакувати цілі на території Росії. Але війська стягують і на захоплених ділянках на Донбасі. І їх ніхто не атакує. Бояться спровокувати наступ. Але ж він усе одно буде.
Цві АРІЄЛІ, ізраїльський інструктор нової бригади, швидкого реагування Національної гвардії
Читачі висловлюються про матеріали, які їм запам'яталися у попередньому номері "Країни"
Помітила, як у гуртожитку став швидко закінчуватися мій шампунь. Додала в нього зелену фарбу для волосся. Наступного ранку одна із сусідок кричала на весь поверх, що хоче переселитися в іншу кімнату.
Ірина, 19 років, Гайсин
Вийшов із магазину з пакетом, сів на велосипед і поїхав. Але за кілька метрів згадав, що по покупки прийшов пішки. Велосипед був точно такий, як у мене.
Сергій, 20 років, Львів
Позаторік потрапила в аварію. Чоловік, який викликав "швидку", сказав: "До весілля заживе". Усміхнулася, бо вже була заміжня. Та за два роки шлюб розпався. Згодом зустріла нового обранця. Коли прийшла знайомитися з його батьками – за столом сидів той самий чоловік. Він виявився батьком нареченого.
Інна, 29 років, Вінниця
Подружка народилася у серпні 1991-го. Говорить, що в неї з Україною подібний шлях. Її батьки розлучилися. Тато практично не навідувався. Мама виїхала за кордон. Рідна тітка хотіла її забрати, щоб оформити на себе квартиру. "Мене оточують одні зрадники, як і Україну", часто повторює подруга.
Ольга, Львів
Після відкриття ресторану два роки працювали "в мінус". Потім зрозуміли: треба робити або якісно, або дешево. Ці дві речі неможливо поєднати. Народ за якістю не дуже женеться. Тому почали готувати салат з гірших помідорів, а замість оливкової олії ллємо соняшникову. Почали заробляти.
Ігор, Луцьк
Щороку на День Незалежності із сусідами збираємося у дворі й читаємо "Кобзаря". Одна жінка вивчила напам'ять "Катерину". Коли розповідає, завжди плаче.
Олег Іванович, 60 років, Полтава
Студенти з Африки смажили в гуртожитку банани з оселедцем. Тхнуло на всіх поверхах. За три місяці привчили їх до сала і борщу.
Аліна, 30 років, Полтава
2 
1
Коментарі