Петро Порошенко 25 травня переміг у першому турі виборів президента. За нього проголосували 54,7 відсотка українців із тих, що прийшли на дільниці.
За два місяці до парламентських виборів – 27 серпня – не надто впізнавану президентську партію "Солідарність" перейменовано на "Блок Петра Порошенка".
22 жовтня фонд "Демократичні ініціативи" оприлюднив дані останнього перед виборами соцопитування. За "Блок Петра Порошенка" готові були проголосувати понад 30 відсотків українців, які визначилися з вибором. За партію прем'єра Арсенія Яценюка "Народний фронт" – трохи менше 11 відсотків.
Та вже за чотири дні, увечері 26 жовтня, після закінчення виборів, дані Національного екзит-полу засвідчили: "Блок Петра Поршенка" отримує 23 відсотки голосів, "Народний фронт" – 21,3.
Запитуємо в експертів:
1. Чому "Блок Петра Порошенка" отримав значно нижчий результат, ніж давали соціологічні опитування впродовж виборчої кампанії?
2. Які висновки має зробити президент після позачергових парламентських виборів?
Петро ОЛЕЩУК, 30 років, політичний експерт:
1. На результат "Блоку Петра Порошенка" на парламентських виборах вплинули три чинники. Перше: люди не розуміли, що отримають, голосуючи за партію президента. Суспільству не дали прозорої відповіді щодо нового прем'єра. У партії ж Яценюка висунули просте гасло: голосуючи за "Народний фронт", обираєш главу уряду.
Друге: всі рішення президента впливають на рейтинг його партії. А це, окрім невдалих кадрових призначень і Мінських домовленостей, призупинення військової операції на Донбасі. Тобто ледь не здача національних інтересів і капітуляція перед Москвою.
Яценюк ототожнюється з партією війни, а Порошенко – з партією миру. Прем'єр висуває відверто антиросійські проекти, як-от будівництво "європейського муру" (кордон між територією Донбасу, що підвладна Україні й тією, яку контролюють бойовики. – "Країна"). Категорично заперечує будь-яку допомогу окупованим територіям. Позиціює себе як найбільш незручний політик для Кремля. Ця стратегія вигідніша, враховуючи потужні антиросійські настрої в країні.
Третє: від "Блоку Петра Порошенка" балотувалися багато сумнівних осіб, які асоціюються з колишньою владою.
2. Ключова проблема президента – недостатня відкритість і зрозумілість для суспільства. Кілька місяців контакту між ним і людьми майже не було. Вони не розуміли, що робить глава держави. Українці негативно ставляться до таємних кулуарних домовленостей, особливо зі стратегічним ворогом – Росією. Тому відносини з Москвою мають бути максимально публічні й зрозумілі, аби в суспільстві не виникало відчуття зради. Також варто спиратися не тільки на відданих людей, а й розширювати політичну силу за рахунок авторитетних фігур. Потрібно поступатися частиною влади, аби не втратити найголовнішого.
Ігор ЛОСЄВ, 59 років, політолог:
1. Українці показали Порошенку, що не дуже задоволені його діяльністю. 100 днів президентства йому вистачило, щоб політично себе знецінити. Ющенкові на це знадобився рік, Януковичу – півроку.
Його кадрові призначення – не лише Гелетей і Гонтарева – були абсолютно незрозумілі й дратували мільйони людей. Колись Тимошенко після помаранчевої революції взяла до себе купу недобитих кучмістів. Сказала: "На перевиховання". Це для неї закінчилося тюремними нарами. Тепер Порошенко бере "на перевиховання" кадри Януковича. Призначає їх на посади, допустив до виборів уламок Партії регіонів – "Опозиційний блок". Яка може бути демократія, коли йдеться про п'яту колону, посібників агресора й окупанта? В людей це викликає образу й обурення. Влада нібито й нова, а персоналії старі. Порядки і система – теж.
Під розмови Порошенка, що він приніс нам мир, на Донбасі створюється держава на зразок Придністров'я. Колись Невілл Чемберлен (британський прем'єр у 1937–1940 роках, дотримувався політики "умиротворення Гітлера". – "Країна"), приїхавши після Мюнхенських угод, теж казав, що привіз мир. А невдовзі почалася Друга світова війна.
Кланова олігархічна система як була, так і є. Ахметов ще жодному слідчому не розказав про свою роль у подіях на Донбасі. Так само Єфремов. Новінський (Вадим Новінський, народний депутат України, колишній "регіонал". – "Країна") – російський олігарх, який натуралізувався в Україні. Що він тут робить? Кажуть, що смотрящий від Путіна. А чого він досі не сидящий? Народ же повстав не проти Януковича, а проти системи. І якщо вона не буде змінюватися надалі – почнеться третій Майдан. Тоді вже ніяких турчинових, авакових і яценюків до влади ніхто не пустить. Люди хочуть бачити реальні справи, а не риторику фальшивої миротворчості.
2. Колись Леонід Кучма не міг зрозуміти, що Україна це не завод "Південмаш", а Віктор Янукович, що це – не автобаза. Порошенкові треба вчасно збагнути, що Україна – це не фабрика "Рошен". Інакше наслідки будуть плачевні.
Коментарі