Гроші не пахнуть, але часом вони починають смердіти

 

Чи морально сьогодні брати гроші у фонду Ахметова

"Працювати для людей, усуваючи причини актуальних громадських проблем; впроваджуючи найкращий досвід, накопичений в Україні та за кордоном; створюючи унікальні системні рішення; домагаючись максимального результату кожним своїм проектом та дією", – так визначає свою місію благодійний фонд Ріната Ахметова "Розвиток України", створений 2005 року.

Він надає кошти для проектів у сфері охорони здоров'я – програми "Зупинимо туберкульоз в Україні", "Рак виліковний", eHealth – інформаційні технології в медицині. Є проект "Журналістика цифрового майбутнього" спільно з Могилянською школою журналістики, докторська програма з масових комунікацій, культури. Програма ґрантів "і3 – Ідея. Імпульс. Інновація" пропонує стипендії для митців, письменників і культурних інституцій. Заявки приймають на постійній основі чотири рази на рік – у травні, серпні, листопаді й лютому.

Фонд Ахметова фінансував реставрацію Будинку митрополита в Національному заповіднику "­Софія Київська" та реконструкцію експонатів музею просто неба в Пирогові під Києвом. Цього року на кошти фонду відбувся "Чілдрен Кінофест", Міжнародний фестиваль кіно та урбаністики "86". Торік грантом від Ахметова скористався письменник Юрій Андрухович на літературно-музичну виставу "Альберт".

А чи сьогодні морально брати гроші у фонду Ахметова?

Олександр РОЙТБУРД, 53 роки, художник:

– У розпал громадянської війни Осип Мандельштам жив у Ялті. Бідував і голодував. Якось зібрав на свій вечір найбагатших жителів міста. Сказав їм, що скоро вони постануть перед Всевишнім, і той поставить їм кілька запитань. Він спитає: "Чи знали ви поета Мандельштама?" Ви скажете: "Так, знали". – "Чи розуміли ви його вірші?" Ви скажете: "Ні, не розуміли". – "Але ви його хоча б годували?" – запитає Бог. Якщо відповісте – "Так", то Він багато чого пробачить вам за це.

В Україні немає великих коштів, походження яких бездоганне. Гроші не пахнуть, але часом вони починають смердіти. Межу, що розділяє "не пахне" і "смердить", кожен визначає для себе сам. Те, як Ахметов поводиться останнім часом, у мене викликає відчуття, що його гроші вже "смердять". Я не суддя тим, хто їх візьме в нього. А взагалі брати гроші у олігархів – морально. Вони грабують країну, і якщо хочуть якусь частину повернути, то чому б цим не користатися? Подібні фонди для того і створюються, щоб покращити негативний імідж доброчинця.

Віра БАЛДИНЮК, 37 років, редакторка й літературний критик, член стипендіальної ради Фонду Ріната Ахметова "Розвиток України" програми "і3 – Ідея. Імпульс. Інновація":

– Думала над цим питанням, читала багато дискусій і знаю чимало митців, які вважають аморальним брати "брудні гроші" або гроші із "закривавлених рук". Чистих грошей нема взагалі, особливо в Україні. Олігарх не може бути хороший чи поганий, вони всі – однакові. Вважаю, дехто заборгував країні дуже багато коштів. Якщо ми їх не візьмемо, їх візьме хтось інший і пустить на страшні речі. Тому сприймаю фінансування культурних проектів як маленьку десятину, що олігарх повертає країні. Оплату, що отримую як експерт ради, віддаю зараз на потреби армії та медицини, тому не маю докорів сумління.

Владислав ТРОЇЦЬКИЙ, 50 років, театральний режисер, продюсер, засновник Центру сучасного мистецтва "ДАХ":

– Ми – не судді. Я не ризикнув би визначати, чи чесно Ахметов заробив гроші. Він завжди займався бізнесом. Коли великі гроші заробляє чиновник, який ніколи не працював у бізнесі, цього я не розумію. Щодо моральності, то краще, звісно, чинити так, як казав Воланд Маргариті: ніколи нічого ні в кого не проси. Але якщо працюєш у сфері сучасного мистецтва в Україні, стаєш перед вибором: або нічого не буде, або треба прийняти кошти якогось фонду. Якщо Ахметов фінансує проекти, що мають функцію творення, то було б безумством не брати ці гроші.

У Царьова, звісно, гроші брати не можна.

Владислав ІВЧЕНКО, 38 років, письменник, стипендіат програми "і3 – Ідея. Імпульс. Інновація" фонду Ріната Ахметова "Розвиток України":

– Про моральність учинків мають говорити моральні авторитети. У мене були власні мотиви взяти гроші від Ахметова. Мені сподобалися чіткі та прозорі правила надання літературної стипендії. Подавався з ідеєю книжки "Найкращий сищик імперії на великій війні". Протягом трьох місяців отримував по 7 тисяч гривень стипендії. Але книжка велика, тому працював над нею п'ять місяців. Якби не стипендія, то писати її довелося б після роботи і по вихідних. Це могло затягнутися на пару років. Сподобалося, що мене ніхто не контролював і не казав, що писати. У найгіршому випадку, міг узагалі нічого не написати і сказати, що ­натхнення не прийшло.

Прямо зараз готую нову заявку на стипендію від фонду Ахметова. На жаль, інших літературних стипендій в Україні нема. Подаватися торік було морально простіше, ніж зараз. Знайшов самозаспокоєння: експертна рада залишилася та сама. Якщо там працюють Андрій Курков і Віра Агеєва, то мені не соромно. Вони – моральні авторитети для мене. Планую написати роман про події Майдану і після. Це буде велика родинна сага.

Знаю, що в Антона Санченка принципова позиція – не брати грошей від Ахметова.

Василь ШКЛЯР, 63 роки, письменник:

– Якби він мені прямо давав якісь гроші, я не взяв би. Але часом приходиш на якийсь захід, а потім дізнаєшся, що це спонсорував Ахметов. Навіщо в нього брати? Його треба ігнорувати. У своєму житті не скористався жодним грантом чи спонсорською допомогою. Я – принциповий антигрантист. Не думаю, що хтось написав щось геніальне за грант. А якщо й написав, то не завдяки тим грошам.

×