четвер, 23 квітня 2020 05:30

У 40 хвилин увіпхали все, що можна

У 40 хвилин увіпхали все, що можна
Сергій Жадан презентував дві книжки на каналі "UA Культура". Фото: suspilne.media

— "Список кораблів" — найінтимніша й найболючіша книжка. Писав про тих, хто пішов, але кого не можна забути. Це список імен, які супроводжують усе життя, — каже Сергій Жадан, 45 років. Поетичну збірку "Список кораблів" і п'єсу "Хлібне перемир'я" представив у прямому ефірі "UA Культура". Фейсбук-трансляцію презентації за п'ять днів подивилися 82 тис. глядачів.

— У книжці 60 віршів. Писалися півтора року. Збірка, фактично є щоденником, — продовжує Жадан. — Особлива за змістом і формою. В ній використали дев'ять картин київської художниці Катерини Косьяненко. Два чи три роки тому виступав у Парижі. Прийшов в Український культурний центр, де була її виставка. Нас познайомила кураторка Тетяна Швед-­Безкоровайна, показала роботи. Вдома маю картину Катерини. Зображений маленький пес, а на його спині сидить птах. Мені страшенно подобається, що вона зробила для книжки. Її роботи суголосні з тим, що пишу. Спроба побачити універсальність, біблійно-християнську присутність у побутових речах. Не йдеться про віру, церкву. Це наша українська, барокова релігійність. У маршрутці має висіти іконка святого Миколая. В машині — розп'яття. А на в'їзді в місто поряд зі сміттєзвалищем обов'язково буде хрест, на якому написано "Спаси і сохрани". Такі речі виконують роль оберегів. Вірю чи не вірю, але хай висить про всяк випадок.

До книжки увійшли не всі вірші. В мене багато ненадрукованого. Видавець Святослав ­Померанцев жартує — після моєї смерті зробить музей Жадана з усього, що я йому віддаю, та надрукує книжку неопублікованих творів.

"Список кораблів" також є в аудіоформаті. Начитаний моїм голосом.

Дія п'єси "Хлібне перемир'я" відбувається 2014 року.

— Драма писалася минулої осені. Частково стосується подій, про які згадував у романі "Інтернат". Це російсько-українська війна на Луганщині. Епізод із життя місцевих, які опинилися між двох армій. Намагаються зрозуміти, що відбувається. Пишучи, уявляв людей, яких знаю, з якими ріс і далі спілкуюся. На обкладинку дав своє шкільне фото — наша футбольна команда, з якою рвали газони Старобільського району 30 років тому. На початку книжки є знімок мого батька, зроблений на початку ­1960-х. Помер торік. А ще фотографія мого класу з покійним учителем математики. Він у вишиванці. І це коли говорять про русифікований Донбас. П'єса про пастку, в яку люди схильні заганяти себе. В наших реаліях це часто відбувається. Про вибір, який ти свого часу не зробив, і можливість дати раду обставинам, що виникли внаслідок. Це моя перша п'єса, видана окремою книжкою. Домовляємося з київським театром, восени сподіваємося бути на сцені. А з режисером Ярославом Лодигіним хочемо зробити аудіовиставу.

Глядачка Алла Раєвська поцікавилась, як письменник переживає карантин.

— Ломки немає. Останні шість років маю насичений графік, по 15–20 виступів на місяць. Але ситуація так склалася, мусиш це сприйняти. В мене є прекрасний сад під Харковом, у селищі Високому, де бував Сковорода. І я як старий сковородинець, бо закінчив Харківський педагогічний інститут імені Сковороди, йду шляхом Григорія Савича. Працюю в саду. Фізична робота дуже освіжає мізки. Позбавляє зайвих клопотів і турбот. Багато пишу. Перекладаю. Якщо карантин протримається ще місяць, вийду зі збіркою віршів, книжкою перекладів і п'єсою, яку пишу для друзів.

Сергій Жадан розказав про новий фільм за своєї участі.

— Минулого серпня з харківським режисером Михайлом Лук'яненком зняли фільм, де я в головній ролі. Він мене довго діставав, щоб написав сценарій короткометражки. Погодився з умовою, що гратиму головного героя. Написав простий пародійний і самоіронічний сценарій. Картина знята, монтується. Це кіно про себе — письменник, лауреат Шевченківської премії приїжджає з ревізією в українську середню школу. Там відбувається багато смішних, комічних, печальних, брутальних речей. У 40 хвилин увіпхали все, що можна. Хоч спочатку планували 15–17 хвилин. Бачив чорновий варіант, є претензії до виконавця головної ролі.

Глядачі цікавляться, чи читає Жадан молодих авторів.

— Закінчив роман "За спиною" Гаськи Шиян. Рекомендую. Ставлення до головної героїні різне, вона неоднозначна. Цікаво було подивитися, як можна писати про війну з такого ракурсу. З погляду жителів Західної України, які живуть у глибокому тилу й не розуміють, що відбувається на лінії фронту. Для мене українська література стала відкриттям у 7 років, і не закривається. З великим інтересом читаю молодих. Новинки видавництва "Смолоскип", де вийшла моя перша книжка.

Зараз ви читаєте новину «У 40 хвилин увіпхали все, що можна». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути