"У вересні в угорському містечку Бекешчаба ставитиму виставу "Одруження" за повістю Миколи Гоголя, — розповідає директор столичного Молодого театру 50-річний Станіслав Мойсеєв. — У виставі гратимуть угорські актори. Наприкінці року покажу її в Києві".
Директор тамтешнього театру Пітер Ферркеса влаштовує місячник української культури. Минулого року на театральному фестивалі в Херсоні він побачив виставу Мойсеєва "Четверта сестра" за п"єсою польського драматурга Януша Гловацького. Після того запропонував йому поставити "Одруження".
— Це буде нове трактування повісті Гоголя, — каже Мойсеєв.
Розмовляємо в кабінеті режисера. На столі горить свіча. Поряд металева попільниця. Секретарка стукає в двері, кладе на стіл перед Станіславом Анатолієвичем цигарки "Парламент".
— Ніяк не можу здолати звичку палити в кабінеті, — дістає він одну. — У народі кажуть, свічка очищує повітря.
1992-го режисер у столичному Театрі ім. Франка показав виставу "Хто зрадив Брутта" за гоголівською повістю "Вій".
— Тоді жив в однокімнатній квартирі друзів навпроти центрального входу до Лаври. Усе било мене струмом, навіть вода. Переслідувала якась демонічна сила. Погубив усі документи, хоч уважний. Актриси, які грали Панночку — Ірина Дорошенко та Лариса Руснак — весь час ходили до церкви. Боялися, що з ними щось трапиться.
Мойсеєв працює в Молодому театрі 12 років. Каже, криза змінила його творчі плани.
— Хотів до свого ювілею (21 березня йому виповнилося 50 років. — "ГПУ") показати виставу "Венеціанський купець" за Шекспіром. Міське управління культури обіцяло виділити 100 тисяч гривень. Грошей не дали. Репетиції тривають, а коли буде прем"єра — невідомо. У Грузії планував поставити гоголівського "Ревізора". Через брак коштів не ставитиму.
Гасить сигарету. Скаржиться, що режисерська професія зникає.
Актриси, які грали Панночку, весь час ходили до церкви. Боялися, що з ними щось трапиться
— Щороку інститут імені Карпенка-Карого випускає театральних режисерів, більшість яких змінюють професію. За радянських часів режисерам провінційних театрів гарно платили, забезпечували житлом. Тепер немає стимулів. Грає актор 15 чи 4 рази на місяць — зарплата однакова. У театрі кількох акторів звільнив за пиятику. Частина з них після реабілітації повернулися. Один судився зі мною — казав, що пив ліки від грипу. Суд він програв. У Києві працює 26 театрів, а має бути не менше 100. В Америці в кожному кварталі є театр.
У Мойсеєва дзвонить телефон. Він його вимикає.
— От на виставі "Дон-Жуан" завжди аншлаги, хоч граємо її вже 12 років. П"єси сучасних авторів — Юрія Одинокого, Тетяни Іващенко, Якова Гловацького — теж збирають повний зал. Андрій Жолдак каже, що він єдиний у світі геній. Насправді є купа талановитіших режисерів. Чотири роки тому Андрухович віддав мені право на екранізацію свого роману "12 обручів". Та щоб зняти кіно, треба залишити театр хоча б на рік. Не можу цього зробити.
За спиною Мойсеєва на дерев"яних поличках стоїть чимало статуеток. Серед них із три десятки порцелянових біло-синіх фігурок.
— Один із шанувальників уже кілька років мені їх дарує, — бере скляну статуетку лева. — А цю на львівському театральному фестивалі вручили. Люблю на неї дивитися.
У вівторок у театрі покажуть прем"єру вистави "Моя дорога Памела" Миколи Яремківа. Над нею трупа працювала 1,5 місяця.
— Це буде перша прем"єра цього року. П"єсу написав Джон Патрік 30 років тому. Її оригінальна назва "Як нам порішити бабусю". У ній ідеться про стареньку, яку хочуть ошукати шахраї.
3 
1
Коментарі
1