9 годин тривав позачерговий з'їзд Національної спілки письменників. 29 листопада він пройшов у Міжнародному центрі культури і мистецтв, колишньому Жовтневому палаці. У Києві зібралися 376 письменників з усієї України. Обирали нового голову. 30 липня помер від раку попередній керівник 63-річний Віктор Баранов.
— Найкраще — жінкам. Такого ви ще не читали, — у холі 64-річний Олександр Горобець вручає свої книжки "Свічка на вітрі" двом літнім літераторкам. На титульній сторінці напис: "Публіцистичні розмисли про кремлівський воєнний гібрид". Видання лежать на столиках, стільцях та під ліктями багатьох письменників. О 9.20 півсотні учасників п'ють каву й коньяк у холі. 50 г горілки наливають за 5 грн, коньяку — 10 грн. Розчинна кава коштує, як горілка.
— Зараз переживаємо нелегкі часи, а культура в державі завжди була по залишковому принципу, — каже зі сцени міністр культури Євген Нищук, 41 рік. — Принагідно вітаю всіх з ювілеєм — 80-річчям Спілки письменників. Не будемо повторювати давніх традицій, коли влада наперед вирішувала, хто керуватиме Спілкою. Ніякого тиску не може бути.
— Якщо всі вирішать, що їй 80 років, вийду зі Спілки. Створювали ще за Сталіна. Треба святкувати, коли утворилася Національна спілка на початку незалежності, — каже львівський письменник Віктор Неборак, 53 роки.
У залі холодно, більшість делегатів сидять у пальтах і куртках. Жінки не знімають шапок. В.о. голови Спілки 68-річний Олександр Божко зачитує список із понад 80 членів, які померли за останні три роки після попереднього з'їзду. Оголошує хвилину мовчання.
— Викрадена поліклініка, на яку так покладали надії зморені хворобами колеги, — Божко читає з листочка звіт про стан Спілки. — Досі триває конфронтація з товариством "Банкова 2" за Будинок письменника. Його Міністерство культури надало товариству на реконструкцію. Влада нова, а дозвіл досі не скасований.
— Слава Богу, що вони творчістю вже не займаються. Колись затверджували книжки для друку. У 1990-х була можливість оновити Спілку, — письменниця Євгенія Кононенко, 55 років, разом із усіма автоматично підіймає мандат. Не чує, за що голосують. — За часів перебудови ходила на творче відділення перекладачів. Це був найсвіжіший струмінь у Спілці. Якщо не можна було перекладати сучасних авторів, бо вони буржуазні, завжди були класики. Там люди знаходили собі якесь застосування. Хочеться, щоб Будинок письменника залишився. Зрідка там бувають добрі вечори. Інколи відвідую будинки творчості в Одесі та Ірпені. Може, з часом воно зміниться. З'явиться сучасна кав'ярня з книгарнею. Оживити все можна. Спілка могла б займатися рекламою письменників. Але на з'їзді таких моментів і не розглядають.
Делегатів годують гречкою з котлетами або сосисками. По обіді затверджують сім претендентів на голову Спілки. Володимир Шовкошитний і Володимир Даниленко знімають свої кандидатури на користь Михайла Сидоржевського.
— Або ми перетворимось на нормальну спільноту, або розсиплемось. Наші приміщення акуратно заберуть через суд, ніхто нічого не докаже, — з-за трибуни надривно виголошує промову секретар з роботи з молодими авторами Сергій Пантюк, 48 років. Його кандидатуру підтримав "Правий сектор".
Із зали виходить цьогорічний лауреат Шевченківської премії, закарпатський письменник Мирослав Дочинець, 55 років. Поспішає на презентацію своїх книжок.
— Спілка мала би бути клубом друзів і однодумців. Письменника може оцінити лише письменник. Вона поки що не є такою. Зараз відбуваються освячення нової України кров'ю, смертями. Це має відсіяти всі наміри щось ділити, — пояснює Дочинець. — На з'їзді не чув узагалі про книги. Україна зараз рятується не тільки зброєю, а й словом. А тут якісь міждусобойчики. Втрачається репутація Спілки. Але, як казав Твардовський, "война укажет путь". Все змінюється. Ще не дійшли до моменту, коли повернуться люди з фронту і запитають: "Що ви тут робили? Засідали у президіях?"
О 16.00 головою Спілки письменників обирають керівника Київського осередку Михайла Сидоржевського. За нього проголосували 249 делегатів. 12 бюлетенів визнали зіпсованими.
Заснував свою літературну газету
— Спілка відтиснена на край суспільного життя. А 1989-го була в авангарді. Саме письменники створювали Народний рух. Згодом на політичну сцену виринули каламутні постаті й почали освоювати владні коридори. Швидко відтіснили ідеї письменників, — каже новообраний голова Михайло Сидоржевський, 56 років. У Спілці він 26 років. — Тому зараз культура не в пошані. Якщо держава не витрачає грошей на книжки, то доведеться витрачати на танки.
Михайло Сидоржевський — автор поетичної збірки "Навпіл між обома світами" й кількох публіцистичних книжок. Народився у селі Старий Солотвин Бердичівського району на Житомирщині. Працював журналістом. Був заступником головного редактора газети "Літературна Україна". 2009-го звільнився через конфлікт із тодішнім головою Спілки Володимиром Яворівським. Згодом заснував "Українську літературну газету". Два роки очолює Київський осередок Спілки письменників.
3 
1
Коментарі