7 жовтня Нобелівську премією з літератури здобула білоруська письменниця українського походження 67-річна Світлана Алексієвич. Отримала $960 тис. Цю нагороду письменниці присудили за "її поліфонічні тексти, пам'ятник страждань і мужності у наш час". Її книжки — це збірки документальних свідчень. Містять коментарі жінок, що пройшли Другу світову, очевидців Чорнобильської аварії та учасників війни в Афганістані.
Авторка народилася в Івано-Франківську, потім переїхала до Білорусі.
"Нобелівську премію з літератури отримала Світлана Алєксієвич, родом з Івано-Франківська. Де б ми не були, якою б мовою не говорили і не писали — ми завжди залишаємося українцями! Вітаю", — написав на своїй інтернет-сторінці президент України 50-річний Петро Порошенко.
"Щиро радий за ваш успіх. Дуже сподіваюся, що ваша нагорода послужить нашій державі й білоруському народу", — привітав Алексієвич президент Білорусі 61-річний Олександр Лукашенко на своєму офіційному сайті.
Найвідоміші книжки письменниці — "У війни не жіноче обличчя", "Цинкові хлопчики" та "Чорнобильська молитва". Авторка пише російською. Мешкає в Мінську. Але останні 12 років живе переважно в Німеччині.
— Мені не подобається реакція на цю подію. Не дивно, що в Росії виникло таке відторгнення — дали дисидентці, дали русофобці, дали антипутінці, а Нобелівський комітет — це якісь дурні й мерзотники. Така реакція однозначно огидна, — розповідає літературний критик 50-річний Юрій Володарський. — Трохи бентежить реакція "ура, ура, дали російській письменниці". Алексієвич прожила частину життя в Радянському Союзі, частину — в незалежній Білорусі. Так, вона пише російською. Але вважати її російським письменником не цілком коректно. Тут велике значення має самоідентифікація. А Алексієвич про це висловлювалася вкрай обережно. Яким вона є письменником? Білоруським, тому що у неї громадянство цієї країни? Російським, бо вона пише російською? Українським? Бо її мати українка? Або європейським, бо значну частину життя провела в Європі? Хтось уже на це питання відповів докладно: що Алексієвич — хороший письменник. Це — головне.
Світлана Алексієвич здобула понад десяток міжнародних нагород з літератури.
— Думаю, ніхто не любить правду. А я кажу те, що думаю. Я люблю російський народ, я люблю білоруський народ. Мої родичі по батьковій лінії, мій улюблений дідусь були білоруси. Так що я відчуваю, що це — моя батьківщина, моя земля. І водночас, бабуся і мати — українки. Я дуже люблю Україну. Недавно була на Майдані, бачила фотографії Небесної сотні — стояла і плакала. Це теж моя земля, — каже Світлана Алексієвич.
Остання книжка письменниці вийшла позаторік — "Час second-hand". Це історії людей, які жили в Радянському Союзі. Авторка понад 10 років їздила країнами колишнього СРСР, збирала інформацію. Світлана Алексієвич стала 14-ю жінкою, яка отримала Нобелівську премію з літератури.
— Я — людина, що однозначно надає перевагу художній літературі. Тобто література вигадки мені ближча, дорожча і важливіша за літературу документальну, — продовжує Юрій Володарський. — Якщо подивитися на історію літератури, то всі її імена — це люди, які історії не дописували, а вигадували. Тому волів би, щоб премію отримав хтось з авторів художньої літератури. Мені не здається, що Алексієвич зробила щось принципово нове в літературі. Якщо людина записує свідчення очевидців і розміщує їх у своїх книжках — це щось принципово нове? Новизна зазвичай буває в літературних прийомах, коли створюють щось, чого досі не було. Сотні публіцистів робили те, що й Алексієвич. Помічаю загальну тенденцію до документалістики в мистецтві. Це мене пригнічує. Віддаю перевагу вигадці. Реального життя і так вистачає довкола.
Нобелівськими лауреатами ставали ще троє вихідців із Білорусі
1971 рік. Нобелівську премію з економіки отримав американець Саймон Кузнець. Ввів в обіг терміни "валовий національний продукт", "людський капітал", винайшов і довів "закон Кузнеця" для економіки країн, що розвиваються. Справжнє ім'я науковця — Шимон Абрамович Кузнець. Народився в білоруському Пінську. Походив з родини євреїв.
Деякий час сім'я жила в Києві та Рівному. Разом із старшим братом Соломоном Шимон навчався в Харківському комерційному інституті. 21-річним емігрував до США.
1978 рік. Нобелівську премію миру дали сьомому прем'єр-міністрові Ізраїлю Менахему Бегіну. Народився у Бресті. Став першим ізраїльським прем'єром, який уклав мирний договір з арабською країною — Об'єднаною Арабською Республікою. Погодився на виведення ізраїльських військ із Синайського півострова — нині це територія Єгипту.
2000 рік. Уродженець Вітебська Жорес Алфьоров отримав Нобелівську премію з фізики. Білорус — за батьком, по матері — єврей. Академік досліджував напівпровідникові гетероструктури для високошвидкісної оптоелектроніки. Завдяки його винаходу працюють мобільні телефони. 85-річний науковець живе і працює в російському Санкт-Петербурзі.
3 
1
Коментарі