
— Уперше я познайомився з кінотеатром "Жовтень" у третьому чи четвертому класі. Тоді він був точно такий, як перед підпалом. Я обійшов усі зали, роздивився. Вони різні за функціональністю — це плюс, — каже 57-річний Алік Шпилюк, кінознавець.
18 жовтня в Києві відкрили відновлений кінотеатр "Жовтень". Рік тому приміщення підпалили. На ремонт витратили 53 млн грн.
У новому "Жовтні" два великі кінозали на 414 і 198 місць та чотири малих відеозали — до 50 місць. Є конференц-зал, кафе й гардероб.
На відкритті безкоштовно роздають пиво й попкорн.
— Мне нравится, что в каждом зале сделали ступеньки для подъема. Так удобнее! — каже висока білявка у шкіряному пальті своїй подрузі.
— Эти ступеньки и раньше были, — тихо промовляє жінка, яка перевіряє квитки на вході до відеозалу "Класік".
"Жовтень" відкрили 1930 року. Спершу називався "Дев'яте держкіно". За часів німецької окупації — "Глорією". Після визволення Києва 1943-го отримав нинішню назву.
— Перший раз я потрапив до "Жовтня" 2011-го. Це було буквально через три тижні після того, як приїхав в Україну, — розповідає програмний директор Одеського кінофестивалю 28-річний Антельм Відо. — Тут особлива атмосфера. Я тоді жив на Подолі й часто ходив сюди. Бо це один з небагатьох кінотеатрів, де можна переглянути фільми мовою оригіналу. Це заклад для тих, хто любить кіно, а не поп-корн.
На відкритті показали фільм італійського режисера Паоло Соррентіно "Юність". Стрічка про композитора, який опиняється на курорті в Альпах зі своїм другом-режисером. Обидва немолоді, кожен із них добре знає свою справу. Гуляючи луками Альп, згадують молодість, скаржаться на здоров'я й обговорюють майбутнє.
— Це чудовий фільм. Дуже життєдайний. Треба було слухати маму, коли вона хотіла віддати мене в музичну школу на фортепіано, — каже одна дівчина другій. Вони залишилися в залі після показу.
Коментарі