Минулої п"ятниці в столичному Будинку офіцерів відбувся творчий вечір 72-річної актриси Людмили Гурченко. Квитки коштували від 90 до 130 грн. У залі — аншлаг. Із заднього ряду подружжя пенсіонерів розглядає Гурченко в бінокль.
— Ну скільки можна дивитися, дай і мені, — просить чоловік.
— Ой, краще тобі цього не бачити, — відповідає дружина й ховає бінокль у сумку.
По залу вздовж рядів ходять охоронці. Помічаючи, що хтось фотографує, просять стерти кадри.
Актриса в туфлях на високих підборах, чорному брючному костюмі, мережаній білій блузці. У руках тримає різнокольорову хустку. Із декорацій лише стілець і стіл в кутку сцени. Гурченко співає пісні часів Другої світової, шлягери з кінофільмів, мюзиклів.
Раптом починає кашляти, прикриваючись хусткою.
— Я до нашої з вами зустрічі два місяці хворіла, — виправдовується російською. — Лежала з пластирем, — проводить рукою по грудях. — І зараз з ним виступаю.
Присідає на стілець.
— Значить, дорогі, коротко так: народилася я в Харкові, — починає говорити українською, викликаючи овації. — Навчалася в українській середній школі номер шість, що стояла на вулиці Римарській. Поїхала до Москви — ніколи не забуду, як мене збирали — пальтечко зеленувате з комірцем... Поступила в єдиний тоді Інститут кінематографії.
Повертається до російської:
— Мої 20 років, це не 20 років зараз. Навчалася в жіночій школі, хлопців тільки здалеку бачили. Для нас існував екран, закохувались у красенів із трофейних американських фільмів. Так і зв"язала доля з красенем, але не американським, а грузинським — Борисом Андронікашвілі. Коли я побачила його в їдальні, в мене піднос випав. На нього з обожнюванням дивилася, як не знаю на кого. А зараз, пройшовши вогонь, воду та мідні труби, що вже... — зітхає.
Після антракту Гурченко з"являється у яскравій сукні. Йде з мікрофоном до залу співати пісню "Пять минут" із фільму "Карнавальна ніч". Жестом запрошує немолодого чоловіка в джинсах і светрі потанцювати. Той, взявши зірку за талію, обережно веде в танці. Публіка аплодує стоячи. Декілька молодих людей запізнилися. Доки Гурченко танцює, охорона їх не пускає на місця.
— С Новым годом, с новым счастьем, Киев! Всего самого хорошего, мечтать, влюбляться и твори-и-ить! Привет домашним... Спасибо! — завершує концерт Гурченко.
Після концерту з десяток прихильників — в основному жіночки середнього віку — чекають на актрису в залі. Тримають автобіографічну книгу Гурченко "Стоп, Люся", фотоапарати. Знизу, із парадного входу, чути крики "Браво! Браво!". Примадонна не виходить до прихильників. Вона вже поїхала з Будинку офіцерів.
3 
1
Коментарі