— Доки не повернемо свою українську абетку, будемо з Росією "єдіная страна", — каже художник-графік 85-річний Василь Чебаник. 46 років працює над відновленням української абетки. Його проект "Графіка української мови" отримав Національну Шевченківську премію.
— Петро I наказав створити російську абетку. І українську мову нею придушили. За радянських часів усі шрифти виготовляли в Москві. Росія завжди розуміла важливість цього питання. Доки я в Академії мистецтв розробляв українські шрифти, за мною весь час слідкували. Нашу справжню абетку можна побачити у старовинних документах, Євангеліях, козацьких грамотах. Українська мова співуча, і букви мають бути з пластичними лініями, щоб передавати мелодику мови. Але я, як міський божевільний — один волаю у пустелі: в нас є своя абетка! Шевченківська премія — це милиця, яка підпиратиме мене. Такі діячі, як Олександр Пономарів чи Ірина Фаріон, не приймають моїх ідей. Я колись устряв у перепалку й написав Фаріон коментар у "Фейсбуку", що українська мова з російською абеткою є діалектом. Вона мені відповіла: "Товаришу, що ви курите?" Як буде президент вручати мені премію, то йому скажу, що абетка — це справа державного рівня. В обмін планую подарувати йому брошуру із моїми розробками українських літер. До речі, диплом Шевченківської премії написаний моїм шрифтом — так, наче я сам собі його робив. Гроші від премії витрачу на видання української абетки великим тиражем, щоб ця ідея дійшла до людей.
2 
1
Коментарі