Коли вночі не спиться, мені сам собою знайшовся спосіб, що з цим робити. Треба вийти на балкон і подивитися на грака, що там живе в клітці. Він чорний, зате ніч на балконі світліша, ніж у кімнаті, і грака можна розгледіти в напівтемряві.
Я чогось раніше думав, що грак спить, стоячи на напівзігнутих ногах. Бо як інакше можна спати, сидячи на гілці. А виявилось, що воно не так. Може, через те, що в нього тут не гілка, а поличка. І він на ній умощується животом, підібгавши під себе лапи й одвернувшись до мене спиною. Мабуть, обирає цю позу звечора, коли на балкон із кімнати ще падає світло.
Він спить, трохи схиливши голову до правого крила, перекушеного собаками. Його кругла потилиця при цьому має по-людськи зворушливий вигляд. Грак зовсім нерухомий, але в цій нерухомості якраз і є невловима ознака живої істоти. Коли птах собі летить — це завжди чудо, але, може, ще більше чудо — бачити зблизька, як він спить, наївно й простодушно сховавшись від нас усіх у свій сон. Це здається неймовірним і несподіваним, хоч воно найпростіше з усього, що буває з нами.
Він спить, трохи схиливши голову до правого крила, перекушеного собаками
У цій позі птаха, якщо дивитися на справу по-нашому, є дещо важливе. Бо вдень оцей грак або стрибає по клітці, або сердито дзьобає дротяні грати, або розмовляє сам із собою чи лається з кимось. Словом, не сидить на місці, й бачити його при цьому тяжко, як завжди, коли бачиш будь-яку несвободу. А коли він отак спить, схиливши голову трохи набік, він таки вільний. Це єдине, що в нього залишається таким самим, як було на свободі. Майже як у польоті. Коли я вперше це побачив, мені самому захотілося отак заснути. Я навіть відчув дивний затишок у своєму правому плечі — в тому, яке в нього перекушене.
Комментарии
11Так жеж хочеться повірити вам, пане Віталію! Якщо таки станеться - стану до кулемета, й пригадуватиму вашу усмішку Хоча от пишу - й не уявляю, як стрілятиму, ніколи свідомо фізичної шкоди нікому не чинила.
Читаю, а по радіо звучить "Грузинская песня". Окуджава - хто він:батьки грузини, жив в Росії, рідної мови не знав, думав, говорив, писав, співав російською? Чи любив він Грузію? Бесперечно! Чи почував він себе сином Грузії? Чи люблять Україну ті, які проголосували закон К-К, чи почувають себе її синами? Ось вони накинули на шию України черговий зашморг, накинуть ще, допоки не задушать. Не встигнуть - справу продовжать їхні діти, внуки. І що тоді - Україна збережеться лише як територія? І як до цього підготувати себе, пане Жежеро? Хоча нас тоді не буде. Чи гризтимуть докори сумління тих, які будуть жити тоді, коли Україна стане лише географічним поняттям? І як жити зараз тим, які вважають, що мова- душа народу?
Щоб була гроза, потрібні лідери. А їх поки що встигають "вичислити" і вчасно усунути. Останній приклад - хвороба Турчинова. Але, але, але. Якось тріпається в конвульсіях фракція ПР у Раді. Дуже багато залежить від поведінки Литвина. Але вже однозначно ясно, що система голосування в Раді - підроблена для інтересів ПР. Тому останні закони ухвалені Радою - абсолютно нелигітимні.
щось подібне відчуваю..
А ось вам і куплетик нелюбою мовою, але ж гарно написано:
"Случай неожиданен, как выстрел,
Личность в этот миг видна до дна:
То, что из гранита выбьет искру,
Выплеснет лишь брызги из г..на"
Добре аби була гроза. А то мені здається, що погримить, погримить, та й перестане... в надії, що вибори все розставлять на свої місця. А насправді після виборів буде теж саме болото. А на болоті ніякого гроза не може зробити шторм.