На столичному Лук'янівському ринку о 9.20 людно. Більшість, ідучи на роботу, купують мандарини та яблука. Дехто просто проходить повз торгівельні ряди.
Дві жінки років по 40 розкладають морожені мандарини.
- Чьо твій Петька вже тиждень надутий ходить?
- Він апельсини в гаражі сховав на ніч, а мороз ударив. Все померзло. Продавали по той ценє, за яку в закупщиків брали. Матюкався вдома. Нідєлю впусту торгували.
- А у мене гранати померзли. Я їх у ресторан здала через знакому. Там на соки й такі підуть.
- А вчора твоя доця з новим кавалєром тут ходила.
- Та то вже десятий за цей місяць. Я не знаю, що з тої Свєтки виросте. Вчитися не хоче. Валандається з тими хлопцями. Хоть би один нормальний був. Усі якісь троєщинські - в спортивних штанах і туфлях зимою ходять. Я їй кажу: "Мені такого зятя не треба. Ти мені давай замуж іди за нормального, за багатого". Пропонувала йти торгувать. Он скільки по Лук'яновці кавалєров завідних ходить! Вона носом крутить.
У мене гранати померзли. Я їх у ресторан здала через знакому. Там на соки і такі підуть
10.00. З метро виходять дві жінки. Одна у довгій кролячій шубі.
- Чула, твій синочок розлучився?
- Нє. Просто вони з Любою вирішили пожити отдєльно.
- А як подасть на розлучення, то де невістка з дітьми подінеться?
- Куди ж я її з двома дітьми вижену? Буде жити у малосємєйкє на Борщагівці. Казала я Саші, шо вона йому не пара. Але він як бик: очі красні, язик висолопив, кричав, що любить до гроба. Тепер мене до гроба доводять. Сваряться кажду ніч. По квартирі бігають. Любка - істеричка. Саша через неї спати перестав. Схуд. Не їсть нічого.
- Нашо ж ти йому женитися давала? Треба було паспорт сховати, щоб не міг розписатися.
- Та вона спочатку порядочною була. Мамою мене називала. А після ЗАГСу шипіти почала, щоб я у їхню жизнь не лізла.
- Усі невістки до весілля хороші. Через тиждень після свадьби свої зуби показують.
Чоловіки у дутих болоньєвих куртках стають у чергу під горілчаним магазином.
- Ти знаєш, коли я 2005-го дальнєбойщиком працював, послє революції перестав красти.
- Чого?
- Ющенку повірив. Він же тоді обіцяв достойний рівень життя, зі злочинністю боротися. Я тоді жінці сказав, що будемо жити на зарплату. Хватить обкрадати власну державу.
- А вона?
- Спочатку пальцем коло виска покрутила, потім змирилася. А через півроку сказала: якщо не почну приносити додому гроші, то покине мене. Побачив я, що з Ющенка толку не буде, знов почав бензин наліво здавати. А коли Янукович прийшов, я на пенсію пішов. За такого президента не те що красти, жити страшно.
Через півроку сказала: якщо я не почну приносити додому гроші, то покине мене
Дві жінки зустрічаються у черзі за твердим сиром і ковбасою.
- Сто років тебе не бачила. Ну розказуй! Як ти там? Замужом? Дитину маєш?
- Заміжня. Дитину плануємо в цьому році.
- Так а за кого ти вийшла? За Славіка з КПІ чи за Мішу з п'ятого курсу?
- За Мішу.
- Да-а. Він мені тоже нравився. У нього на животі кожен кубик пресу видно було, як на картинці. Він і мені пропонував зустрічатися. Але я тоді в Олега закохалася.
- Ти знаєш, що Алла вийшла заміж за американця? У вересні свадьбу зіграли. Поїхала з ним до Нью-Йорка.
- Та ти шо! Ота рижа Алка з брекетами? Не можу повірити. Напевно, за якогось неудачника?
- Та ні. У нього свій бізнес там. Має квартиру в центрі Нью-Йорка. Купив Аллі машину.
- Ну хай живе щасливо. А то тут би в старих дєвах сиділа. Який українець на неї глянув би?
Йде дівчина в кожушку без рукавів. За нею слідом два хлопці.
- Дівчино, у вас така гарна безрукавка. З кого ви її пошили?
- З колишніх хлопців, які багато запитували.
- Дєвушка, а чого ви така зла?
- Мужчино, краще тримайтесь від мене подалі. Зараз, до речі, я шукаю шкуру для нової сумочки.
Хлопці йдуть слідом мовчки. Балакучий кілька секунд не знає, що відповісти.
- Можете з мене всю шкіру здерти. Тільки вуха оставте, щоб міг чути ваш ангельський голос.
Дівчина дзвінко сміється. Біля входу в метро розходяться у різних напрямках.
Можете з мене всю шкіру здерти. Тільки вуха оставте
На розкладці жінка торгує чоловічою і жіночою білизною. Киянка з високою зачіскою вибирає чоловікові труси.
- Треба такі, щоб не тиснули, не парили, не сильно тіло облягали.
- То візьміть сімейні. Вони до тіла приємні.
- Мій Артем таких не носить. Йому більше подобаються боксери.
- Боксерки синтетичні. Можуть парити.
- Ай, давайте які-небудь. Хоче-не хоче - буде носити. Наче у нього є вибір.
1 
1
Комментарии