Статус спостерігача України у Митному союзі — це далеко не те, чого домагалася Росія. Але українське керівництво пішло на цей крок, бо перебуває під постійним пресингом Москви. Водночас те, що пропонує Кремль Банковій — це знущання над гідністю і розумовою адекватністю наших можновладців. Янукович перебуває в непривабливій ситуації. Якщо у чомусь поступитися Москві — це значить зменшити тиск. З іншого боку, після цього тебе перестануть поважати усі, в тому числі і Росія.
У Росії й Україні — неефективні економіки, яким потрібні значні трудові ресурси. Тобто, Росія практично шукає собі рабів, які працюватимуть за пайку. Митний союз — це по суті. Нині вже мільйон українців перебувають на заробітках у РФ. Але рабів не вистачає, бо самі росіяни мають специфічне ставлення до праці. Тому наші економіки чекає безрадісне майбутнє. Якщо додати демографічні проблеми, падіння народжуваності, то Росія буде щасливою, якщо її економіка за рік зросте на один відсоток. Хоча середньосвітове зростання — 3-4 відсотка. Тобто, частка Росії у світовій економіці зменшуватиметься. У таких умовах про надування імперських щік можна буде тільки мріяти.
Тому Москва намагається усіма правдами і неправдами загнати Україну в Митний союз. Хоча ситуація в ньому не така райдужна. Казахстан і Білорусь вже самі думають, як би зіскочити з цього потяга. Але Білорусь загнана у глухий кут своїм лідером. Вона не вміє на себе заробляти, не інтегрована до світового розподілу праці, тому прив'язана до Росії. З Казахстаном усе навпаки — він має енергоресурси, уміє заробляти, але змушений перебувати в інтеграційних об'єднаннях з Росією через свою політичну вразливість. У нього великий кордон з північною сусідкою, чимала кількість російського населення. До того ж Москва має претензії на північні області республіки. Тому Астана поки що грається у ці проекти. Прийде час — пошле їх подалі. І це настане досить швидко.
Зараз для українського керівництва головне — щоб росіяни не наліпили в угоду про статус спостерігача таких речей, які зашкодять Україні. Бо основна мета Росії — не пустити Україну в Європу, не дати інтегруватися у світовий розподіл праці і почати заробляти не тільки на олігархів, а й на країну. Кремлю потрібно, щоб ситуація у нас погіршувалася, щоб настав колапс української держави і економіки. І таким чином підтвердилася недієздатність нашої самостійності.
Тому при підписанні угоди з Митним союзом нашим дипломатам слід бути дуже уважним, щоб не обміняти міфічний статус у міфічному союзі на рух до Євросоюзу, який має удесятеро потужнішу економіку, ніж Росія. У нашої північної сусідки екноміка — феодального типу з дуже демотивованим населенням, яке не хоче працювати. Ця економіка побудована на централізації і бюрократизації, а не на приватній ініціативі. Приєднуватися до неї — все одно, що за пляшку горілки продати свою хату. Тим паче, що ніякого пряника Москва нам не пропонує. Митний союз у нинішньому варіанті — це "тайожний тупик" для усіх країн, що входять до нього. Український бізнес уже переорієнтовується на країни Євросоюзу, Близького Сходу, Азії та Африки. Тому наша економіка не така вразлива, як у Білорусі. Проблема лише у ефективності держави. Якщо вона підвищуватиметься, то усі примари щезнуть, як роса на сонці.
4 
1
Комментарии
69