– Здавай гроші й не парся. Толку з тих недоспаних ночей, якщо без бабла твою курсову вона й дивитися не захоче, – радив подрузі староста групи 15 років тому.
Одна викладачка без хабаря не приймала жодної студентської роботи. Але подруга вперто вирішила здавати курсову чесно. Коли викладачка не знайшла її прізвища у списку тих, хто здав гроші, без пояснень повернула роботу на "доопрацювання". Подруга спробувала обуритися, але педагогиня різко завершила розмову: "Не я такая – жизнь такая". Тоді цей вислів часто виправдовував корупцію.
Коли працювала в центрі розвитку дітей, бачила, як колега делікатно за трохи нудною, але ефективною методикою вчила учня з особливими потребами читати англійською. Батьки хлопчика попросили позайматися з ним індивідуально. Це було непросто, але невдовзі дитина наздогнала однокласників. Вирішила похвалити колегу. Сказала, що в неї янгольське терпіння.
– Не я така – життя таке, – відповіла. Виявилося, що вона мала чималий досвід роботи з такими дітьми.
Олександр – успішний підприємець. З 2014 року возить на передову допомогу для наших воїнів. Проривається в найгарячіші точки. А коли йому дякують і кажуть, що він сміливець і відчайдух, лише усміхається: "Не я такий – життя таке". Пізніше це ж саме казала жінка, яка три тижні жила в підвалі в окупованому селищі Київщини й підгодовувала покинутих тварин.
Недавно стала свідком, як на базарі пенсіонерка підійшла до ятки з крупами й попросила зважити їй кілограм гречки.
– 120 гривень, – мовила продавчиня. Жінка мовчки похитала головою, дала гроші й забрала крупу. – Оце вам і незалежність. Раніше жили й горя не знали. А зараз докотилися. Зате вільні та незалежні.
– Як ви можете таке говорити, коли наші хлопці воюють? – обурилася пенсіонерка.
– То хай не воюють. Ніхто їх не посилає, – ніяк не заспокоювалася продавчиня. На це літня жінка спокійно витягла гречку з торби й попросила віддати гроші. Чоловік, який стояв поряд, почав аплодувати.
– Оце ви принципова. Поважаю, – сказав він.
А пенсіонерка тихо мовила: "Не я така – життя таке".
Комментарии
Мне кажется вы преувеличеваете. Либо команда парохода увидев симпатичную журналистку вовсю старалась произвести на Вас впечателение...А может и то и другое.
На базарі в Лондоні півстоліття тому ще молодою купила моя хрещена мати крихітну срібну скриньку, а в
тій сринці: крихітний якір - Надія; хрестик - Віра; сердечко - Любов. Напевне, як талісман для кожного моряка. Сподобалися Оліни сережки із якірцями.
Так, це символізовано християнські цінності. У монастирі в Єрусалимі таке придбала.
Відкрила випадково сторінку тлумачного словника, де красувалося в рамочці МАТРОС - той, хто розділяє свою їду за столом разом із товаришами довгий час на борту корабля. Прадід пережив дві Світові, був впевнений, що Ангел сидить на правому плечі, а нечистий на лівому, тому й хрестився правильно, чобіт взував спочатку на праву ногу, роззувався навпаки. Мудра дружина ніколи не докоряла його, коли він був напідпитку, а тільки наранок, коли той протверезів.
у авіаторів їйБо, забобон менше
Девять лет прослужил на СФ. Могу констатировать, что если идет пьяный капитан-лейтенант или мичман, то на них приятно посмотреть. Новые туфли, отглаженная форма, чистый черный галстук на фоне белой (нейлоновой рубашки)... В 1974 году посетил учебный (армейский) центр в Адажах (под Ригой). И, о Боже, прапорюги и офицеры в засаленныых галстуках и в стоптанных туфлях...
Черти что - ни о чем, ни о ком... Таланту малувато чи що?
База Сєвєроморськ, ескадренний міноносець біля причалу, прапори розцвічування на всіх кораблях, свято. На корабель запрошені дружини офіцерів і мічманів, вони ступають на правий шкафут, але в цей час по матроській трансляції лунає команда "Команді в душ!!! Митись!". І тут голий натовп натовп по лівому шкафуту біжить в душ. Із натовпу голос. ЖЄНЩІНИ!!!
Не рано ли увлекаться Одноклассниками?)))) или фото с журнала?)))
Отак взяла, і здала "діда"... З потрохами... Тепер йому кок промасує спину черпаком